ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" березня 2008 р. Справа № 6/12/4438
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,приватний підприємець, ОСОБА_2, довіреність від 28.11.2006р. (приймав участь в засіданні
суду - 18.03.2008р.),
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 19.11.2007р.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нетішин Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "24" жовтня 2007 р. у справі № 6/12/4438 (суддя Танасюк О.Є.)
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нетішин Хмельницької області
до Приватного підприємця ОСОБА_4, м.Нетішин Хмельницької області
про стягнення 66761,81грн.
та зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_4, м.Нетішин Хмельницької області
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нетішин Хмельницької області
про зміну умов п.п.7.2, 7.3. договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. та визнання правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені,
з перервою в засіданні суду з 18.03.2008 року по 25.03.2008 року згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.10.2007р. (зурахуванням ухвали цього ж господарського суду від 06.11.2007р. про виправлення арифметичної помилки, допущеної у вищевказаному рішенні) в зустрічному позові Приватного підприємця ОСОБА_4, м.Нетішин до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин про зміну умов п.п.7.2, 7.3. договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. відмовлено.
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нетішин до Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Нетішин про стягнення 66 761,81 грн. задоволено частково в сумі 17206,03грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму 17206,03грн. (з них 4549,60грн. штрафних санкцій, 9815,32грн. інфляційних витрат, сума 2841,11грн. 3% річних), суму 172грн.25коп. витрат по сплаті державного мита, 30,4грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2064,00грн. витрат по оплаті юридичних послуг по справі.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду Хмельницької області приватний підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити у повному розмірі заявлених позовних вимог, а саме стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємця ОСОБА_1 суму 66761,80грн. (48872,70 грн. - штрафу, 14572,36 грн. - інфляційних витрат, 3316,75 грн. - 3% річних), а також 667,62грн. державного мита, 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8000,00грн. - витрат по оплаті юридичних послуг по справі.
Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права при встановленні правової природи передбаченої учасниками спору у договорі господарсько-правової відповідальності, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі. Зазначає, що вирішуючи питання про правову природу встановленої сторонами договірної неустойки, суд дійшов помилкового висновку, вважаючи, що в п.7.2 Договору купівлі-продажу від 01.03.2005р. №03-5 сторони фактично врегулювали неустойку, яка по своїй природі є пенею, в основу висновку було покладено розширене тлумачення судом норм ст. ст. 548-549 ЦК України та умови щодо періодичного характеру договірної санкції, встановленої в п.7.2 Договору.
Однак, згідно п.7.2 Договору сторонами як засіб забезпечення виконання зобов'язання з своєчасної оплати обрано штраф у розмірі 5%, котрі щомісячно нараховуються на суму заборгованості, при цьому ЦК України та ГК України не встановлено прямої заборони встановлювати в договорі періодичність сплати неустойки у вигляді штрафу.
Вказує, що при вирішенні питання про правову природу встановленої сторонами у договорі неустойки (пеня чи штраф) судом першої інстанції не було взято до уваги, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2006р. по справі №8/7251, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р., встановлено факт погодження сторонами у п.7.2 Договору договірної господарської санкції саме у вигляді штрафу і саме штраф стягувався з відповідача за цим рішенням. Таким чином, судом було допущено порушення вимог ст.35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Особа, що подала апеляційну скаргу, вважає правомірним нарахування відповідачу за первісним позовом ПП ОСОБА_4 штрафу за період з 26.01.2006р. по 13.12.2006р. в сумі 60250,0грн., а з урахуванням переплати в сумі 11377,30грн. при виконанні рішення у справі №8/7251 - 48872,70грн.
Оскаржувач також не погоджується із застосованим судом першої інстанції порядком нарахування інфляційних втрат та річних, вважає необґрунтованим обмеження судом застосування норм ст.625 ЦК України сумою основного боргу, оскільки до суми заборгованості відносяться також інфляційні і річні. Зазначає, що у зв'язку із необґрунтованим зменшенням судом заявленої до стягнення суми відповідно помилково здійснений і розподіл судових витрат.
Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скарги заперечує, вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно визначена правова природа санкції, передбаченої договором, як пені відповідно до ст. 549 ЦК України, оскільки неустойки є штрафом, якщо вона сплачується разово, а не періодично. В іншому випадку вона є пенею. Зазначає, що укладаючи договір купівлі-продажу №03-5 від 01.03.2005р., в розділі 7 "Відповідальність сторін" сторони за неналежне виконання зобов'язань встановили неустойку, яка періодично (щомісячно) сплачується, тобто мали на увазі саме пеню, а не штраф, а отже суд правомірно визначив неустойку саме у формі пені і обчислив її розмір, виходячи з вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Вважає також, що господарським судом правомірно були застосовані положення ч.6 ст.232 ГК України, тобто 6-місячний строк нарахування штрафних санкцій.
У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що судом правомірно при визначенні погашеного боргу при обрахуванні інфляційних і річних були правомірно враховані всі суми, списані відділом ДВС Нетішинського МУЮ, у тому числі і направлені на сплату виконавчого збору. Вказує також, що судом першої інстанції не була врахована сума переплати, яку здійснив ОСОБА_4 на користь ПП ОСОБА_1 за рішенням господарського суду від 30.01.2006р., яку визнає і позивач. У зв'язку з цим просить змінити оскаржуване рішення і стягнути з ПП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4152,44грн.
Згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від 17.03.2008р. №177 у зв'язку з необхідністю та відповідно до ст.28 Закону України "Про судоустрій України" розгляд апеляційної скарги ПП ОСОБА_1 у справі №6/12/4438 здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Горшкової Н.В., суддів Зав'язуна В.С., Майора Г.І.
В судовому засіданні 18.03.2008р. оголошувалась перерва до 25.03.2008р.
В судових засіданнях 18.03.2008р. та 25.03.2008р. представники позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив при прийнятті рішення врахувати переплату під час виконання рішення господарського суду у справі №8/7251.
Заслухавши пояснення представників сторін, доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СПД - фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Позивач у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.08.2007р. та уточнення розміру позовних вимог від 08.08.07р., відповідно до ст.22 ГПК України, просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 48872,7грн., інфляційні втрати в сумі 14572,36грн., 3% річних в сумі 3316,75грн. Таким чином, загальна сума заявлених до стягнення коштів становить 66761,81грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р., відповідач повинен сплатити позивачу за придбаний товар суму 115000,00грн. Однак, відповідачем вказане договірне зобов'язання не виконано, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення даних коштів в судовому порядку. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.06р. №8/7251 присуджено на користь позивача 115000,00грн. - заборгованості за договором, 13500,00грн. - штрафу, 3% річних в сумі 1011,37грн., 3116,19грн. - індексу інфляції, 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1363,78грн. - державного мита, на загальну суму 134109,34грн. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. рішення господарського суду залишено без змін.
Однак, відповідачем вказане рішення суду в добровільному порядку не виконано, в зв'язку з чим позивач вважає, що починаючи з 11.04.06р. має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 134109,34грн., яке виникло з набранням рішенням господарського суду законної сили.
На момент подання позивачем збільшення позовних вимог, відповідач заборгованість за договором сплатив повністю станом на 20.12.2007р., про що позивач повідомив у заяві про збільшення позовних вимог. Крім того, зазначає, що сплата здійснена у більшому розмірі ніж стягнено за рішенням господарського суду від 30.01.2006р., на суму 11377,30грн.
При цьому позивач наполягав у позовній заяві на стягненні з відповідача штрафу з урахуванням переплати в сумі 48872,70грн., нарахованого за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р. в сумі 60250,00грн. (за 11 місяців). Правомірність нарахування штрафу за вказаний період обґрунтовує ч.6 ст.232 ГК України та п.7.2 договору, вважає, що такий спосіб нарахування визначений договором.
Також, позивач відповідно до ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача суму 14779,72грн. інфляційних втрат та суму 3342,09грн. 3% річних, за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р., розраховані із суми боргу та інших сум (19109,34грн.= 1011,37грн. - відсотків річних, 3116,19грн. інфляційних втрат, 118грн. витрат ІТЗ судового процесу, 1363,78грн. державного мита), стягнутих за рішенням суду у справі №8/7251. Правомірність нарахування обґрунтовує приписами ст.6 та ч.5 ст.11 ЦК України, відповідно до яких у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його повноважний представник в судовому засіданні місцевого суду проти позовних вимог заперечують, мотивуючи тим, що заборгованість за договором купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. в сумі 115000 грн. була стягнута з банківського рахунку відповідача, на підставі наказу господарського суду від 12.05.06р. в межах виконавчого провадження, а 13 500 грн. штрафу, 3% річних в сумі 1011,37 грн., 3116,19 грн. - індексу інфляції, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1363,78 грн. державного мита сплачено відповідачем добровільно, що підтверджується розписками позивача та відповідними квитанціями. Таким чином, на думку відповідача, ним повністю виконано приписи рішення господарського суду від 30.01.06р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження по справі №8/7251 і підстав для задоволення даного позову немає.
Відповідачем подано до господарського суду зустрічний позов, в якому він просив визнати недійсним п.7.2., 7.3. Договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. в частині стягнення штрафу, який прийнятий судом.
Однак, в судовому засіданні 27.09.2007р. позивачем за зустрічним позовом подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд змінити умови п.п.7.2, 7.3. договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р., визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені. Відповідно до ст.22 ГПК України, уточнення позовних вимог судом прийнято.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивував тим, що у вказаних пунктах договору передбачено можливість стягнення продавцем з покупця штрафу в розмірі 5%, який щомісяця нараховується на суму заборгованості та зазначено, що штраф сплачується продавцю щомісячно, тобто передбачений штраф є не одноразовим, а періодичним, тому на думку відповідача це є не штраф, а пеня в розумінні ст. 549 ЦК України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на вищезазначене, відповідач вважав, що п.7.2,7.3. договору №03-5 від 01.03.05р. в частині щомісячного стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання є таким, що не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України, тому просив змінити дані пункти договору, визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне:
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області 18.03.2002р, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи НОМЕР_1, ідентифікаційний НОМЕР_2. (т.1, а.с.22).
ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області 06.09.2000р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи від 06.09.2000р., ідентифікаційний НОМЕР_3. (т.1, а.с.23).
01.03.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу за № 03-5 зернозбирального комбайна марки „CASE -2188 AF”. Відповідно до умов даного договору, позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу зернозбиральний комбайн марки „CASE -2188 AF”, а відповідач оплатити його вартість в розмірі 115000грн. не пізніше 10.10.2005р. (т.1, а.с.8-9).
Відповідно до п.7.2 договору сторони домовились, що у разі прострочення терміну оплати товару, вказаного в п.6.3 цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5%, котрі щомісячно нараховуються на суму заборгованості. Штраф виплачується продавцю щомісячно.
Позивач зобов'язання за договором виконав, про що свідчить накладна №10/5 від 10.03.2005р. та акт прийому-передачі товару від 10.03.2005р. (т.1, а.с.10-11).
Оскільки зобов'язання за договором відповідачем не виконувались, рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2006р. по справі №8/7251 за позовною заявою позивача, стягнуто з відповідача суму 115000грн. боргу за договором, 13500,00грн. - штрафу, 3% річних в сумі 1011,37грн., 3116,19грн. - індексу інфляції (за період з 11.10.2005р. по 25.01.2006р.), 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1363,78грн. - державного мита, на загальну суму 134109,34грн. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. рішення господарського суду залишено без змін (т.1, а.с.15-20).
12.05.2006р. був виданий наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення. А 17.05.2006р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по наказу господарського суду № 8/7251 від 12.05.2006р.
Відповідачем сума боргу, штраф, індекс інфляції, 3% річних та судові витрати, стягнуті за рішенням господарського суду від 30.01.2006р. № 8/7251, сплачена повністю станом, про що свідчать квитанції № б/н від 31.05.2006р. на суму 2500грн., № 1 від 01.06.2006р. на суму 5500грн., № 2 від 01.06.2006р. на суму 2000грн., 22.11.2006р. згідно платіжної вимоги № 51 від 21.11.2006р. списано суму 15062,93грн., розписка від 12.12.2006р. на суму 85800грн., та розписка від 13.12.2006р. на суму 36300грн.
Однак, позивач стверджує, що несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідача було триваючим, що потягнуло для нього значні матеріальні та моральні збитки, з метою захисту свого порушеного права просив стягнути з відповідача, відповідно до п.7.2 договору, штраф з урахуванням переплати в сумі 48 872,70грн., нарахованого за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р. в сумі 60250,00грн. (за 11 місяців).
Також, позивач відповідно до ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача суму 14779,72грн. інфляційних втрат та суму 3342,09грн. 3% річних, за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р., розраховані із суми боргу та інших сум (19109,34грн.= 1011,37грн. - відсотків річних, 3116,19грн. інфляційних втрат, 118грн. витрат ІТЗ судового процесу, 1363,78грн. державного мита), стягнутих за рішенням суду у справі №8/7251.
Відповідачем 08.08.2007р. подано, як вказувалось вище, зустрічний позов до позивача про визнання недійсними умов договору п.7.2 та п.7.3.
27.09.2007р. відповідачем подано заяву, відповідно до ст.22 ГПК України, про уточнення позовних вимог - зміну предмету позову, а саме: просив змінити умови договору п.п.7.2, 7.3 договору купівлі-продажу № 03-5 від 01.03.2005р., визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені. Зміна предмету позову судом прийнята.
Слід зазначити, що господарським судом Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) у даній справі вже розглядався позов приватного підприємця ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_4 про стягнення штрафу, інфляційних та річних на загальну суму 38884грн. (в подальшому при новому розгляді справи сума позову була збільшена).
Рішенням від 03.08.2006р. позов задоволено частково, з ПП ОСОБА_4 на користь ПП ОСОБА_1 стягнуто 34000грн. штрафу, 3340,17грн. інфляційних та 1544,80грн. річних (т.1, а.с.38-39).
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. (т.1, а.с.54-55) вказане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_4 - без задоволення.
За результатами розгляду касаційної скарги приватного підприємця ОСОБА_4 постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2007р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 03.08.2006р. у даній справі скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суддів.
При цьому у постанові зазначається, що стягуючи штраф, нарахований за кожний місяць прострочення, господарські суди не встановили правову природу неустойки, не врахували приписи ст.232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування та рішення суду у справі №8/7251 від 30.01.2006р., яким уже було стягнуто штраф за період з 11.10.2005р. по 25.01.2006р., а відтак в порушення ст.43 ГПК України не забезпечили всебічне з'ясування дійсних обставин справи. Крім того, зазначається, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних згідно з ст.625 ЦК України, суди попередніх інстанцій не зазначили та не врахували періоди стягнення по рішенню у справі №8/7251 від 30.01.2006р.
Приймаючи рішення при новому розгляді справи суд першої інстанції виходив з визначення поняття неустойки ст.549 ЦК України, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з цього, суд першої інстанції визначив неустойку як пеню в максимальному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (подвійна облікова ставка НБУ) за період з 26.01.2006р. по 11.04.2006р. (з врахуванням періоду, за який були стягнуті штрафні санкції рішенням господарського суду по справі №8/7251), що за розрахунком суду становить 4549,60грн. Інфляційні та 3% річних розраховані судом з суми основного боргу (з урахуванням поступової сплати відповідачем заборгованості за період з лютого по листопад 2006р. (для інфляційних) та з 26.01.2006р. по 13.12.2006р. (для річних). При визначенні стягуваної суми визнана позивачем сума переплати 11377,30грн. судом не врахована.
Однак, колегія суддів не може погодитися з господарським судом першої інстанції, який при прийнятті спірного рішення замінив передбачений сторонами в договорі штраф пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання, тобто фактично змінив умови договору в цій частині.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору №03-5 від 01.03.2005р. передбачено, що у разі прострочення терміну оплати товару, вказаного в п.6.3 цього договору, покупець (тобто ПП ОСОБА_4) сплачує продавцю штраф у розмірі 5%, котрі щомісячно нараховуються на суму заборгованості. Штраф виплачується продавцю щомісячно.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. В договорі сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони не можуть в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У ст.627 ЦК України зазначається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Слід зазначити, що у ст.549 "Поняття неустойки" відсутня пряма заборона визначати неустойки в інший спосіб, ніж передбачено у цій статті.
Колегія суддів вважає, що хоча у цій статті поза увагою залишились неустойки, що визначаються у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, триваючі неустойки за прострочення виконання негрошового зобов'язання, неустойки, що нараховуються не за кожний день, а за кожний тиждень, місяць прострочення тощо, це не означає, що сторони договірних відносин не вправі забезпечувати свої зобов'язання подібними неустойками.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони у договорі мали право передбачити сплату неустойки у розмірі 5%, котрі щомісячно нараховуються на суму заборгованості.
В той же час слід зазначити, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій за весь період прострочення оплати суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, в якій зазначається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.7.2 договору зазначено, що штраф виплачується продавцю щомісячно, але не зазначено, що протягом усього терміну оплати. Виходячи із норми ст.232 ГК України та умов договору колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції, що у даному разі нарахування санкцій слід припинити через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і при цьому прийняти до уваги суму, яка вже була стягнена при вирішенні спору у справі №8/7251.
Згідно п.6.3 договору покупець зобов'язується сплатити повну вартість товару не пізніше 10.10.2005 року.
Тому правомірним є нарахування неустойки за договором за період з 11.10.2005р. по 11.04.2006р. Враховуючи, що неустойка за період з 11.10.2005р. по 25.01.2006р. стягнута на користь позивача згідно рішення господарського суду Хмельницької області у справі №8/7251, то обґрунтованими за даним позовом є штрафні санкції за період з 26.01.2006р. по 11.04.2006р. (тобто за 76 днів), які заявлені до стягнення позивачем, в межах строків спеціальної позовної давності в один рік, встановленої ст. 223 ГК України та ст. 258 ЦК України.
За таких обставин колегія суддів вважає правомірним стягнення неустойки за період з 26.01.2006р. по 11.04.2006р. в сумі 14566,90грн. (115000грн. боргу х 5% : 30 х 76 днів).
Враховуючи, що позивачем визнана переплата відповідачем при виконанні рішення по справі №8/7251 суми 11377,30грн. і ця переплата врахована ним при розрахунку неустойки в позовній заяві і змінах позовних вимог у даній справі і це визнали представники позивача в судовому засіданні, колегія суддів також вважає можливим врахувати цю переплату при остаточному визначенні неустойки, а отже сума неустойки, яка підлягає стягненню, становить 3189,60грн. (14566,90грн. - 11377,30грн.).
Відповідно до ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Згідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із даної норми індекс інфляції та 3 % річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини, а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.
З врахуванням вказаної норми колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необґрунтоване нарахування позивачем інфляційних та річних на стягнуті у справі №8/7251 суми інфляційних та річних.
В той же час колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача (з наданим розрахунком), що господарським судом при визначенні інфляційних та 3% річних з основного боргу не враховано, що замість зменшення суми заборгованості на 13386,64грн., які фактично надійшли на р/рах. позивача згідно платіжних вимог від 21.11.2006р. №51 судом було зменшено заборгованість на суму 15062,93грн., тобто не було враховано виконавчий збір в сумі 1676,29 грн., який увійшов в суму 15062,93грн., але не поступив на р/рах. позивача. В результаті цього судом було занижено річні в сумі 10,09грн. та інфляційні в сумі 821,18грн., оскільки інфляційні становлять 10636,50грн., річні (3%) - 2851,50грн. Наданий позивачем розрахунок перевірений представником відповідача в судовому засіданні і ним не спростований.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у зустрічному позові ПП ОСОБА_4 про зміни умов п.п.7.2, 7.3 договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.2005р., (просив змінити умови, визнавши застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені).
Порядок зміни та розірвання господарського договору врегульовано ст.188 ГК України, якою визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.
Підстави зміни або розірвання договору, визначені ст.ст. 651,652 ЦК України.
Відповідач у зустрічному позові просив суд змінити п.7.2 та п.7.3 договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.2005р., визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, однак правових підстав для зміни, визначених цивільним законодавством, не навів. Крім того, не подав доказів врегулювання спірних умов в досудовому порядку, як того вимагає ст.188 ГК України. За таких обставин, позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом є безпідставними, а тому в їх задоволенні місцевий суд правомірно відмовив.
Рішення господарського суду в цій частині сторони не оскаржують.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення господарського суду Хмельницької області змінити, позов приватного підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити в сумі 16677,30грн., у тому числі 3189,60грн. штрафних санкцій (неустойки), 10636,50грн. інфляційних, 2851,20грн. річних. Судові витрати, у тому числі по оплаті юридичних послуг адвоката, віднести на сторони пропорційно задоволених вимог. В решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Нетішин Хмельницької області) задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року у справі №6/12/4438 змінити, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Нетішин Хмельницької області) до Приватного підприємця ОСОБА_4 (м. Нетішин Хмельницької області) про стягнення 66 761,81 грн. задовольнити в сумі 16677,30грн.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ТВБВ „Укрексімбанк” м. Нетішин, МФО 315609, ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2(НОМЕР_5 в Хмельницькій філії КБ „ Приватбанк” м. Нетішин, МФО 315405, ІПН НОМЕР_2) суму 16677,30грн. (3189,60грн. штрафних санкцій (неустойка), 10636,50грн. інфляційних, 2851,20 річних), 166,77грн. витрат по сплаті державного мита, 29,48грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1998,40грн. витрат по оплаті юридичних послуг адвоката у даній справі".
В решті рішення залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.
4. Справу №6/12/4438 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя:
судді::
Віддруковано 4прим.:
----------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - в наряд