ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2006 Справа № 13/72
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Головка В.Г.,Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Стеценко О.Ю., довіреність № 174 від 08.04.04;
від відповідача - Сасько Н.О., начальник договірно-претензійного бюро, довіреність № 19-81юр від 10.02.06;
Несмашна Н.Ю., довіреність № 19-147юр від 04.10.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06р. у справі № 13/72
за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг
про стягнення 57083 грн. 16 коп.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 16.10.06, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ звернулось до відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг про стягнення боргу у сумі 57083 грн. 16 коп. за користування вагонами залізниці.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06 № 13/72 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково в сумі 56895 грн. 36 коп.
Рішення суду щодо частини, в якій задоволено позов, обгрунтовано тим, що виправлення документів не може бути підставою для звільнення відповідача від плати за користування вагонами в період простою, а не задоволено внаслідок того, що позивачем допущена помилка у розрахунку позову за користування вагонами, а також тому, що вагони були направлені в період конвенції.
Не погодившись із рішенням, відкрите акціонерне товариство "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг просить його скасувати, посилаючись на наступні обставини.
При прийняті рішення судом були порушені:
-глава 3 параграфу 96 Технічних умов завантаження та кріплення вантажів при пред”явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної у відповідності з вимогами ГОСТу 2787-75 передбачає направлення з вантажем посвідчення про приведення металобрухту у стан безпечний для перевезення;
-стаття 25 Статуту залізниць України, яка зазначає, що відправники і одержувачі вибухових, легкозаймистих, радіоактивних, отруйних та інших небезпечних вантажів повинні виконати всі належні заходи, що гарантують безпеку перевезень, мати засоби і мобільні підрозділи для ліквідації аварій та їх наслідки під час перевезення цих вантажів.
Відповідач не міг прийняти металобрухт до розвантаження, оскільки це могло б завдати шкоди як виробництву так і робітникам відповідача.
Висновок суду про те, що обмеження, які були запроваджені, стосувалися лише станцій навантаження та відправлення спірних вагонів, помилкове та таке, що не відповідає змісту статті 29 Статуту залізниць України.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлено наступне.
30.04.2004 між державним підприємством “Придніпровська залізниця” та відкритим акціонерним товариством „Міттал Стіл Кривий Ріг” укладено договір № ПР/ДН-2-04-128/НЮ-899п/2366 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір), відповідно до якого позивач надає транспортні послуги відповідачу.
В травні 2005 року відповідач в процесі перевезення вантажів користувався вагонами залізниці. Плату за користування вагонами було нараховано та включено станціями позивача до 17 відомостей плати.
У травні 2005 року на адресу відповідача надходили вагони з металевим брухтом, які він своєчасно не приймав на свою під’їздну колію під вивантаження, внаслідок чого вагони в очікуванні подавання простоювали на коліях залізниці. У зв’язку з цим було складено акти загальної форми № 102 від 23.04.2005, № 111 від 26.04.2005, № 116 від 28.04.2005, № 117 від 28.04.2005, № 118 від 28.04.2005, № 121 від 29.04.2005, № 129 від 30.04.2005.
Позивач нарахував плату за користування вагонами з урахуванням часу знаходження їх у відповідача відповідно до статті 119 Статуту залізниць України. Однак, відповідач заперечує проти оплати часу затримки вагонів, і у своїх запереченнях до відомостей плати за користування вагонами відносно 48 вагонів він зазначає причину своєї відмови від своєчасного приймання вагонів на під’їзну колію, посилаючись на те, що вагони комбінатом не приймались негайно після повідомлення через те, що вантажі надходили на адресу комбінату в період конвенції.
Відповідач відмовлявся приймати під вивантаження вагони з металевим брухтом № 65384182, № 67914937, № 67181321 (відомості плати № 052914 від 03.05.2005, № 052927 від 03.05.2005, № 052945 від 04.05.2005), посилаючись на те, що в накладних виправлено номер вагону.
Відповідно до пункту 1.1 частини 1, частини 2 пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів (ст.6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 на кожне відправлення вантажу відправник повинен надати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460 „Про затвердження бланків перевізних документів”.
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов”язаний заповнити новий перевізний документ.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі статтею 118 за пред”явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п”ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
З наведених вище норм вбачається, що перевізні документи (залізничну накладну) заповнює вантажовідправник, який і несе відповідальність за всі виправлення та неточності.
У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, кошторисом, замовленням, нарядом та інше), останній зобов”язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання, але зазначені норми не звільняють вантажоодержувача від сплати залізниці плати за користування вагонами.
Відповідно до статті 119 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під”їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб”єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під”їзної колії, порту, підприємства.
З актів загальної форми вбачається, що вагони не приймались вантажоодержувачем з причин виправлень в залізничних накладних та подання залізницею вагонів понад максимальну переробну спроможність вантажних фронтів, а також з причин, що залізниця приймала вагони від вантажовідправника в той час, коли відповідно до статті 129 Статуту залізниць України вантаження металобрухту було заборонено.
Згідно до підпункту 5.2.1 пункту 5 договору № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.01 про експлуатацію залізничної під”їзної колії між державним підприємством "Придніпровська залізниця" і КДГМК “Криворіжсталь”, який примикає до станцій Кривий Ріг Головний, Кривий Ріг, Батуринська, Новоблочна Придніпровської залізниці, подача вагонів на під”їзну колію здійснюється по інтервалам (по станції Промислова-Сортувальна власника колії) - розборочні поїзди із станції Кривий Ріг і порожні цистерни під налив смоли і бензолу –4,0 години. Пунктом 7 вказаного договору сторони узгодили, що кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить навантажені маршрути у тій кількості, у якій вони прибули на станцію примикання залізниці.
Отже, посилання відповідача на пункт 11 зазначеного договору про те, що сторони узгодили переробну спроможність вантажно-розвантажувальних фронтів по масовим вантажам: метолобрухт - 58 вагонів до уваги не приймається, оскільки сторони не передбачили умовами договору обмеження подачі вагонів з певним вантажем (метолобрухтом, чи іншим вантажем).
Крім того, слід зауважити, що наказами Укрзалізниці України від 25.04.05 № 216 відповідно до статті 129 Статуту залізниць України у зв”язку зі значним накопиченням вагонів в очікуванні вивантаження заборонялося навантаження м/брухту по станції Кривий Ріг Головний на адресу “Криворіжсталь” тимчасово з 26.04. по 28.04. наказом від 27.04.05 № 234 заборона була продовжена на 28, 29, 30.04.05.
Тобто, заборона була на навантаження та відправлення вагонів з металобрухтом на адресу відповідача, а не на приймання ним вагонів. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні плати за користування вагонів, які були прийняті дорогою у період заборони (конвенції), але судом першої інстанції не зараховано ПДВ по 2-х вагонах по Придніпровській залізниці (67147306, 66557380) замість 121,38 грн. зазначено 115,2 грн. А також не врахована плата за користування вагонів по Південній залізниці (один вагон № 67859868) у сумі 41,34 грн., а всього з урахуванням 72,0 грн., сума, яка не підлягає задоволенню становить 234,72 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для відмови у прийманні вагонів з вантажем, у зв”язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню тільки в частині 56848,44 грн. В задоволенні 234,72 грн. слід відмовити, оскільки вагони відправлялись на адресу відповідача в період заборони.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06 по справі № 13/72 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
“Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ 56848,44 грн. боргу, 568,48 грн. витрат по сплаті державного мита, 117,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”
Стягнута з державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг 2,35 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя В.Г.Головко
Суддя Л.В.Чоха