ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 804/5427/17

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В.  

за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С.

за участі:

представника позивача: представника відповідача: Глущенко І.О. Пашко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства ''НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ КР'' до Головного управлінняДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Кривбасакадемінвест" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017 року за №№ 0011921410, №0011931410, №0011761401 та №00112321306, що винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірки приватного підприємства «Кривбасакадемінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., внаслідок чого було складено акт від 04.07.2017р. № 7046/04-36-14-03/20270992. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0011921410, №0011931410, №0011761401 та №00112321306 від 14.08.2017. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

05.12.2017 року ухвалою  суду клопотання представника позивача задовольнено.

Витребувано від:

ГУ ДФС в Одеській області надати інформацію щодо того, який стан та результати розслідування кримінального провадження №32016160000000140 від 19.10.2016 року та чи виносились вироки в рамках кримінального провадження №32016160000000140 від 19.10.2016 року у відношенні керівників ТОВ «ФОРМОЗА СІТІ» (код ЄДРПОУ 39410596) та ТОВ «КАМЕКС - ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39344826);

ГУ ДФС у м. Києві надати інформацію щодо того, який стан та результати розслідування кримінального провадження №32014100020000093 від 07.10.2014 року та чи виносились вироки в рамках кримінального провадження №32014100020000093 від 07.10.2014 року у відношенні керівників ТОВ «САНДІЛ» (код ЄДРПОУ 38747577), ТОВ «РІКБЕРТ» (код ЄДРПОУ 39241320), ТОВ «ЕКСПАНТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 39328373), ТОВ «АСТОН ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 39410385);

ГУ ДФС у м. Києві надати інформацію щодо того, який стан та результати розслідування кримінального провадження №32014100020000074 від 13.08.2014 року та чи виносились вироки в рамках кримінального провадження №32014100020000074 від 13.08.2014 року у відношенні керівників ТОВ «МОЦАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 39325892);

ГУ ДФС у Запорізькій області надати інформацію щодо того, який стан та результати розслідування кримінального провадження №32015080000000077 від 27.11.2015 року та чи виносились вироки в рамках кримінального провадження №32015080000000077 від 27.11.2015 року у відношенні керівника ТОВ «КЕТСВІЛЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39435293), ОСОБА_1 .

Провадження по справі зупинено до надання відповідних доказів.

У 2018 році на адресу суду надано листа від Головного управління ДФС у Запорізькій області з інформацією про визнання винною особу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, зокрема придбанні ТОВ "Кетсвіл Трейд (код ЄДРПОУ 39435293) з метою прикриття незаконної діяльності, вирок розміщений в ЄДРСР України.  

Згідно вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 р., 03.11.2014 року ОСОБА_2 , маючи умисел на заняття незаконною діяльністю пов`язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, повторно залучив у м. Харкові ОСОБА_1 , який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_2 , погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ «Кетсвілл Трейд» (код за ЄДРПОУ 39435293).

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці, на прохання ОСОБА_2 , підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ «Кетсвілл Трейд», договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Кетсвілл Трейд», наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

07.11.2014 року внесення змін до статуту ТОВ «Кетсвілл Трейд» зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Оболонського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за №10691020000032670. Відповідно до статутних документів ТОВ «Кетсвілл Трейд» зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 12 кв. 3.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ «Кетсвілл Трейд», на нового власника та директора ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств – контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 01.03.2015 року, наступним підприємствам:

- листопад 2014 року: ...... в т.ч. ПП «КРИВБАСАКАДЕМІНВЕСТ» у сумі 33590 грн....

Також у 2018 році надійшов лист від ГУ ДФС в Одеській області з інформацією, що кримінальне провадження №32016160000000140 передано до СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Щодо  витребуваної  інформації від ГУ ДФС у м. Києві щодо кримінального провадження №32014100020000093 від 07.10.2014 року та кримінального провадження №32014100020000074, то така витребувана інформація на адресу суду не надходила.

Судом встановлено з ЄДРСР відсутність вироків по кримінальним провадженням №32014100020000074 та №32014100020000093, станом на дату поновлення провадження у даній справі підприємства є діючими платниками податків.

18.09.2019 р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Закон №1080 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес». Цим Законом з Кримінального кодексу України виключено ст. 205 щодо фіктивного підприємництва.

Ухвалою 19.04.2024 року поновлено провадження у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Кривбасакадемінвест" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Здійснено заміну відповідача у справі в порядку процесуального правонаступництва з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (як відокремлений підрозділ).

Витребувати від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (як відокремлений підрозділ) інформацію (витяги з ПБ АІС) інформацію станом на дату перевірки – 04.07.2017 рік, так і на тепер (2024 рік) про облік суб`єктів господарювання ТОВ «ФОРМОЗА СІТІ» (код ЄДРПОУ 39410596) та ТОВ «КАМЕКС - ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39344826); ТОВ «САНДІЛ» (код ЄДРПОУ 38747577), ТОВ «РІКБЕРТ» (код ЄДРПОУ 39241320), ТОВ «ЕКСПАНТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 39328373), ТОВ «АСТОН ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 39410385); ТОВ «МОЦАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 39325892); ТОВ «КЕТСВІЛЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39435293)

В подальшому здійснено заміну первинного позивача на Приватне підприємство «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ КР».

На адресу надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи висновків експертів  ТОВ «САНДІЛ» (код ЄДРПОУ 38747577), ТОВ «РІКБЕРТ» (код ЄДРПОУ 39241320); ТОВ «МОЦАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 39325892); ТОВ «ЕКСПАНТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 39328373); ТОВ «АСТОН ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 39410385); Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року, Витяги з карток платників податків ТОВ «ФОРМОЗА СІТІ» (код ЄДРПОУ 39410596) та ТОВ «КАМЕКС - ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39344826); ТОВ «САНДІЛ» (код ЄДРПОУ 38747577), ТОВ «РІКБЕРТ» (код ЄДРПОУ 39241320), ТОВ «ЕКСПАНТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 39328373), ТОВ «АСТОН ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 39410385); ТОВ «МОЦАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 39325892); ТОВ «КЕТСВІЛЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39435293).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовної заяви, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірки приватного підприємства «Кривбасакадемінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., внаслідок чого було складено акт від 04.07.2017р. № 7046/04-36-14-03/20270992.

За наслідками перевірки встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.134.1.1, п.134 ст.134 Податкового Кодексу України ПП «Кривбасакадемінвест» в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. на суму 1353482грн., в т.ч.: 2014р.- 460 579 грн., 2015 р.- 892903 грн.

п.198.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 929248 грн., в тому числі:

Вересень 2014 - 89192 грн.; Жовтень 2014 - 63880 грн.; Листопад 2014 - 99880 грн.;

Грудень 2014 - 122318 грн.; Лютий 2015 - 26492 грн; Березень 2015 - 59939 грн.

Квітень 2015 - 138202 грн.; Травень 2015 - 70774 грн.; Червень 2015 - 18979 грн.

Липень 2015 - 120047 грн.; Серпень 2015 - 52514 грн.; Вересень 2015 - 67031 грн.

п.120-1.1 ст.120 Податкового кодексу України підприємством порушено терміни реєстрації податкових накладних, в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 5750,00 грн.;

п. 2.11, п. 3.1, п. 7.39. та п. 7.41 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.04 р, без підтверджуючих документів на суму 3558,00 грн.;

п. 2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.04р. не оприбуткування готівки в касі за 15.09.2014р. та 26.01.2015р. на загальну суму - 1858,00 грн.;

пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14, пп 164.2.11 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 810,87 грн. з доходу, у вигляді коштів отриманих під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, найманих працівників підприємства Зіми С.М. та ОСОБА_3 за вересень 2014 року та січень 2015 року;

пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 836,68 грн. за серпень, вересень-грудень 2014 року, січень - грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року при застосуванні податкової соціальної пільги найманим працівникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

пп. 49.18,2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст, 5.1, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів зборів України від 21.01.2014 № 49, Порядку заповнення та подання податковими агентами| Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 в частині надання податкового розрахунку за ф.1ДФ за ІІІ квартал 2014 року, І квартал 2015 року без відомостей про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи у вигляді коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки за ознакою доходу «118» та за ІІІ-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартали 2015 року, І-ІV квартали 2016 року з недостовірними відомостями про суму утриманого податку з доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку -  фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за вересень 2014 року, січень 2015 рову в розмірі 810,87 грн., та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в розмірі 836,68 грн. за серпень, вересень-грудень 2014 року, січень- грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року;

п. 163.1 ст. 163, пп.164.3 п.164 ст.164, п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання та несплати до бюджету військового збору з доходу нарахованого фізичним особам ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в січні 2015 року в розмірі 62,82 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0011921410, №0011931410, №0011761401 та №00112321306 від 14.08.2017.

В акті перевірки ПП «КРИВБАСАКАДЕМІНВЕСТ» головною тезою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зазначено, що фінансова звітність контрагентами - виконавцями до податкових органів не надавалась, встановити наявність у підприємства власних основних засобів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності не є можливим. Чисельність працюючих осіб у контрагентів-виконавців або мінімальна (1-3 особи), або в місяць здійснення операцій складала 16 осіб (приймались на роботу на 1 місяць), або взагалі невідома у зв`язку з неподанням підприємствами звіту форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку».

Надаючи оцінку спірним повідомленням рішенням суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи в повній мірі відповідають вимогам частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та його контрагентів по ланцюгу постачання, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зауважив, що: «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Вищенаведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 16.01.2018 року у справі №820/4648/13-а, від 29.03.2019 року у справі №808/3412/16.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Також, вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так у справі «Булвес АД» проти Болгарії (рішення Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року, заява № 3991/03) Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності (п. 71 рішення).

В свою чергу у справі «Інтерсплав» проти України»  (рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Щодо наданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду пояснень отриманих від керівників та засновників про непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Санділ», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Рікберт» та ТОВ «Експант Лімітед» та ТОВ «Кетсвіл Трейд», а також висновків почеркознавчих експертиз, за якими підписи в установчих та реєстраційних документах зроблені не посадовими особами зазначених підприємств, як на підставу безтоварності господарських операцій, суд зазначає про таке.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, "що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Також, в Акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено доводів про відсутність фактичного виконання підприємством та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат ПП «КРИВБАСАКАДЕМІНВЕСТ» у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності підприємства та його контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності підприємства, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідачем не визначені порушення безпосередньо допущені позивачем, первинним документам бухгалтерського обліку по спірним господарським операціям оцінка на предмет підтвердження реальності господарських операцій не надавалась, усі висновки спираються виключно на податкову інформацію по контрагентам.

Отже, як вбачається з вищезазначеного, протоколи допитів свідків (засновників та керівників товариств) не є належними доказами для адміністративного суду при розгляді даної справи, оскільки вироки суду, якими підтверджено нереальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Санділ», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Рікберт» та ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Камекс Пром» відсутні.

Висновки почеркознавчих експертиз, в яких зазначено, що підписи в установчих та реєстраційних документах контрагентів позивача зроблені не посадовими особами зазначених підприємств, це конкретно визначені докази при розгляді кримінальних справ, оцінка яким може бути надана саме при розгляді цих справ, і за відсутності вироків по вказаним кримінальним провадженням вони не можуть бути належними та допустимими доказами при розгляді справи в рамках адміністративного судочинства.

При цьому нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Податковий орган в акті перевірки посилається на неможливість встановлення у контрагентів кількості основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності, що на його думку може слугувати доказом фіктивності вказаних контрагентів,

Проте чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Враховуючи зазначене, ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Формоза Сіті», ТОВ «Камекс Пром», ТОВ «Спец-Адвайс», ТОВ «Авалон плюс ЛТД», ТОВ «Бі Сі Інвест», ТОВ «Серена Компані», ТОВ «Сантек ЛТД», ТОВ «Кетсвілл Трейд», ТОВ «Форвард Рітейл», ТОВ «Селін- Групп», ТОВ «ТК «Грандіс», ТОВ «Любава Холдинг» або їх посадові особи за місцем своєї реєстрації, мали можливість для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин і здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань.

На підтвердження реальності виконання договорів про надання послуг позивач надав до перевірки відповідні договори з контрагентами, акти приймання передачі виконаних робіт, календарні плани виконання робіт, протоколи узгодження договірної ціни, технічні завдання та вимоги, податкові накладні, банківські виписки.

Тому у суду не має підстав вважати про заниження фінансового результату підприємства за рахунок завищення витрат пов`язаних з господарськими взаємовідносинами з низкою суб`єктів господарювання, що позивачі не мали б (мають ознаки фіктивності) господарські операції, які на думку відповідача могли бути проведені власними силами та наявними основними фондами.

Отже податкове повідомлення-рішення за платежем податок на прибуток приватних підприємств є протиправним.

Щодо застосуванню такого доказу як вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 р., 03.11.2014 року відносно ОСОБА_2 , який залучив у м.Харкові ОСОБА_1 , який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_2 , погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ «Кетсвілл Трейд» (код за ЄДРПОУ 39435293), що здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств – контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 01.03.2015 року у листопаді 2014 року в т.ч. ПП «КРИВБАСАКАДЕМІНВЕСТ» у сумі 33590 грн. суд зазначає про таке.

Оскільки з огляду на відсутність у матеріалах справи розрахунку, здійсненого згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, по кожному з епізодів та контрагентів, та співвідношення сум податкового кредиту з ПДВ та суми зобов`язань з ПДВ, суд позбавлений можливості відокремити суми визначених контролюючим органом позивачу у розрізі окремого встановленого контролюючим органом порушення, то суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення щодо визначення зобов`язань з податку на додану вартість підлягає скасуванню в цілому.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Суд звертає увагу на те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 21 грудня 2018 року по справі №805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, від 20 грудня 2018 року по справі №820/2946/18 та від 20 грудня 2018 року по справі №818/770/17.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із статтею 9 Конституції України.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про зазначення продавцем недостовірних відомостей та про обізнаність покупця про ці обставини.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів

Матеріалами справи підтверджується що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв`язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів  у господарській діяльності позивача.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2023 року у справі № 420/4803/19.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Умовами ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів про те, що господарські операції позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності,  а отже повідомлення рішення від 14.08.2017 року за №0011921410, №0011931410  є протиправними та підлягають до скасування.

Щодо повідомлення рішення від 14.08.2017 року №0011761401 та №00112321306, суд зазначає про таке.

Під час розгляду справи представником позивача надано пояснення з приводу обставин, зазначених в акті перевірки як то використання коштів працівниками підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та не повернення їх в касу підприємства, та як наслідок - висновок податкового  органу - здобуття ними доходу, з якого не сплачено військовий збір.

Судом встановлено, що вказані готівкові кошти видані на руки працівникам для внесення плати в УДКСУ м.Кривий ріг, бюджетний платіж у розмірі 102 гривні (6 гривень вартість банківських послуг) що підтверджується квитанціями ПАТ КБ "Приватбанк" від 15.09.2014 року №0.0.297472440.1 та №0.0.297273212.1. Платіж в 1700 грн. (без ПДВ) внесено готівковими коштами до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу, що підтверджується належним чином завіреною довідкою, а також сплата кур`єрських послуг ФОП ОСОБА_8 в розмірі 1750 грн. згідно квитанції прибуткового касового ордера №1-006 від 26.01.2015 року.

У платіжно-довідкових документах зазначено платником ПП "Кривбасакадемінвест", а внесення коштів відбулось довіреними особами підприємства, що не заборонено Законом, прийнято отримувачами коштів в рахунок необхідних платежів.

Щодо порушення, описаного в акті ненарахування, неутримання та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 836,68 грн. при застосуванні податкової соціальної пільги найманим працівникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то в наданих до суду розрахунків до податкових повідомлень рішень не встановлено сум донарахувань зобов`язань з цього напрямку чи застосованих штрафних санкцій.

Отже щодо виявлених під час перевірки порушень, то вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позовну заяву слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати  протиправним та скасувати  податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017 року за №№ 0011921410, №0011931410, №0011761401 та №00112321306, що винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ПП "Новітні технології  КР" судові витрати в розмірі 39646,81 грн за рахунок бюджетних асигнувань  Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст  рішення суду складений  07 лютого 2025 року.

Суддя                                                                                 О.В. Єфанова