УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/3009/11
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: судді Товянської О.В.
суддів: Микитюк О.Ю., Гансецької І.А.
при секретарі: Ковач Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації у Житомирській області
на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними ,-
в с т а н о в и л а:
В березні 2011 року позивачка звернулась до суду із позовом. Зазначала, що їй на праві приватної власності належав жилий будинок АДРЕСА_1 і земельна ділянка площею 0,0902га за цією ж адресою. Згідно договорів дарування від 08.12.2009р. вона подарувала ці об’єкти відповідачу. Проте, в дійсності вона мала на меті щодо цього майна укласти з відповідачем договір довічного утримання, а тому помилилася щодо природи правочинів, прав та обов’язків сторін. З цих підстав просила визнати укладені договори недійсними.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2011р. позов задоволено. Визнано недійсними : договір дарування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 від 08.12.2009р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; договір дарування земельної ділянки площею 0, 0902га адресою : АДРЕСА_1 від 08.12.2009р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу ОСОБА_3
В апеляційні скарзі перший заступник прокурора Житомирської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову. Зазначає, що рішення суду є незаконним, поверхневим, при його ухваленні суд допустив неповноту та однобічно розглянув справу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, між сторонами у грудні 2009р. було укладено договори дарування жилого будинку та земельної ділянки.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду було те, що, укладаючи договір дарування, вона помилялась щодо природи правочину.
З таким висновком погодитись не можна.
За положеннями ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Тобто помилка - це неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин, вчинений під впливом помилки..., є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину (ст.229), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Сторони не довели, в чому полягала помилка під час укладення договору дарування, яку саме істотну умову такої угоди позивачка неправильно сприймала, яким чином таке неправильне сприйняття вплинуло на її волевиявлення, з огляду на те, що договір дарування є безвідплатним договором і мотиви укладення угоди не мають правового значення для вирішення спору про визнання недійсним договору з підстав його укладення внаслідок помилки.
Суд першої інстанції не врахував, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність – це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.
Висновки суду першої інстанції не грунтуються на належних доказах, що характеризує їх суть для справи, оскільки, крім визнання відповідачем позову, інших доказів у справі немає.
Матеріалами справи доведено, що в зв’язку із розслідуванням кримінальної справи №11/089001, порушеної відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України, відповідно до постанови від 19.01.2001р. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 (а.с.44-49).
Якщо позивачка вважала, що уклала договір довічного утримання, то обов’язок по догляду та утриманням виникає із моменту укладення такого договору. Проте позивачка звернулась до суду майже через півтора року після дарування будинку.
Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував. Висновки суду про нерозуміння позивачкою значення своїх дій під час укладання договору, що помилка мала місце „щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін”, - не ґрунтуються на матеріалах справи, носять характер припущення та протирічать наведеному.
Апеляційний суд вважає, що звернення до суду із позовом про визнання договору дарування недійсним та визнання його відповідачем після порушення кримінальної справи та накладення арешту на спірне майно є намаганням відповідача уникнути можливої матеріальної відповідальності за наслідками розгляду зазначеної кримінальної справи..
Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації у Житомирській області задовольнити.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у позові за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: