ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" грудня 2011 р. Справа № 12/234-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОС»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ-4»
про стягнення заборгованості у розмірі 7 782,02 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №5 від 17.08.2011 року);
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
03 листопада 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОС»(далі –позивач) товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ-4»(далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7 782,02 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору підряду №358 від 26.11.2010 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи, у відповідності до монтажної схеми, наданої позивачем, також виконати всі інші роботи за цим договором, згідно із кошторисом, узгодженим між сторонами (далі –роботи), а відповідач зобов’язувався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.
Відповідач, виконані позивачем роботи оплатив частково, а саме в сумі 15 000,00 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3 208,00 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 152,89 грн., три проценти річних у сумі 90,33 грн. та 4 330,80 грн. пені.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2011 року, справу призначено до розгляду 06.12.2011 року.
06 грудня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.12.2011 року.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Бородянський р-н, м. Ірпінь, вул. Карла Лібкнехта, 6, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
20 грудня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, вважав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
26 листопада 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НИКОС»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ-4» (далі –відповідач) був укладений договір підряду №358 (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи, у відповідності до монтажної схеми, наданої позивачем, також виконати всі інші роботи за цим договором, згідно із кошторисом, узгодженим між сторонами (далі –роботи), а відповідач зобов’язувався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.
Позивач виконав роботи на загальну суму 18 207,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №358/1 за період з 01.12.2010 року до 31.12.2010 року та №358/2 за період з 01.01.2011 року до 31.01.2011 року (далі –акти), а відповідач вказані роботи прийняв, проте оплатив частково, а саме в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 29.11.2010 року, 23.12.2010 року, долученими до матеріалів справи, а також банківською довідкою №39.6-08/958 від 20.12.2011 року.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3 208,00 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 152,89 грн., три проценти річних у сумі 90,33 грн. та 4 330,80 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідач документів, що підтверджують оплату виконаних позивачем робіт у повному обсязі, суду не надав. Оплатив заборгованість частково, що свідчить про визнання відповідачем боргу перед позивачем. Документів, що спростовують доводи позивача, представник відповідача суду також не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи на загальну суму 18 207,60 грн., а відповідач оплатив їх частково, а саме в розмірі 15 000,00 грн. Так, основний борг відповідача перед позивачем становить 3 207,60 грн., які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 208,00 грн. є необґрунтованою та безпідставною, оскільки 0,40 грн. боргу відповідача перед позивачем не доведено.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 152,89 грн., три проценти річних у сумі 90,33 грн. та 4 330,80 грн. пені.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.4 договору передбачено, що 1-й етап –передоплата 80% вартості від договірної вартості, та складає 14 566,40 грн. в т. ч. ПДВ 2 427,73 грн. проводиться не пізніше трьох банківських днів після підписання належним чином уповноваженими представниками сторін цього договору.
Відповідно до п. 2.5 договору, 2-й етап –кінцевий розрахунок, згідно акту по формі №КБ-2в та КБ-3, виконується відповідачем в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі підрядних робіт.
Згідно з п. 3.1 договору, строк виконання робіт з монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт –50 робочих днів з дня надходження на поточний рахунок позивача коштів відповідно до п. 2.4 та за умови будівельної готовності в будівлі.
З огляду на те, що в актах не вказана дата їх підписання, а відповідач документів, що спростовують доводи позивача не надав, суд вважає, що позивач розпочав виконання робіт після того, як відповідач здійснив передоплату в повному обсязі (тобто 24.12.2010 року) і закінчив її виконання через 50 робочих днів (тобто 07.08.2011 року).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що за порушення відповідачем строків оплати п. 2.5 цього договору, останній зобов’язується сплатити позивачу за кожний календарний день прострочення 0,5% від суми невиконаного відповідного етапу розрахунків за даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»закріплено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України).
Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 08.03.2011 року до 31.10.2011 року, суму боргу в розмірі 3 207,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 324,19 грн., що підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 08.03.2011 року до 31.10.2011 року складає 238 днів, тому три проценти річних від суми 3 207,60 грн. становлять 62,75 грн., які підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 08.03.2011 року до 31.10.2011 року: у березні –101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні –101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні –100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні –100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні –98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), серпні –99,6% (УК №164 від 08.09.2011р.), вересні –100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні – 100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 3 207,60 грн., складає 130,17 грн., що підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї господарські витрати незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ-4»про стягнення заборгованості у розмірі 7 782,02 грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ-4»(Київська обл.,м. Ірпінь, вул. Карла Лібкнехта, 6, код 34357715) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОС»(м. Київ, вул. Кримського, 27 А, оф. 206, код 32424150) борг у розмірі 3 207,60 грн. (три тисячі двісті сім грн. 60 коп.); 324,19 грн. (триста двадцять чотири грн. 19 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 130,17 грн. (сто тридцять грн. 17 коп.); три проценти річних у сумі 62,75 грн. (шістдесят дві грн. 75 коп.); 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.12.2011 року.