1-15/11

  46

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

при секретарі Павлович Ю.М.,

з участю прокурора  Васьовчика І.В.,

захисника підсудного ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Володимира-Волинського, Волинської області, громадянина України, українця, з базовою вищою освітою, не працюючого, не одруженого, жителя АДРЕСА_1, судимого вироком Володимир-Волинського міського суду від 26.12.2007 р. за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням, з однорічним іспитовим строком

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України,-

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що  він 26.12.2008 р., близько 02 год.,  перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння в громадському місці, а саме в приміщенні кафе «Автосервіс», що розташоване по вул. Устилузькій, 8 в с. Федорівка, Володимир-Волинського району, Волинської області взявши у руки стілець та використовуючи його як засіб для нанесення ударів, з хуліганських мотивів наніс стільцем удар потерпілому ОСОБА_3 в ділянку голови, внаслідок чого той впав на підлогу. Присутній потерпілий ОСОБА_4, маючи на меті позбавити ОСОБА_1 можливості вчиняти хуліганські дії, просив у ОСОБА_1 припинити свої дії, а також намагався відтягнути і відштовхнути ОСОБА_1 від потерпілого ОСОБА_3 Однак ОСОБА_1 продовжуючи свої хуліганські дії, вчинив активну фізичну протидію ОСОБА_4, котра виразилась у нанесенні численних ударів ногами в різні ділянки тіла, тобто вчинив опір громадянину, що припиняв його хуліганські дії. На зауваження й прохання інших присутніх  припинити хуліганські дії, ОСОБА_1 вперто та тривалий час не реагував та продовжив вчиняти їх, при цьому виражався нецензурними словами, кидав стільці, перекинув стіл на якому стояв керамічний і скляний посуд, внаслідок чого посуд впав на підлогу і розбився.   

В судовому засіданні  захисником підсудного ОСОБА_1 –адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з тих підстав, що під час інкримінованих дій ОСОБА_1 виявляв та виявляє ознаки органічного емоційно-лабільного розладу, який є психічною вадою, що позбавляло його можливості самостійно реалізувати право на захист під час досудового слідства, проте слідчим не було призначено захисника. Таким чином, під час досудового слідства порушено право на захист.

Суд вислухавши думку захисника-адвоката ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_1, який підтримав клопотання захисника, думку прокурора, який заперечив відносно даного клопотання, прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 КПК України, слідчий зобов»язанний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом встановлено, що під час досудового слідства ОСОБА_1 зазначав, що у            2001 р. отримав черепно-мозгову травму (ЧМТ, а.с.126).  Проте, дана обставина слідчим не взята до уваги, оскільки на підтвердження чи спростування цієї обставини не витребовувалась медична картка ОСОБА_1, не направлялись запити у лікарню. Окрім цього, для встановлення чи відсутності у ОСОБА_1 психічних вад слідчим не призначалась психіатрична, психолого-психіатрична експертиза. Таким чином, підтвердження ЧМТ, а також наявність психічної вади у ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих йому дій безпідставно не перевірялось на стадії досудового слідства. Оскільки слідчий був повідомлений про дану обставину, тому для вирішення питання обов»язкової участі захисника, він зобов»язаний був вчинити вищевказані дії і встановити наявність чи відсутність психічних вад на досудовому слідстві.  

Під час судового розгляду справи призначалась судово-психіатрична експертиза та амбулаторна комплексна судово психолого-психіатрична експертиза.

Зокрема, акт амбулаторної комплексної судово психолого-психіатричної експертизи №544 від 09.12.2011 р. підтверджує, що підсудний ОСОБА_1 в період вчинення інкримінованих йому протиправних дій виявляв та виявляє в даний час ознаки органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу, який є психічною вадою.

У відповідності до роз'яснень п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист (п. 2 ч. 1 ст.45 КПК), необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.   

Із змісту постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” №8 від 24.10.2003 року вбачається, що особи, які мають психічні вади, не можуть самі реалізувати право на захист.   

Із матеріалів справи встановлено, що під час досудового слідства не забезпечено  ОСОБА_1 гарантоване право на захист, оскільки під час вчинення інкримінованих йому дій він виявляв і виявляє в даний час ознаки органічного емоційно-лабільного розладу, який є психічною вадою, яка позбавляла його в повній мірі захищатися від обвинувачення на стадії досудового слідства без захисника, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.   

Враховуючи, що участь захисника у справах осіб, які через свої психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист, є обов»язковою, а отже право ОСОБА_1 на захист під час досудового розслідування було грубо порушено. Оскільки, цей недолік досудового розслідування у судовому засіданні усунути неможливо, а тому клопотання захисника підлягає задоволенню.

Керуючись ст.281 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання  захисника-адвоката ОСОБА_2  задовольнити.

Кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України повернути Володимир-Волинському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_1залишити підписку про невиїзд.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом семи діб з дня ї винесення.

Суддя                                                                                           А.А. Каліщук