ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.08 Справа№ 18/76А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) „Компанія Еней” |
до | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова |
про | визнання нечинним податкового повідомлення-рішення |
з участю представників :
від позивача: Мичка Б.Р. –представник (довіреність від 19.02.2008 року);
від відповідача : Саковець В.П. –старший державний податковий інспектор (довіреність за №12843/24/10-017 від 02.07.2007 року),
ВСТАНОВИВ:
що ТзОВ „Компанія Еней” звернулося з позовом до господарського суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2007 року №0000392340/0/8432, прийнятого ДПІ у Личаківському районі міста Львова.
Заявою про збільшення позовних вимог, зареєстрованою в канцелярії господарського суду 25.03.2008 року за вхідним .№7175, позивач просить також скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000392340/1 від 16.07.2007 року, за №0000392340/2 від 11.12.2007 року та за №0000392340/3 від 31.01.2008 року.
Позивач вважає, що органом державної податкової служби було порушено порядок проведення позапланової виїзної перевірки, на підставі якої складено акт, який став підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також, вважає позивач, висновки, викладені в акті перевірки про порушення останнім вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, грунтуються на припущеннях, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. А тому, в силу вищезгаданих норм, ТзОВ „Компанія Еней” підставно було включено в податковий кредит суми, виключені оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
В судовому засіданні представники позивача збільшені позовні вимоги підтримав, просить останні задоволити.
В поясненнях на позовну заяву за №6686/17/10-0 від 24.03.2008 року, відповідач вважає, що його висновки є підставними, оскільки ненадходження податку на додану вартість підтверджується зустрічними перевірками до виробника, а саме, постачальники МПП „Тауер” та ПП „Верона плюс”, які повинні були відобразити відповідні суми податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобов‘язання” та сплатити до бюджету у відповідному періоді суми згаданого податку, не задекларували та не сплатили його за червень 2004 року.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив та вважає, що органом державної податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства та відповідно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Компанія Еней” з питань взаємовідносин та стану розрахунків з контрагентами за червень 2004 року, ДПІ у Личаківському районі міста Львова складено акт за № 162/23-4/23955204 від 03.05.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року за № 0000392340/0/8432, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за червень 2004 року в розмірі 14718 грн. 45 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7359 грн. 23 коп.
В результаті адміністративного оскарження згадане податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а органом державної податкової служби платнику податків надіслано податкові повідомлення-рішення за №0000392340/1 від 16.07.2007 року, №0000392340/2 від 11.12.2007 року та №0000392340/3 від 31.01.2008 року.
Як вбачається з вищенаведеного акту перевірки та матеріалів справи до податкового кредиту ТзОВ „Компанія Еней” віднесено суми податку на доданку вартість по розрахунках з ТзОВ „Північна оптова компанія”.
Вищезгаданий контрагент ТзОВ „Компанія Еней” отримував товарно-матеріальні цінності від МПП „Лівікор”, який є контрагентом МПП ”Енвітек”, а останній в свою чергу отримав товарно-матеріальні цінності від ПП „Верона плюс” та від МПП „Тауер”.
За результатами проведення зустрічних перевірок було встановлено наступні обставини.
Листом від 10.05.2006 року № 12812/23-2-300 Ленінської МДПІ у м.Луганську повідомлено, що МПП „Тауер” до органу державної податкової служби не звітує. Останню податкову декларацію з ПДВ було подано за жовтень 2004 року з прочерками.
Згідно листа №5106/23-6-304 від 20.02.2006 року Ленінської МДПІ у м.Луганську, ПП „Верона плюс” не звітує до податкового органу. Останню податкову декларацію з ПДВ надано за жовтень 2004 року. Окрім того, постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 року було скасовано державну реєстрацію ПП „Верона плюс”.
Враховуючи вищенаведені обставини, орган державної податкової служби вважає, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов’язанням платників податку –постачальників контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.
Однак, суд не може погодитись з такими доводами відповідача з врахуванням наступного.
Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій), будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.
Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Згідно підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Щодо посилання органу державної податкової служби на те, що у відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягають відшкодуванню лише фактично сплачені суми до бюджету суми податку на додану вартість, то суд вважає, що органом державної податкової служби, в дотримання ч.2 ст.71 КАС України, не представлено доказів, з яких вбачалося б безспірне підтвердження обставин не надходження до Державного бюджету сум податку на додану вартість, які були зняті з бюджетного відшкодування.
Щодо посилань позивача на порушення органом державної податкової служби порядку проведення позапланової перевірки, то такі до уваги судом не беруться, оскільки, як вбачається з позовних вимог самостійно не оспорються, а оспорються лише в контексті спірного податкового повідомлення-рішення, не пов‘язуються з порушенням прав платника податку та самі по собі не тягнуть прийняття протиправного рішення.
Таким чином, враховуючи викладене суд вважає, що органом державної податкової служби протиправно було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14718 грн. 45 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7359 грн. 23 коп.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задоволити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 04.05.2007 року №0000392340/0/8432, від 16.07.2007 року за №0000392340/1, від 11.12.2007 року за №0000392340/2, від 31.01.2008 року за №0000392340/3.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Еней”” (код ЄДРПОУ 23955204), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Сахарова,42, 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.