ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2008 р. | № 35/378-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2007р. у справі за позовом Заступника прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України в особі Дніпродзержинського професійно-технічного училища №15 до Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У березні 2007р. заступник прокурора міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України в особі Дніпродзержинського професійно-технічного училища №15 пред’явив в господарському суді позов до ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” про стягнення 4309,15 грн. надмірно сплачених грошових коштів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2007р. (суддя Широбокова Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. (судді Прокопенко А.Є. –головуючий, Крутовських В.І., Дмитренко А.К.), позов було задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розгляд справи було перенесено з 02.04.08 на 09.04.08.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи між ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (виробник) та Дніпродзержинським професійно-технічним училищем №15 (споживач) 01.02.2002р. було укладено договір №290 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, який сторонами пролонгувався (далі –Договір).
(а.с.29-32)
Відповідно до пп. 6.1, 7.2.3 цього Договору тарифи на теплопостачання затверджуються рішенням Міськвиконкому, доводяться до відома споживача через засоби масової інформації, і в разі змін приймаються до виконання без додаткового узгодження.
Виробник несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію.
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до пункту 2 статті 15, статті 20 Закону України "Про теплопостачання" основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
За приписом пункту "а" підпункту 2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Судом встановлено, що відповідач за надані в листопаді 2006р. послуги застосував тариф 166,056грн. з ПДВ за 1 Гкал.
За цим тарифом, відповідно до виставленого відповідачем рахунку, позивач у спірний період оплатив теплову енергію.
Разом з тим рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006р. №734 "Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, що надаються ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" тариф на транспортування теплової енергії для бюджетних установ було погоджено в розмірі –31,54грн. з ПДВ, на постачання –7,10грн. з ПДВ за 1 Гкал., а в загальній сумі 149,51грн. з ПДВ, з терміном дії цього тарифу з 04.11.2006р. до 04.12.2006р.
(а.с. 38-39)
Отже, відповідач в односторонньому порядку змінив за листопад 2006р. тариф, надавши позивачу рахунок на оплату за іншою ціною, ніж було встановлено рішенням уповноваженого органу, та безпідставно отримав від позивача плату за теплову енергію в сумі 4309,12грн.
За таких обставин, з огляду законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд мав підстави для задоволення позову.
Обґрунтовано з таким вирішенням спору погодився і суд другої інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності постановлених судових рішень.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2007р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук