ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.2008

Справа №2-16/9040.1-2007А

За позовом – Приватного підприємства «ЮВМ – Автосервіс» (97400, м. Євпаторія,  вул.. Немичевих, 58)

До відповідача  -  Державної  податкової  інспекції  в  м. Євпаторія  ( 97400, м. Євпаторія, вул.. Дм. Ульянова, 2/40)

Про   визнання  недійсним податкового  повідомлення – рішення

                                                                      Суддя В.А.Омельченко

                                                                      Секретар судового засідання  Хлебнікова Н.С.                                                                                                     

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –   Ющенко  В.М. – директор, наказ.

Від відповідача – не з’явився  ( клопотання)

Суть спору: Позивач – Приватне підприємство „ЮВМ-Автосервіс” звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002812303/0, № 0002752303/0, 0002762303/0 від 08.08.2003р., № 0000072303/0 від 30.12.2003р., № 0005012303/0 від 22.04.2003р., № 0000322303/ від 26.01.2004р., № 0001522303/0, № 0000312303/0 від 27.01.2004р., № 0000542303/0 від 20.02.2004р., № 0000522303/0 від 24.02.2004р., № 0000532303/0 від 25.02.2004р., № 0000612303/0 від 05.03.2004р., № 0000622303/0 від 11.03.2004р., № 0000632303/0 від 12.03.2004р., № 0000073203/0 від 15.03.2004р., № 0000742303/0 від 15.03.2004р., № 0000772303/0 від 19.03.2004р., № 0000792303/0 від 22.03.2004р., № 0000802303/0 від 22.03.2004р., № 0000882303/0 від 26.03.2004р., № 0001062303/0 від 15.04.2004р., № 0001102303/0 від 20.04.2004р., № 0001122303/0 від 30.04.2004р., № 0000812303/0 від 30.04.2004р., № 0001422303/0 від 21.05.2004р., № 0001522303/0 від 26.01.2004р., № 0001842303/0 від 16.06.2004р., № 0001972303/1 від 06.08.2004р., № 0002012303/1 від 16.06.2004р., № 0002852303/0 від 09.08.2004р., № 0002862303/0 від 09.08.2004р. Просить також визнати недійсними рішення № 99/23-3-22303876/764 від 28.01.2000р. справа № 2-6/2333-00 від 15.05.2000р., № 898-23-3-22303876/2916 від 06.05.1998р. справа № 2-6/7006-00 від 15.12.2000р., № 1201-23-3-22303876/5510 від 29.06.1998р. справа № 2-6/6436-00 від 15.12.2000р., № 1888-15-1-22303876/8176 від 30.08.1999р. справа № 2-7/2300-02 від 11.06-10.07.02р. про застосування фінансових санкцій до позивача за відсутність таксометрів, відсутність цінника, невидачу білетів та легковому таксі.

          У зв’язку з допущеною при написання позову опискою в частині спірних актів позивач уточнив номера і дати, та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 000322303/0 від 26.01.2004р., № 0001522303/0 від 26.05.2004р., № 0002012303/1 від 21.06.2004р.

          Позивач також  просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004131503/0, № 0004141513/0, № 0004151503/0 від 26.03.2004р. про стягнення фінансових санкцій за невчасну оплату земельного податку при відсутності договору оренди та при переплаті даного податку підприємством до бюджету в розмірі 16 556,95грн., податкове повідомлення-рішення № 0001781503/0 від 07.10.2003р. про стягнення з позивача фінансових санкцій в розмірі 850грн. за невчасну здачу декларації по використанню радіочастотного ресурсу України при відсутності офіційної форми декларації, затвердженої ДПА України та повідомлення про строки її подачі, а також визнати недійсною відмову відповідача у переході позивачем на спрощену систему оподаткування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що викладені в актах перевірки висновки перевіряючи не відповідають фактичним обставинам справи, а  спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Відповідач  проти позову заперечує і пояснив, що перевірками позивача встановлена відсутність в таксі Книг обліку розрахункових операцій, а також наявність білетно-облікових листів та білетів, не зареєстрованих у встановленому порядку в органі податкової служби, що є порушенням ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776-Ш з наступними змінами та доповненнями. Вважає, що за вказані порушення до позивача правомірно були застосовані фінансові санкції на підставі ст. 17 вищевказаного Закону.

Правомірними вважає і податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій в розмірі 850,00грн. за невчасне подання податкової звітності зі збору за використання радіочастотного ресурсу України.

Рішенням Господарського суду АРК від 01.03.2005р. по даній справі, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р., позовні вимоги позивача були частково задоволені та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ: № 0002812303/0 від 08.08.2003р., №0002752303/0 від 08.08.2003р., № 0002762303/0 від 08.08.2003р., № 0000072303/0 від 30.12.2003р., № 0000322303/0 від 26.01.2004р., № 0000312303/0 від 27.01.2004р., №0000542303/0 від 20.02.2004р., № 0000522303/0 від 24.02.2004р., № 0000532303/0 від 25.02.2004р., № 0000612303/0 від 05.03.2004р., № 0000622303/0 від 11.03.2004р., № 0000632303/0 від 12.03.2004р., № 0000073203/0 від 15.03.2004р., № 0000742303/0 від 15.03.2004р., № 0000772303/0 від 19.03.2004р., № 0000792303/0 від 22.03.2004р., № 0000802303/0 від 22.03.2004р., № 0000882303/0 від 26.03.2004р., № 0001062303/0 від 15.04.2004р., № 0001102303/0 від 20.04.2004р., № 0001122303/0 від 30.04.2004р., № 0001422303/0 від 21.05.2004р., № 0001522303/0 від 26.05.2004р., № 0001842303/0 від 16.06.2004р., № 0002012303/1 від 21.06.2004р., № 0002852303/0 від 09.08.2004р., № 0002862303/0 від 09.08.2004р. Постановлено також стягнути з відповідача на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позов залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2005р. касаційна скарга Євпаторійської ОДПІ разом з даною справою була передана для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2007р. вищевказані судові акти в частині задоволення позову та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ЄОДПІ № 0002812303/0 від 08.08.2003р., №0002752303/0 від 08.08.2003р., № 0002762303/0 від 08.08.2003р., № 0000072303/0 від 30.12.2003р., № 0000322303/0 від 26.01.2004р., № 0000312303/0 від 27.01.2004р., №0000542303/0 від 20.02.2004р., № 0000522303/0 від 24.02.2004р., № 0000532303/0 від 25.02.2004р., № 0000612303/0 від 05.03.2004р., № 0000622303/0 від 11.03.2004р., № 0000632303/0 від 12.03.2004р., № 0000073203/0 від 15.03.2004р., № 0000742303/0 від 15.03.2004р., № 0000772303/0 від 19.03.2004р., № 0000792303/0 від 22.03.2004р., № 0000802303/0 від 22.03.2004р., № 0000882303/0 від 26.03.2004р., № 0001062303/0 від 15.04.2004р., № 0001102303/0 від 20.04.2004р., № 0001122303/0 від 30.04.2004р., № 0001422303/0 від 21.05.2004р., № 0001522303/0 від 26.05.2004р., № 0001842303/0 від 16.06.2004р., № 0002012303/1 від 21.06.2004р., № 0002852303/0 від 09.08.2004р., № 0002862303/0 від 09.08.2004р. скасовано і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду АРК.

Ухвала ВАСУ мотивована тим, що редакція п.п 40-51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997р. № 176, якими керувалися суди попередніх інстанцій та відповідно до яких при здійснення таксомоторних перевезень, на відміну від перевезень пасажирів на маршрутних автобусах, не передбачалось видача білетів, наявність білетно-облікового листа, ведення товарно-касової книжки, прейскурантів цін, була чинною до затвердження Правил в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 141.

Пунктом 42 Правил в редакції постанови КМУ від 29.01.2003р. № 141 передбачено, що водій таксі зобов’язаний видати пасажиру чек про оплату його поїздки.

Перевірки позивача, на підставі яких були прийняті спірні рішення були проведені з серпня 2003р. по липень 2004р., тобто в період зміни редакції вказаних Правил.

Крім того, ВАСУ зазначає, що судами попередній інстанцій не враховано, що частина спірних актів Євпаторійською об’єднаною державною  податковою  інспекцією  винесена не у формі податкових повідомлень-рішень, а у формі рішень про застосування фінансових санкцій.

П. 5 ст. 227 КАС України визначає, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ухвалою Верховного суду України від 30.01.2008р. касаційна скарга Приватного підприємства „ЮВМ-Автосервіс” на ухвалу ВАСУ від 25.04.2007р. залишена без розгляду.

Ухвалою ГС АРК від 12.07.2007р. справа прийнята до розгляду суддею ГС АРК Мокрушиним В.І.

За резолюцією Голови ГС АРК від 15.08.2007р., у зв’язку із закінченням строку повноважень судді Мокрушина В.І. вказана справа передана на розгляд судді Омельченко В.А., який ухвалою від 23.08.2007р. прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою від 17.09.2007р. у зв’язку з реорганізацією відповідача, судом здійснено заміну відповідача – Євпаторійської ОДПІ на ДПІ в м. Євпаторія.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слухання справи відкладалось та оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника   позивача, суд –

                                                          В С Т А Н О В И В:

01.08.2003р., 02.08.2003р., 03.08.2003р., 23.12.2003р., 17.01.2004р., 19.01.2004р., 12.02.2004р., 14.02.2004р., 16.02.2004р., 28.02.2004р., 02.03.2004р., 03.03.2004р., 09.03.2004р., 10.03.2004р., 11.03.2004р., 14.03.2004р., 15.03.2004р., 20.03.2004р., 08.04.2004р., 14.04.2004р., 26.04.2004р., 17.05.2004р., 19.05.2004р., 07.06.2004р., 16.06.2004р., 29.07.2004р. Євпаторійською ОДПІ проведені перевірки ПП „ЮВМ-Автосервіс” з питання застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книжок, наявність ліцензій.

Перевірками встановлено порушення позивачем п.п. 1, 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося у здійсненні позивачем діяльності без застосування РРО, КУРО, надання послуг з перевезення пасажирів автотранспортом без придбання ліцензій.

За результатами вищевказаних перевірок Євпаторійською об’єднаною державною  податковою  інспекцією  складені акти: № 017133, № 017132, №017139, №017151, №017151, №017155, №017154, №017153, №017143, №017142, №017141, №017158, №017168, №017144, №017159, №017261, №017163, №017162, №017164, №017165, №017167, №017166, №017170, №017168, №017169, №017173, №017174, №017175, №017176, №017178, №017179, №017185, №017180, №017197, №017198, які були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ЄОДПІ № 0002812303/0 від 08.08.2003р., №0002752303/0 від 08.08.2003р., № 0002762303/0 від 08.08.2003р., № 0000072303/0 від 30.12.2003р., № 0001842303/0 від 16.06.2004р., № 0002012303/1 від 21.06.2004р., № 0002852303/0 від 09.08.2004р., № 0002862303/0 від 09.08.2004р., а також рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0000322303/0 від 26.01.2004р., № 0000312303/0 від 27.01.2004р., №0000542303/0 від 20.02.2004р., № 0000522303/0 від 24.02.2004р., № 0000532303/0 від 25.02.2004р., № 0000612303/0 від 05.03.2004р., № 0000622303/0 від 11.03.2004р., № 0000632303/0 від 12.03.2004р., № 0000073203/0 від 15.03.2004р., № 0000742303/0 від 15.03.2004р., № 0000772303/0 від 19.03.2004р., № 0000792303/0 від 22.03.2004р., № 0000802303/0 від 22.03.2004р., № 0000882303/0 від 26.03.2004р., № 0001062303/0 від 15.04.2004р., № 0001102303/0 від 20.04.2004р., № 0001122303/0 від 30.04.2004р., № 0001422303/0 від 21.05.2004р., № 0001522303/0 від 26.05.2004р.

Вказаними актами відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 340,00грн. за кожним на підставі п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян  за невикористання при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Суд вважає, що позовні вимоги ПП „ЮВМ-Автосервіс” в частині визнання вищевказаних актів недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З актів перевірок вбачається, що належні позивачу транспортні засоби – легкові автомобілі працювали в режимі таксі.

Протягом перевіреного періоду позивач здійснював внутрішні перевезення пасажирів, порядок здійснення яких регулюється Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими Постановою КМУ від 18.02.1997р. № 176, викладеними в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 141.

П. 2 даних Правил, а також Закон України «Про автомобільний транспорт» визначають, що таксі – це спеціальний легковий автомобіль, обладнаний таксометром та призначений для перевезень пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку.

В свою чергу, таксометр – це реєстратор розрахункових операцій, яким оснащується таксі для надання пасажиру інформації стосовно оплати поїздки.

Відповідно до ст. 39 вищевказаного Закону водій таксі зобов’язаний, в тому числі, назвати показання таксометру на початку та в кінці поїздки та роз’яснювати порядок використання таксі.

Ст. 69 Закону України «Про автомобільний транспорт»  не передбачає відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності  за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді відсутності таксометра.

П.п. 1, 5 ст. 3 Закону України «Про застосування  реєстраторів  розрахункових операцій у сфері  торгівлі,  громадського харчування та послуг» № 1776-Ш, за порушення яких до позивача застосована відповідальність, визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Суд вважає, що позивач правомірно не використовував РРО, РК та КОРО, оскільки п.п. 40-51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, викладених в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 141, не передбачають обов’язок особи, яка надає послуги з таксомоторних перевезень, вести РК, КОРО, товарно-касову книжку, вести білетно-облікові листи, здійснювати видачу білетів.

Крім того, Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 106/5297, визначена необхідність застосування РРО, КОРО, РК та їх форма при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом  автобусними маршрутами, в той час як позивач, як свідчать матеріали справи, надавав пасажирські послуги легковими автомобілями.

Пунктом 42 Правил в редакції постанови КМУ від 29.01.2003р. № 141 дійсно передбачено, що водій таксі зобов’язаний видати пасажиру чек про оплату його поїздки.

П. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування  реєстраторів  розрахункових операцій у сфері  торгівлі,  громадського харчування та послуг» № 1776 також визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому зазначено, що порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Проте, як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, позивача було притягнуто до відповідальності не за невидачу чеків, а за невикористання при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ЄОДПІ № 0002812303/0 від 08.08.2003р., №0002752303/0 від 08.08.2003р., № 0002762303/0 від 08.08.2003р., № 0000072303/0 від 30.12.2003р., № 0001842303/0 від 16.06.2004р., № 0002012303/1 від 21.06.2004р., № 0002852303/0 від 09.08.2004р., № 0002862303/0 від 09.08.2004р. підлягають визнанню недійсними також з наступних підстав.

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сума штрафних санкцій визначена як податкові зобов’язання, що суперечить податковому законодавству.

Так, статтями 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ визначені загальнодержавні податки та збори, а також місцеві податки та збори (обов’язкові платежі).

Штрафні санкції за Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані податковими органами, як податки і збори (обов’язкові платежі), не визначені.

Ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. встановлені штрафні санкції за порушення податкового законодавства. Цією статтею також не встановлені штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів відносно правомірності застосованих податкових повідомлень-рішень та рішень відповідачем по справі не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні  - 02.04.2008 р.

 Постанова  складена в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – 09.04.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                              П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції: № 0002812303/0 від 08.08.2003р., №0002752303/0 від 08.08.2003р., № 0002762303/0 від 08.08.2003р., № 0000072303/0 від 30.12.2003р., № 0001842303/0 від 16.06.2004р., № 0002012303/1 від 21.06.2004р., № 0002852303/0 від 09.08.2004р., № 0002862303/0 від 09.08.2004р., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0000322303/0 від 26.01.2004р., № 0000312303/0 від 27.01.2004р., №0000542303/0 від 20.02.2004р., № 0000522303/0 від 24.02.2004р., № 0000532303/0 від 25.02.2004р., № 0000612303/0 від 05.03.2004р., № 0000622303/0 від 11.03.2004р., № 0000632303/0 від 12.03.2004р., № 0000073203/0 від 15.03.2004р., № 0000742303/0 від 15.03.2004р., № 0000772303/0 від 19.03.2004р., № 0000792303/0 від 22.03.2004р., № 0000802303/0 від 22.03.2004р., № 0000882303/0 від 26.03.2004р., № 0001062303/0 від 15.04.2004р., № 0001102303/0 від 20.04.2004р., № 0001122303/0 від 30.04.2004р., № 0001422303/0 від 21.05.2004р., № 0001522303/0 від 26.05.2004р.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Приватного підприємства „ЮВМ-Автосервіс” (97403, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 139/14)  3,40грн. судового збору.

          Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.