ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
08.04.2008 | Справа №2-15/16319.1-2007 |
За позовом Приватного підприємства «Ремсервіс» (41700, Сумська область, м. Глухів, вул. 40 років Перемоги, 52)
До відповідача Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» (95022, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 211-а)
Про стягнення 22657,19 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Приватне підприємство «Ремсервіс» звернулося до господарського суду АР Крим про стягнення з відповідача 22657,19 грн. заборгованості, у тому числі 15878,20, грн. основного боргу, 2394,02 грн. пені та 4226,30 грн. збитків від інфляції, а також судових витрат.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 р. по справі № 2-19/1413-2006 у позові приватному підприємству "Ремсервіс" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приватне підприємство "Ремсервіс" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 р. по справі № 2-19/1413-2006 та прийняти нове рішення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р. апеляційна скарга приватного підприємства "Ремсервіс" була залишена без задоволення, Рішення Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 р. по справі № 2-19/1413-2006 залишено без змін.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України зі скаргою, у якої просить скасувати Рішення Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 р. по справі № 2-19/1413-2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р. по справі № 2-19/1413-2006.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2007 р. касаційна скарга була задоволена часткова, Рішення Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 р. по справі № 2-19/1413-2006 та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р. по справі № 2-19/1413-2006 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Резолюцією голови господарського суду АР Крим М.І. Луцяка розгляд даної справи доручено судді Іщенко І.А., справі привласнений № 2-15/16319.1-2007.
Ухвалою господарського суду від 05.12.2007 р. справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко, призначений розгляд справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №5/11-02 від 14.11.2002 р. позивач поставив філії в м. Севастополі Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» товар на загальну суму 15878,20 грн. Проте, оскільки вартість товару відповідачем в обумовлені договором строки сплачена не була, ПП «Ремсервіс» просить суд стягнути з відповідача заборгованість у примусовому порядку. Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить стягнути з ЗАТ «Крим-Лада» пеню в розмірі 2394,02 грн. та 4226,30 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що договір № 5/11-02 від 14.11.2002 р. укладений колишнім директором філії без відповідних повноважень на його укладення і без мети поставки товару по ньому, а товарно-матеріальні цінності за накладною № 618 від 14.11.2002 р. і № 9 від 07.12.2002 р. не передавалися уповноваженій особі філії відповідача на виконання зазначеного договору.
Крім того, в подальшому ЗАТ «Крим-Лада» також звернуло увагу на те, що первинні документи, зокрема, накладні, довіреність, які представлені позивачем в якості доказів того, що товарно-матеріальні цінності були передані відповідачу, не можуть бути належними доказами у справі, оскільки оформлені з порушеннями вимог чинного законодавства України.
28.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив Приватного підприємства «Ремсервіс» на зустрічний позов про визнання договору недійсним.
Проте, судом вказаний відзив не приймається до уваги, оскільки як вбачається з листа Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» зустрічний позов про визнання договору № 5/11 від 14.11ю2002 р. недійсним, направлений на адресу позивача, відізваний та вважається помилково направленим.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, по справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
14.11.2002 р. між Приватним підприємством «Ремсервіс» (Продавець) та філією в м. Севастополі Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» (Покупець) був укладений договір №5/11-02. (а.с. 6 Т.1)
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується поставити, а Покупець – прийняти й оплатити запчастини в асортименті на суму 15878,20 грн.
Загальна сума договору 15878,20 грн. (п. 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом десяти днів з моменту отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
У зв’язку з несплатою відповідачем поставленої продукції у розмірі 15878,20 грн. Приватне підприємство «Ремсервіс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ЗАТ «Крим-Лада» заборгованості в примусовому порядку.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності зі статтею 31 Цивільного кодексу УРСР (що діяв у період укладання договору), юридична особа може відкривати філії й представництва в порядку, установленому законодавством.
Філії й представництва діють відповідно до їх Положення. Керівництво діяльністю філій, представництв здійснює особа, призначена товариством. Керівники філій і представництв діють на підставі довіреності, отриманої від товариства, відповідно до довіреності вони можуть здійснювати юридичні дії.
На підставі пунктів 3.1 і 3.2 Положення Севастопольської філії АТЗТ «Крим-Лада» від 27.03.1996р., керівництво філією здійснюється директором філії, що призначається правлінням акціонерного товариства «Крим-Лада», директор філії діє на підставі довіреності, виданої правлінням акціонерного товариства.
Положенням про філію від 27.03.1996р. філії не були дані повноваження на укладення будь-яких договорів. Крім того, позивачем не представлено доказів надання директорові філії в 2002 році відповідної довіреності, передбаченої пунктами 3.1, 3.2 Положення про філію.
Позивач не надав суду доказів наявності повноважень в особи, яка уклало договір №5/11-02 від 14.11.2002р. від імені філії відповідача, на його укладення.
В силу статті 62 ЦК УРСР угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляє) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює й припиняє цивільні права й обов'язки для особи, що представляють, лише у випадку подальшого схвалення відповідачем.
У матеріалах справи відсутні докази схвалення відповідачем договору №5/11-02 від 14.11.2002 р.
Так, звертаючись з позовом до суду, ПП “Ремсервіс” в підтвердження виконання зобов’язань за цим договором в частині поставки товару надав накладні №618 від 14.11.2002 р. та № 9 від 07.12.2002 р. (а.с. 7 Т.1)
Відповідно до вимог статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит-зміст господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.
Міністерство статистики України наказом від 21.06.96р. № 193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів" затвердило типову форму М-11 накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів", визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов’язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.
Накладні № 618 від 14.11.2002р. та № 9 від 07.12.2002р. не мають посилань на договір № 5/11-02 від 14.11.2002 р.
Позивач, крім того, не надав суду доказів одержання товару за накладною № 618 від 14.11.2002р., №9 від 07 грудня 2002р. на виконання договору №5/11-02 від 14.11.2002р. уповноваженою особою відповідача.
Позивач, як доказ одержання товару від ПП «Ремсервіс» уповноваженою особою відповідача, надав суду довіреність серії ЯДШ №486861 від 12 листопада 2002р. (а.с. 8 Т.1)
Порядок обігу первинного документа «Довіреність» затверджений наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96р. №99.
Відповідно до пункту 1 Інструкції передбачено, що остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Так, пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Бланки довіреностей є документами суворої звітності, їх виготовлення повинно бути з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. N 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. N 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р. N 740.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Згідно до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; закінчення строку дії довіреності.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. (пункт 15 Інструкції).
Таким чином, чинним законодавством встановлено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям виключно за довіреністю одержувача. Довіреність повинна містити у числі обов'язкових реквізитів підставу її видачі - номер наряду, рахунку, договору або замовлення.
Підприємство-постачальник має право відпускати матеріальні цінності виключно на підставі оформленої належним чином довіреності одержувача.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається виключно на посадовців підприємства-постачальника.
Довіреність ЯШД від 12.11.2002р. виписана до дати укладання договору №5/11-02 від 14.11.2002р. а отже не може бути доказом одержання товару уповноваженою особою відповідача на отримання товару на виконання договору. Крім того, строк дії зазначено довіреності – до 24.11.2002 р., в той час як накладна № 9 має дату складання від 07.12.2002 р.
Отже, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Довіреність ЗАТ «Крим-лада» № 486861 від 12.11.2002 р., як на підставу отримання товару відповідачем за договором.
Також суд звертає увагу на те, що підпис вантажоотримувача на товаро-транспортній накладній не співпадає з підписом особи, яка уповноважена на отримання цінностей відповідно довіреності ЯШД № 486861 від 12.11.2002 року, накладних № 618 від 14.11.2002 р., № 9 від 07.12.2002 р.
Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що особа, яка підписалась у накладній про одержання товару, була уповноважена на вчинення відповідної дії від імені відповідача, в той час згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не може прийняти до уваги преставлений позивачем акт звіряння взаєморозрахунків в обгрунтування своїх позовних вимог з огляду на наступне. (а.с. 9)
Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення – первинний документ (договори, накладні, рахунки, тощо).
Тобто наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.
Акт звіряння – це бухгалтерський документ, що лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін. Натомість, представлений позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не містить посилання на первинні документи, на підставі яких були здійснені господарські операції, на підставі яких виникла заборгованість.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що печатка, якою засвідчено підпис представника філії ЗАТ «Крим-Лада» у накладній № 618 від 14.11.2002 р., та накладній № 9 від 07.12.2002 р. була виготовлена значно пізніше лише 20.10.2003 р., що взагалі ставить під сумнів дійсність накладних № 618 від 14.11.2002 р. та № 9 від 07.12.20025 р. (а.с. 112-115 Т.2)
Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Однак, суд не має можливості дослідити книгу придбання товарів відповідача та дати їй належну правову оцінку, оскільки остання була знищена у звязку зі спливом строку зберігання документів, встановлено законодавством для документів податкового обліку, що підтверджується у свою чергу копією Акта № 1 від 22.03.2007 р. (а.с. 116-118 Т.2)
За таких обставин, наявні в матеріалах документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» заборгованості за поставлений товар у розмірі 15878,20 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт поставки товару, через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову Приватного підприємства «Ремсервіс».
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, вимоги ПП «Ремсервіс» щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.