ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2006 Справа № 39/362(8/350 (1/293))
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Чус Л.В.
за участю : секретаря судового засідання Мацекос І.М.
від відповідача: Зайцев М.В., довіреність №155 від 09.03.04, Халаім А.В., довіреність №1680 від 06.12.04,
від позивача: представник не з"явився, про час та місце судового засідання повідомленим належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. у справі №39/362(8/350(1/293)
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ”Маріупольгаз”, м.Маріуполь
до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в особі Маріупольської філії закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк”, м.Маріуполь
про стягнення 180 849, 39 грн.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004р. відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ”Маріупольгаз” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про стягнення, згідно уточнень поданих суду 31.07.2006, суми невиплачених процентів за користування грошовими коштами у розмірі 382835,62 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 110 630,01 грн. - процентів по депозитному вкладу, 67931,51 грн. - 3% річних, 1785,61грн. витрат по сплаті держмита, 55,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Рішення мотивоване ст.ст. 525,526,625, ч.1 ст.1061 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. скасувати частково, в частині задоволених позовних вимог. В позові про стягнення процентів на банківський вклад в сумі 314904,11 грн. та 3% річних в сумі 67 931,51 грн. відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, посилаючись на наступні обставини.
Зобов’язання за договором про депозитний вклад №014С від 19.07.200р. існували до 19.01.2002р., після закінчення дії договору зобов’язання припинили своє існування, що унеможливлює застосування норм Цивільного кодексу України, оскільки до спірних
правовідносин мають застосовуватись норми Цивільного кодексу України в редакції 1963р.
Крім того, судом помилково застосовані приписи ст. 1061 Цивільного кодексу України щодо стягнення процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України. Тобто для застосування облікової ставки НБУ при нарахуванні процентів за ст.1061 України необхідно, щоб договором між сторонами розмір процентів не було встановлено, на той час як договором визначений розмір нарахування процентів за користування коштами у розмірі 14% річних. З тих же підстав судом невірно застосована норма ст.625 Цивільного кодексу України.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду законним і обгрунованим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд знаходить, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.07.2000р. між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” та комерційним банком „Приватбанк”, правонаступником прав та обов’язків якого є закрите акціонерне товариства „Комерційний банк „ПриватБанк” був укладений договір про строковий депозитний вклад № 014С-00.
Відповідно до умов вказаного договору позивач вніс, а відповідач прийняв тимчасово вільні грошові кошти в сумі 500 000 грн. на депозитний рахунок № 26105189580101, за використання яких відповідач зобов’язався сплачувати позивачеві доход, виходячи з процентної ставки 14% річних (п.п.1.1,1.2 Договору).
З урахуванням підписаних сторонами додаткових угод строк дії договору встановлений до 19.01.2002р.
Відповідно до ст.55 Закону України „Про банки та банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно–правовими актами Національного банку України та угодами(договорами) між клієнтом та банком.
Загальний порядок залучення комерційними банками України коштів(як у національній так і в іноземній валюті) юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки, на час укладання позивачем та відповідачем договору № 014С-00, регулювався Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 07.07.1997р. №216 з наступними змінами.
Згідно пункту 6 Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів залучення депозитів (вкладів) юридичних та фізичних осіб оформлюється банком шляхом, зокрема, відкриття строкового депозитного рахунку з укладанням договору банківського вкладу. За договором про банківський депозит (вклад) комерційний банк, який прийняв кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони як у національній, так і в іноземній валюті, зобов’язується виплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані проценти у відповідній щодо залучення валюті на умовах та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим кодексом.
Вважаючи на те, що зобов’язання за договором продовжують існувати (сума вкладу відповідачем не повернута, проценти по депозитному вкладу не виплачені) слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України в редакції 1963р.) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору № 014С-00 від 19.07.2000р. (п.1.2,2.2.3 Договору) відповідач, користуючись грошовими коштами клієнта, не виконує зобов’язання сплачувати позивачу дохід виходячи з 14% річних.
31.12.2001р. останній раз були сплачені проценти по вкладу. Заборгованість за період дії договору з 01.01.2002 по 19.01.2002, із розрахунку 14% річних, складає 3643,83 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на підставі умов договору.
Пунктом 2.2.2 Договору встановлено обов”язок банку по закінченню строку дії договору або по письмовій вимозі клієнта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок останнього. Строк дії договору закінчився 19.01.2002р. Грошові кошти клієнту не повернуті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Частиною 2 ст. 536 ЦК України передбачено, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1061 Цивільного кодексу України, положення якої мають застосовуватись з 01.01.2004р., банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов”язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Оскільки на час чинності Цивільного кодексу України, сума вкладу відповідачем не повернута, проценти за користування депозитним вкладом підлягають стягненню за період з 01.01.2004р. по 30.06.2006р. у розмірі 106986,27 грн. (із розрахунку облікової ставки НБУ, яка діяла у визначений період).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 14% річних по депозитному вкладу за період з 01.01.2002 р. до 19.01.2002р. Водночас судом першої інстанції, відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, правильно визначено період з 01.01.2004р. по 30.06.2006 р. за який нараховані проценти за користування депозитним вкладом у відповідності до вимог статті 1061 Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст. 214 Цивільного кодексу України( в редакції 1963р.), ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Встановивши, що зобов’язання по поверненню депозитного вкладу по закінченню строку дії договору - 19.01.2002 р. відповідач не виконав, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних з простроченої суми, відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963р.), ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю правовою природою 3% річних є одним із самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних обов’язків.
Таким чином, суд не вбачає підстав передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи
доказах та відповідають вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. у справі №39/362(8/350(1/293) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. у справі №39/362(8/350(1/293) залишити без змін.
Головуючий М.П.Неклеса
Суддя П.П.Павловський
Суддя О.В. Чус
З оригіналом згідно.
Помічник заступника голови суду О.В.Врона