КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 25.03.2008                                                                                           № 6/243

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            

            

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1,

 від відповідача 1 - не з'явились,

від відповідача 2 - не з'явились,

 від Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у

місті Києві - не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство "Компас"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2007

 у справі № 6/243  

 за позовом                               Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Колективне підприємство "Компас"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

             

                       

 про                                                  на дії Державної виконавчої служби Дніпровського районного управлінняюстиції у м. Києві

 

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2007р. у справі   № 6/243 в задоволенні скарги Колективного підприємства “КОМПАС” відмовлено.

Скаржник, не погоджуючись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, в якій просив її скасувати, зазначивши, що спірна ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи; суд не ухвалив рішення стосовно визнання неправомірними дій державних виконавців щодо ненадсилання постанови про арешт, ненадання відповіді на лист, неправомірного виключення відповідача 1 від участі у виконавчому провадженні; дії державних виконавців спрямовані на порушення права власності відповідача 1, а тому є незаконними.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна виконавча служба Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві зазначила, що вимоги скаржника є безпідставними, оскільки він не є стороною виконавчого провадження.

Позивач та відповідач 2 відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2003р. у справі № 6/243 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір від 04.06.2002р. оренди нежилого приміщення, площею 55 м2, розташованого в будинку № 16 на Русанівській набережній у м. Києві, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, та припинено його дію на майбутнє; виселено ТОВ “Український промисловий банк” з нежилого приміщення, площею 55 м2, розташованого у будинку № 16 на Русанівській набережній у м. Києві; стягнуто з відповідачів на користь позивача, пропорційно, суму державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

11.12.2003р. та 15.12.2003р. Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання рішення від 28.05.2003р. у справі № 6/243.

09.03.2006р. відповідач 1 звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції. Відповідно до уточнених вимог скарги від 14.02.2007р. скаржник просив: визнати незаконними дії державних виконавців Бойко Н. В., Рогового М. В. щодо: ненадсилання постанов про арешт коштів 101 грн. 50 коп. та про арешт майна; ненадання відповіді на лист від 26.01.2004р. та на чотири звернення від 04.02.2004р., виключення відповідача 1 від участі у виконавчому провадженні; визнати пропозицію № 175/1 від 02.02.2004р. незаконною. При цьому відповідач 1 зазначив, що державними виконавцями порушено ст. ст. 5, 7, 24, 27, 30, 32, 50, 55 ЗУ “Про виконавче провадження”; постанова ВДВС про виселення ТОВ “Укрпромбанк” з приміщення, площею 55 м2, є неправомірними, оскільки останній займав приміщення, площею 43,4 м2; неправомірними діями органів ДВС було порушене право власності відповідача 1.

У відзиві на скаргу позивач просив відмовити в задоволені скарги, зазначивши, що відповідач 1 не є учасником виконавчого провадження, а тому позбавлений права оскаржувати дії органів ДВС; посилання відповідача 1 на порушення його права власності є безпідставними; наказ суду передбачав звільнення приміщення від відповідача 2, який в добровільному порядку виконав рішення суду; скаржник безпідставно просить визнати незаконною пропозицію № 175/1 від 02.02.2004р., оскільки остання не передбачає його участі у виконання наказу суду.

В поясненнях по справі відповідач 2 зазначив, що 02.02.2004р. актом прийому-передачі нежилого приміщення він передав СПД - фізичній особі ОСОБА_1 спірне приміщення; в подальшому відповідач 2 та позивач уклали договір оренди спірного майна.

У відзиві на скаргу Державна виконавча служба Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві зазначила, що відповідачем 2 добровільно було передане спірне приміщення, в зв'язку з чим державним виконавцем провадження було закінчене; відповідач 1 не має законних підстав оскаржувати дії ДВС, оскільки він не є стороною виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2007р. у справі        № 6/243 в задоволенні скарги Колективного підприємства “КОМПАС” відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що відповідач 1 не є стороною у виконавчому провадженні № 175/1 від 09.01.2004р., а тому у скаржника відсутні правові підстави оскарження пропозиції № 175/1 від 02.02.2004р.; дії державного виконавця оскаржуються за правилами ЦПК України та КАС України.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала місцевого господарського суду - скасуванню повністю в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального  права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Відмовляючи в задоволенні скарги відповідача 1, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач 1 не є стороною у виконавчому провадженні        № 175/1 від 09.01.2004р., а тому у скаржника відсутні правові підстави щодо оскарження пропозиції № 175/1 від 09.01.2004р.

Проте такий висновок місцевого господарського суду не можна визнати обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ “Про виконавче провадження” дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 85 ЗУ “Про виконавче провадження” скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Звертаючись зі скаргою до суду, позивач просив визнати незаконними дії державних виконавців в межах виконавчого провадження № 206/1 щодо: ненадсилання постанов про арешт коштів 101 грн. 50 коп. та про арешт майна, ненадання відповіді на лист від 26.01.2004р. та чотири звернення від 04.02.2004р., виключенню відповідача 1 від участі у виконавчому провадженні; та в межах виконавчого провадження № 175/1 скаржник просив суд визнати пропозицію № 175/1 від 02.02.2004р. незаконною.

Колегією суддів встановлено, що в порушення норм процесуального права щодо повного та об'єктивного розгляду справи місцевим господарським судом при відмові в задоволенні скарги взагалі не були дослідженні вимоги скаржника щодо ненадсилання постанов про арешт коштів 101 грн. 50 коп. та про арешт майна, ненадання відповіді на лист від 26.01.2004р. та чотири звернення від 04.02.2004р., виключенню відповідача 1 від участі у виконавчому провадженні.

Таким чином внаслідок неповного з'ясування обставин справи місцевий господарський суд прийшов до хибного висновку про відмову в задоволенні скарги на підставі того, що відповідач 1 не є стороною у виконавчому провадженні № 175/1, оскільки відповідач 1 є боржником виконавчого провадження № 206/1. Крім того, як власник майна, з  якого відбувалось виселення, відповідач 1 повинен залучатися до участі у виконавчому провадження № 175/1, а отже згідно приписів ч. 3 ст. 7 ЗУ “Про виконавче провадження” має право на оскарження дій державного виконавця у зазначеному провадженні.

Крім того, при винесені оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не звернув уваги на приписи ст. 1212 ГПК України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Зазначеною статтею встановлено спеціальний строк для звернення до господарського суду із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби.

Проте питання пропуску строку, а також можливість його поновлення місцевим господарським судом не досліджувались.

Згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач 1 звернувся зі скаргою на незаконні дії державного виконавця поза межами десятиденного строку, встановленого статтею 1212 ГПК України.

До такого висновку апеляційний господарський суд дійшов, враховуючи наступне.

Щодо вимоги про визнання незаконними дії державного виконавця щодо ненадання відповіді на скаргу від 26.01.2004р., то відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2004р. постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві № 206/1 відкрито виконавче провадження з виконання наказу, виданого 11.12.2003р. Господарським судом міста Києва, про стягнення з КП “Компас” на користь СПД ОСОБА_1 101 грн. 50 коп.

Згідно із ч. 7 ст. 24 ЗУ “Про виконавче провадження” постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 85 ЗУ “Про виконавче провадження” скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби, у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

27.01.2004р. відповідач 1 надіслав на адресу начальника відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві скаргу від 26.01.2004р., в якій просив постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві № 206/1 від 13.01.2004р. скасувати.

Таким чином про своє порушене право щодо розгляду скарги на дії органу державної виконавчої служби скаржник повинен був дізнатися по завершенні 10 денного строку розгляду таких скарг.

Крім того, доказом обізнаності відповідача 1 про порушення свого права є те, що 25.05.2005р. відповідач 1 звернувся до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції про зобов'язання скасувати постанову про арешт майна від 20.05.2004р., в якій скаржник, зокрема, вказує на те, що відповіді на скаргу від 26.01.2004р. до нього не надходило.

Щодо вимоги про ненадсилання постанов про арешт коштів 101 грн. 50 коп. та про арешт майна та виключення відповідача 1 від участі у виконавчому провадженні, то 20.05.2004р. постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні наказу № 6/243 від 11.12.2003р. накладено арешт на майно, що належить КП “Компас”.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ЗУ “Про виконавче провадження” копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику.

Як встановлено вище, 25.05.2005р. відповідач 1 звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції про зобов'язання скасувати постанову про арешт майна від 20.05.2004р.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що станом на 25.05.2005р. відповідачу 1 було відомо про ненаправлення йому постанови про арешт майна від 20.05.2004р. та виключення його з виконавчого провадження.

Щодо визнання пропозиції № 175/1 від 02.02.2004р. незаконною, то постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві № 175/1 від 09.01.2004р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу, виданого 15.12.2003р. Господарським судом міста Києва, про виселення ТОВ “Український промисловий банк” з нежилого приміщення, площею 55 м2, розташованого у будинку № 16 по Русанівській набережній в м. Києві.

Згідно із ч. 2 ст. 24 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів.

02.02.2004р. відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на адресу ТОВ “Український промисловий банк” було направлено пропозицію № 175/1 щодо добровільного виконання наказу Господарського суду міста Києва № 6/243 від 15.12.2003р. про виселення з нежилого приміщення площею 55 м2.

04.02.2004р. до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відповідачем було подано 4 скарги, в яких останній просив скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 175/1 від 09.01.2004р.

В зазначених скаргах відповідач 1, вказує на те, що пропозиція № 175/1 надіслана з порушенням вимог ЗУ “Про виконавче провадження”, а тому станом на 04.02.2004р. відповідачу 1 було відомо про її існування.

Як вбачається з матеріалів справи, зі скаргою, яка є предметом даного розгляду, відповідач 1 звернувся 09.03.2006р.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що відповідач 1 звернувся зі скаргою на незаконні дії державного виконавця поза межами десятиденного строку встановленого статтею 1212 ГПК України, підстав для поновлення даного строку судом при розгляді справи не встановлено, а тому скарга позивача підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.  96, 99, 101, 103-106, 1212 ГПК України, апеляційний господарський суд -

 

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Колективного підприємства “КОМПАС” задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2007р. у справі              № 6/243 скасувати.

Скаргу Колективного підприємства “КОМПАС” залишити без розгляду.

 Головуючий суддя                                                                      

 

 Судді                                                                                         

 

 09.04.08 (відправлено)