ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" грудня 2011 р. Справа № 12/176-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Тетіївського району Київської області
в інтересах держави в особі
Тетіївської районної державної адміністрації Київської області
до відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»
про примусове припинення права користування земельними ділянками
лісогосподарського призначення, загальною площею 260,1 га
за участю представників сторін:
від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення №28, видане 12.03.2011 року);
від позивача: не з’явилась;
від відповідача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 03.11.2011 року),
ВСТАНОВИВ:
05 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора Тетіївського району Київської області (далі –прокурор) в інтересах держави в особі Тетіївської районної державної адміністрації Київської області (далі –позивач) до відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»(далі –відповідач) про примусове припинення права користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, загальною площею 260,1 га.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор послався на те, що прокуратурою Тетіївського району Київської області було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок відповідачем, за результатами якої встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування №000960 від 26.12.2001 року, відповідачу надано у постійне користування 443,4 га землі в межах згідно з планом користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вважаючи, що відповідач частину вищезазначеної земельної ділянки використовує не за цільовим призначення та здійснює на ній будівельні роботи, прокурор звернувся в інтересах держави з позовною заявою про примусове припинення права користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, загальною площею 260, 1 га.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2011 року та призначено до розгляду 04.10.2011 року.
04 жовтня 2011 року представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 18.10.2011 року.
18 жовтня 2011 року в судовому засіданні представник прокуратури в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив відзив на позовну заяву.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 15.11.2011 року.
04 листопада 2011 року на адресу суду представник відповідача направив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
15 листопада 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 15.11.2011 року управління державного комітету із земельних ресурсів у Тетіївському районі Київської області зобов’язано здійснити перевірку щодо дотримання відповідачем вимог законодавства під час користування земельною ділянкою, площею 260,1 га.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 20.12.2011 року.
20 грудня 2011 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними, просив суд у його задоволенні відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
рішенням 16 сесії 23 скликання Кашперівської сільської ради народних депутатів Тетіївського району Київської області від 19.11.2001 року (далі –рішення) відкритому акціонерному товариству «Кашперівський бурякорадгосп»(далі –відповідач) надано у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 443,4 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі вищезазначеного рішення 26 грудня 2001 року відповідач отримав державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №000960, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41.
Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1990 року), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України (в редакції1990 року), районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей.
Одночасно, відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), віднесення земель до категорії провадиться відповідно до їх цільового призначення.
Згідно з державним актом на право постійного користування землею відповідача, серії І-КВ № 000960, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41, усі землі, зазначені в плані землекористування, віднесені до одного цільового використання –ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, передача земельних ділянок у постійне користування відповідача відбулась у відповідності до вимог діючого земельного законодавства, що позивачем не оспорюється в позовній заяві.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Статтею 141 цього Кодексу встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; - вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; - припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; - використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; - систематична несплата земельного податку або орендної плати; - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; - використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Частинами 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України закріплено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.
Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 143 цього Кодексу, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням –невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).
Як зазначає прокурор, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.05.2011 року, встановлено факт нецільового використання земельної ділянки лісового фонду, площею 1,1 га, яка належить на праві постійного користування відповідачу, зокрема, ведеться будівництво приміщення невідомого призначення, у зв’язку з чим, на підставі ст. 143 Земельного кодексу України, право постійного користування відповідачем частиною земельної ділянки, загальною площею 260, 1 га, на його думку, підлягає припиненню.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, з дотриманням вимог ст. 142 Земельного кодексу України, відмовився від частини земельної ділянки площею, 0.5 га, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»для будівництва медичного профілакторію, що підтверджується листом, направленим на адресу Тетіївської районної державної адміністрації №136 від 18.11.2005 року.
У подальшому, розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на попереднє погодження місця розташування земельної ділянки, яка розташована на території Кашперівської сільської ради за межами населеного пункту ТОВ «Кристал»№ 92 від 04.02.2006 року товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал»надано дозвіл на погодження місця розташування земельної ділянки, яка розташована на території Кашперівської сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель лісового фонду відповідача та земель запасу (пасовищ) Кашперівської сільської ради.
Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації №618 від 21.08.2006 року затверджено матеріали попереднього місця розташування земельної ділянки під будівництво медичного профілакторію товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал», яка розташована на території Кашперівської сільської ради за межами населеного пункту.
Таким чином, будівництво на землях лісового фонду, що виявлено в ході перевірки прокуратурою Тетіївського району Київської області, ведеться на земельній ділянці, яка перебувала в запасі Кашперівської сільської ради та земельній ділянці, від якої добровільно відмовився відповідач та яка не використовувалась останнім з 2005 року, що виключає можливість застосування положень ст. 143 Земельного кодексу України.
Вищезазначені обставини належним чином враховані під час здійснення перевірки не були, внаслідок чого прокурор безпідставно дійшов висновку, що земельна ділянка, площею 1,1 га, яка знаходиться на території Кашперівської сільської ради, використовуються відповідачем не за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 92, ч. 3 ст. 126, ст. 141, ч. ч. 3, 4 ст. 142, п. а) ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, ст. 1 «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову прокурора Тетіївського району Київської області в інтересах держави в особі Тетіївської районної державної адміністрації Київської області до відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»про примусове припинення права користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, загальною площею 260,1 га, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.12.2011 року