Справа № 2-а-6206/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"30" листопада 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючої судді                                                    Антиповій Л. О

                при секретарі                                                                  П’ятаченко Г. В

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії,   -

в с т а н о в и в :

Позивач 22.09.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача та просить суд  зобов’язати  відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до вимог частин 1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показник середньої заробітної плати за 2009 рік (1650,43 грн.), починаючи з 22.03.2011 року, тобто з дати виникнення права на перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва. Перебуваючи на пенсії, вона продовжувала працювати. Відпрацювавши передбачений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» термін, вона у березні 2010 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»по стажу та заробітній платі. Відповідачем було здійснено розрахунок з урахуванням її індивідуального коефіцієнту  заробітної плати, страхового стажу та середньої заробітної плати  за 2007 рік - 1197,91 грн. В результаті перерахунку пенсія виявилася суттєво меншою за розміром, а причиною цього стало те, що фахівці зазначеного УПФУ вчинили всупереч чинній редакції ст. 40 та ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», а саме - без визначених Законом України підстав застосували при перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати за 2007 рік - 1197,91 грн, що спричинило значне зниження розрахункового розміру пенсії. З листа позивач дізналася, що перерахунок пенсії здійснювався із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2011 року вирішено питання про розгляд справи в письмовому провадженні.

  Відповідач до суду не з’явився, надав суду заперечення на позов та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва.

Позивач у березні 2011 року звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням показників заробітної плати за 2009 рік відповідно ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Як убачається із матеріалів справи, позивачу був проведений перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»№1058. При здійсненні зазначеного перерахунку відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік - 1197,91 грн., з чим позивач не погодився та звернувся у суд з даним позовом.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що визначальним питанням для вирішення справи є правомірність застосування Пенсійним фондом України при перерахунку пенсії позивачу показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Так, перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»№ 1058-IV  від 9 липня 2003 року (далі Закон №1058), частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція зазначеної норми діє після визнання змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058, і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Окрім того, правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»є різними правовими категоріями. В основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (далі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»№ 1058 від 09 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону №1788, відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік, відсутні.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії. Разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження. При цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України №1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.       Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст.  9, 11, 69-71, 86, 94, 99, 122, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції.      

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я :Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                              Хіміча В. М.,

при секретарі                                        Сиволап О.Ю.,

з участю прокурора                              Довбищука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, невійськовозобов’язаного, холостого, неповнолітніх дітей не має, працюючого вантажником в ТОВ «Фоззі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, перебуває на обліку у лікаря –нарколога з жовтня 2010 року, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

Суд визнав доказаним, що ОСОБА_2 28.03.2011 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Кив, вул. Русанівська Набережна, 12 у невстановленої досудовим слідством особи за 200 грн. незаконно придбав для власного вживання без мети збуту наркотичний засіб –канабіс, який знаходився в двох поліетиленових пакетах та який він поклав до кишені куртки, в яку був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати наркотичний засіб при собі.

Цього ж дня, приблизно о 22 год. 50 хв. на вул. Русанівська Набережна, 12 в м. Києві ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції та доставлений до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві де в присутності понятих під час його поверхневого огляду в правій кишені куртки, в яку він був одягнутий, було виявлено і вилучено два паперові згортки з наркотичним засобом –канабісом, масою 12.86 г., який останній зберігав без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе за ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю, дав покази про обставини скоєння злочину, викладені в установчій частині вироку.

Так, підсудний ОСОБА_2 суду пояснив, що вживає наркотичні засоби протягом деякого часу, у зв’язку з чим уважає себе залежним від наркотичних засобів, але намагається змінити власний спосіб життя та стати на шлях виправлення. Інших хвороб або розладів здоров’я не має.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_2 просить суд не допитувати свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази підсудного ОСОБА_2 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які підсудним не оспорюються, зміст даної статті підсудному ОСОБА_2 роз’яснено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудного у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

Дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який щиро кається у вчиненому злочині, перебуває на облік у лікаря –нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, працює вантажником в ТОВ «Фоззі».

ОСОБА_2 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі. В той же час суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим можливо звільнити його від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому, на підсудного слід покласти обов’язки, визначені пп. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь експертної установи 337 грн. 68 коп. за проведення хімічної експертизи № 1268х від 13.05.2011 року. (а.с. 17-18).

Речовий доказ –наркотичний засіб –канабіс, який знаходиться в паперовому згортку та зберігається в камері схову речових доказів ТВМ –3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві підлягає знищенню. (а.с. 21).

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Підсудного ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві УДК у Київській області (р/р 35226002000466, код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (послуги експерта, код послуги 11023)) 337 (триста тридцять сім) гривень 68 копійок вартості проведеної хімічної експертизи.

Речовий доказ ––наркотичний засіб –канабіс масою 12,86 г. (об. 1,2), який знаходиться в паперовому згортку та зберігається в камері схову речових доказів ТВМ –3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишити попередню –підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

СУДДЯ: