Лисянський районний суд Черкаської області

Справа №  1-50/11

2011р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.12.2011

Лисянський районний суд Черкаської області

в складі:      головуючої-судді               ОСОБА_1

                    при секретарі                    Мельниченко Т . І.

                    з участю прокурора         Гнатюка М. А. , Сафонової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка справу про обвинувачення :

ОСОБА_2   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  та жителя  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,проживає по вул Чкалова , 44,  українця , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого,одруженого,  на утриманні одна неповнолітня дитина,   раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 2 ст. 365 КК України;

встановив:

          Підсудний  ОСОБА_2працюючи з 12 травня 2009 року державним виконавцем, а  , відповідно до наказу № 165/к від 22.02.2010 року , на посаді головного державного виконавця  відділу державної виконавчої служби  Лисянського районного управління юстиції  Черкаської області , будучи представником влади, а таким чином і службовою особою, вчиняючи виконавчі дії по виконавчому  провадженню № 338/10-1, яке відкрите на підставі  виконавчого листа Лисянського районного суду № 2-40, 2009  від 19.11.2009 року по стягненню з ОСОБА_3М.в користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 2650,50 гривень, яке перебувало у нього на виконанні , 24.03.2010 року близько 17 години , зайшовши  до магазину „Славутич”, що по площі Миру, 8а, в смт Лисянка,    з метою виконання рішення суду  та отримання  технічного паспорта на автомобіль „Мерседес” державаний номерний знак  НОМЕР_1, який являється власністю ОСОБА_3 і на який постановою від 30.01.2010 року відділом державної виконавчої служби Лисянського районного управління юстиції  накладено арешт, діючи умисно, перевищуючи свої службові повноваження , всупереч посадовій інструкції  державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лисянського районного управління юстиції , в ході розмови , наніс останньому  удар кулаком в ліву вушну раковину , що явно виходить за межі його прав  та повноважень, наслідком чого  стало отримання ОСОБА_3 тілесних  ушкоджень  у вигляді крововиливу  лівої вушної раковини , які відносяться  до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину не визнав і суду пояснив, що  станом на 24.03.2010 року  він працював на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби  Лисянського районного управління юстиції. . На виконанні перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2650,50 грн. По даному виконавчому провадженню на період 24.03 2010 року боржником не було оплачено жодної копійки. Хоча 30.01 2010 року ним , як державним виконавацем, було накладено арешт на автомобіль , про що було повідомлено боржника ОСОБА_3 постановою і постанову було направлено на його адресу. Оскільки протягом трьох місяців з моменту накладення арешту ніяких дій зі сторони боржника не було він 24 березня 2010 року приблизно о 09.00 годині  зайшов до місця роботи боржника в магазин „Славутич” з

метою вияснення причини несплати боргу, а також вирішення подальших дій з приводу арешту автомобіля. Боржник ОСОБА_3 перебував на робочому місці і вони  розпочали розмову по даному факту. Він  нагадав боржнику, що автомобіль арештовано і якщо  боржник не сплатить борг, то він, як державний виконавець , вимушений буде проводити реалізацію автомобіля і примусово виконувати рішення суду. На це боржник відповів, що йому потрібно поспілкуватися зі своєю довіреною особою і потім вирішити питання чи сплачувати взагалі цей борг чи ні. На цьому  перша розмова закінчилася і він повернувся на свою роботу.

          Цього ж дня , 24 березня 2010 року приблизно о 16-00 годині він знову повернувся до боржника на роботу, оскільки вранці  попередив боржника, що прийде під кінець робочого дня, після того, як боржник поспілкується зі своєю довіреною особою. Коли він  прийшов, то боржник стояв за прилавком і у магазині було декілька відвідувачів.Він  став у чергу і чекав коли більша частина людей вийде, щоб порозмовляти з боржником. Розмова була з цього ж питання. Боржник не відповів  чи розмовляв він зі своєю довіреною особою, але запевнив, що борг він сплачувати не збирається. Тоді він повідомив, боржнику  що в даному випадку  потрібно провести опис автомобіля і забрати машину по акту і  повідомив ОСОБА_3, що йому потрібно приїхати у виконавчу службу 25 березня 2010 року. На це боржник підвищеним голосом повідомив, що нікуди він їхати не буде і ніякого автомобіля не дасть. При цьому боржник вийшов із-за прилавку у прохід між вітринами, де стояв і він. Він сказав  боржнику , що  є представником державної влади в даному випадку державної виконавчої служби і перебуває при виконанні своїх службових обов’язків і підвищувати голос  не потрібно, оскільки  на той момент розмовляв із боржником спокійно і на нормальних тонах. Боржник сказав: „Яка ти влада? Хто ти такий і чого сюди прийшов?” І почав у словесній формі обзивати  його нецензурними словами і словесно виганяти  з магазину. Він наголосив  боржнику, що йому все ж таки прийдеться приїхати автомобілем 25 березня 2010 року до приміщення виконавчої служби. На це боржник вийшов до нього і на відстані витягнутої руки, без будь-якої загрози з його  сторони, наніс лівою рукою, а саме долонею,  один удар у праву частину голови,  і намагався,  хапаючи  за одяг,  нанести ще тілесні ушкодження махаючи при цьому руками. На це він відреагував самообороною,  яка проявилася у відбиванні ударів ОСОБА_3 Прямих ударів ОСОБА_3 в будь-які частини тіла  не наносив. Дана ситуація переросла у невелику бійку. Вони  впали за підлогу і відвідувачка, яка на той момент перебувала в магазині , ОСОБА_5 , почала кричати: Що ви робите?” Після її слів вони  перестали наносити один одному удари. Боржник ОСОБА_3 перестав його бити, а він перестав оборонятися. Вони  піднялися, боржник перейшов за прилавок, а він залишився на місці , де стоять відвідувачіі  сказав ОСОБА_3, що все ж таки проведе опис автомобіля і буде подавати документи на машину в рахунок сплати боргу. Це все бачили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Після цього він повернувся на свою роботу , де його колега ОСОБА_7 сказав, що у нього на правій частині обличчя є слід у вигляді полоси-ссадини із запекшої крові під шкірою. Подивившись у дзеркало, він  дійсно побачив червону полосу. Колегам на роботі він  повідомив звідки взялася вказана полоси на обличчі.          

Ні у лікарню, ні до судмедексперта він не звертався, тому, що на той час  виконував ще й обов’язки начальника ВДВС, це був кінець місяця, звітний період, тому не було часу

-          Він викликав ОСОБА_3 письмово тільки не по даній справі, по ОСОБА_3 було відкрито відразу три виконавчі провадження, які були зведені в одне. По інших виконавчих провадженнях він також не з’являвся, це можна пояснити тим, що ОСОБА_3 не хотів сплачувати борг, а по друге ОСОБА_3 надав три різні адреси проживання і за однією із тих адрес був направлений виклик, але він не з’явився.Коли точно викликав боржника він не пам’ятає, викликав боржника коли на виконанні була справа про стягнення з ОСОБА_3 2650,50 гривень;

Вважає, що  мав право сам ходити за місцем роботи боржника. На той час по ЗУ „Про виконавче провадження ”  у  було право залучати працівників міліції, але не обов’язково.

Розуміє, що  повинен був скласти акт в разі підвищення голосу боржника, але в даному випадку все проходило миттєво за 20 секунд.Працівники ВДВС  багато раз проходили до різних боржників на роботи, але ніхто ніколи не бився і не кидався на працівників ВДВС з кулаками.

Вважає, що  мав право накладати арешт на автомобіль на суму по виконавчому провадженню. Оскільки у боржника не вказано більше ніякого майна, крім машини, то наклав арешт на автомобіль. Опис майна боржника, це психологічно трохи діє на боржників. Він повинен був виконувати рішення суду шляхом накладення арешту на майно з подальшою його реалізацією, це все законно;

Коли відносно нього застосувався тиск він повинен був скласти акт, але за браком часу такий акт складений не був.Він  звертався у прокуратуру, як державний виконавець, із заявою, де засвідчив факт нанесення йому тілесних ушкоджень.

          Крім не визнання вини самим підсудним, винність ОСОБА_2 в скоєнні злочину доведена:

-                    Показаннями  потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що  відповідно до рішення Черкаського апеляційного суду  повинен виплатити ОСОБА_4 2650 гривень. До 24.03.2010 року по даній справі із працівниками відділу державної виконавчої служби  він не спілкувався, але постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на  автомобіль  отримав,   що із даними документами робити він не знав. Постанову про відкриття провадження  отримав. Після цієї постанови пізніше, десь приблизно через дві неділі  отримав постанову про накладення арешту на автомобіль. Це було за місяць до цієї події, виклики з ДВС він не отримував ні до цієї події, ні після.

24.03.2010 року приблизно о 14-00 годині до магазину зайшов працівник ВДВС, він  представився, до цього часу вони знайомі не були. Він пояснив ціль приходу. На  запитання державного виконавця , тобто підсудного,   пояснив, що на даний момент виконати постанову  не може, оскільки  дружина вагітна і перебуває у лікарні на збереженні. До цього часу у магазині вони  з дружиною працювали вдвох, а потім він залишився працювати один і чисто фізично  не міг  закрити магазин і вирішити деякі питання. І пояснив, що крім цього йому потрібно поспілкуватися із адвокатом по даній процедурі, а коли вийде дружина з лікарні, то він приїде до відділу державної виконавчої служби і буде  вирішувати  дане питання.Розмова тривала 5 хв. Вони  порозумілися і працівник ВДВС пішов і ніхто нікому не грубив.

В цей же день приблизно о 16-45 годині він стояв за прилавком у своєму магазині, біля нього стояв  син 11 років і допомагав фасувати пельмені. У магазині були відвідувачі. В цей час до магазину зайшов підсудний ОСОБА_2 і по його обличчі  зрозумів, що не все гаразд. Розмову ОСОБА_2  почав на повишених тонах. ОСОБА_2 пояснив, що його не влаштовує те, про що домовлялися. Про отримання технічного паспорта ні об 14-00 годині, ні об 16-45 годині розмови не було,  постанова була  отримана раніше. Вимога була сплатити борг. Він пояснив ОСОБА_2 те ж саме, що пояснював о 14-00 годині. Підсудного  відповідь не влаштувала і він перейшов  у звертанні на „ти” і вимагав сплатити гроші на що він зробив ОСОБА_2 зауваження. Під час  розмови в магазин заходили і виходили люди. Коли розмова почала набирати войовничого характеру він намагався підсудного зупинити і розмова була ще гірша. Підсудний почав виражатися нецензурними словами і на зауваження не реагував. Він  попросив його вийти з магазину і пояснив, що  приїде до ВДВС і  все вирішимо. На підсудного мої прохання не діяли і він ставав ще більш роздратованим, а оскільки біля мене стояв мій неповнолітній син, то своїми словами підсудний ображав мою гідність, оскільки сам підсудний мені годиться в сини.

Люди, які заходили в магазин, почувши розмову на повишених тонах, відразу виходили. Він був змушений вийти із-за прилавка.  Підійшовши  до підсудного він лівою рукою взяв його за правий лікоть і попросив вийти і сам повернувся. Своїми діями він не міг спровокувати підсудного, оскільки в його діях не було агресії. В цей час не очікувано  підсудний штовхнув його у груди, чи однією рукою, чи двома він не бачив, в результаті він  відлетів на стіл прилавка зі скляними вітринами,  здвинув стіл і скляні вітрини тріснули. Коли  відскочив від вітрини, то підсудний хотів знову вдарити і він  простягнувши руки вперед намагався схватити його за рукава одягу, для того, щоб завадити підсудному  вдарити. Підсудний також схватив його лівою рукою за одяг і правою рукою намагався  вдарити. При цьому він два рази намагався вдарити його ногою у живіт і за другим разом він  таки вдарив і він зігнувся тримаючи підсудного за рукава. Підсудний зміг нанести правою рукою два удари в голову. Після чого він йому крикнув: „дурню, що ти робиш, я ж тебе не б”ю.” Тоді підсудний відскочив від нього і сказав: „а навіщо ти мене держиш.” На що він йому відповів: „ти ж мене б”єш.” Після цього  повернувся за прилавок. У нього боліло ліве вухо і подивившись у дзеркало  побачив, що вухо було темно синього кольору. Підсудному  сказав, що так просто цього не залишу. Після цього підсудний сказав: „віддай ключі від машини і будеш ти коліньми їздити ”. Ще було декілька неприємних фраз зі сторони підсудного в мою адресую Підсудний повернувся і вийшов з магазину, але перед цим він сказав, що  немає свідків цього інциденту, бо син це не свідок. Але в магазині була ще одна людина, яка кричала нам: „хлопці припиніть, що ви робите?”. Після цього він закрив магазин і поїхав до прокуратури написати заяву. Крім свідка, яка все чула і говорила до них, ще була свідок –продавець із сусіднього залу, але вона, коли підсудний був у дверях швидко вискочила, злякалася.

   На слідуючий день він поїхав до судмедексперта і зняв побої..

-          Показаннями  свідка  ОСОБА_6, яка суду пояснила, що на той час  працювала у сусідньому відділі побутової хімії. Це було в березні 2010 року під кінець робочого дня. У відділі ОСОБА_3 постійно працював телевізор і вона  почула розмову на повишених тонах, але  не придала цьому великого значення, оскільки таке буває з покупцями. Тон розмови підвищувався і вона  почула, як посунулася вітрина, .Вона  встала і вийшла із свого відділу. Там стояла жінка і говорила: „що ви робите?”. Вийшовши з свого відділу вона  побачила ОСОБА_3 з підсудним, вони зцепилися і підсудний наніс два удари ОСОБА_3 в область вуха. Це відбувалося 2 секунди , вона повернулася, зібрала свої речі і вискочила з магазину. ОСОБА_3 стояв за прилавком з червоним вухом і підсудний стояв навпроти нього з подряпиною від лоба до щоки. Про що вони там говорили вона  не чула, оскільки  швидко пробігла біля них до дверей.Так як  телевізор працював дуже голосно , то вона розбірливо не чула про що була розмова. Два голоси говорили на повишених тонах.

-          Показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду пояснила, що , приблизно у березні 2010 року після 22 березня 2010 року,  о 15-00 годині - 15-30 годині вона зайшла в магазин „Славутич” за йогуртами. За прилавком перебував ОСОБА_3 і біля прилавку стояв підсудний, вони про щось говорили тихо. ОСОБА_3 потім голосно сказав: „Вийди з магазину. ”, підсудний ще щось говорив ОСОБА_3, але він знову сказав „вийди вон.” Підсудний відійшов від прилавка до проходу і вони при цьому  сварилися. ОСОБА_3 взяв  підсудного за руку, щоб наче вивести, а той відмахнувся і ОСОБА_3 вдарив підсудного. Вона  бачила тільки їх спини і вони один одному наносили удари і штовхалися і при цьому чуть не впала вітрина. А потім ОСОБА_3 сказав: „що ти робиш, я ж тебе не б”ю. І підсудний відпустив його. Вони почали заправляти одяг на собі і все закінчилося. Під час бійки підсудний стояв до неї спиною і вона бачила як підсудний попав ОСОБА_3 у вухо, бо вухо було синього кольору. Підсудний вийшов за двері, вона почала говорити, що ви робите.,  при виході підсудний щось говорив про машину. Коли ОСОБА_2 відмахнувся від ОСОБА_3, то той його вдарив,вони відразу почали обоє битися.Першим вдарив ОСОБА_3,  билися обоє, штовхалися і потерпілий похитнувся на вітрину і в процесі бійки вітрина пошатнулася, обоє кричали на початку бійки.

-          

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який суду пояснив, що у  березні 2010 року він працював у державній виконавчій службі Лисянського районного управління юстиції. 24 березня 2010 року  ОСОБА_2 пішов на проведення виконання за рішенням суду. Пішов він після обіду, а повернувся приблизно біля 17-00 години. У нього була закипівша кров на лобі. Підсудний пішов до боржника і даний боржник працював в магазині і за словами підсудного між ними відбулася розмова, яка переросла у брутальну лайку і при цьому підсудному нанесли тілесні ушкодження. При цьому повна сума боргу була заплачена боржником у цей же день

.

Показаннями свідка ОСОБА_8, яка суду пояснила, що станом на 24.03.2010 року підсудний ОСОБА_2 працював у відділі державної виконавчої служби Лисянського районного управління юстиції  і виконував свої обов”язки. Ввечері зателефонувала мати підсудного і повідомила про те, що потерпілий ОСОБА_3 побив її сина. На слідуючий день, на роботі вона побачила у підсудного на обличчі був наче відбиток від печатки чи удар кулаком в лобній частині голови справа. На її запитання підсудний пояснив, що ОСОБА_3 являється постійним проблемним боржником не по одному виконавчому провадженні і не один рік. В той день підсудний заходив до боржника ОСОБА_3, але без участі працівників міліції. Підсудний зайшов в магазин до ОСОБА_3 о 14-000 годині і пояснив йому, що ціль візиту до нього, а  це  було виконання рішення суду і повідомив про те, що ОСОБА_4 написала скаргу. ОСОБА_3 сказав підсудному зайти до нього під кінець робочого дня і він віддасть квитанцію про сплату боргу. Підсудний прийшов до ОСОБА_3 під кінець робочого дня і , зі слів ОСОБА_2,  між ними виникла суперечка. Зі слів підсудного це все відбувалося біля прилавку, ОСОБА_3 спочатку вдарив підсудного, а потім підсудний вдарив його також один раз. На той час ОСОБА_2 працював один, як виконавець, і вона йому радила поїхати і зняти побої, але за браком часу і за великою кількістю роботи він цього не зробив, що і привело до такого результату.

ОСОБА_3 відразу сплатив борг у той же день через 20 хвилин від вказаного інциденту,  і потім пішли скарги у прокуратуру, можливо в часі  і помилилася, але знає, що борг було сплачено відразу.

          Даними  висновку судово- медичної експертизи, з якої вбачається, що у ОСОБА_3  мають місце  ушкодження в вигляді крововиливу лівої вушної раковини , який міг утворитися від удару тупим предметом, по ступеню тяжкості  відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, вищевказане тілесне ушкодження не могло  утворитися при падінні з висоти власного зросту ( а.с. 83).

          Відповідно до п. 5  ч.2 пунк „г” Постанови Пленуму Верховного Суду України  № 15 від 26.12.2003 року „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” під перевищенням влади або службових повноважень  треба розуміти  вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.Відповідно до ч.2  п.3  вказаної Постанови Пленуму Верховного  Суду України  відповідальність за ст.365 КК настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов’язані з її владними чи  службовими повноваженнями .

          Судом беззаперечно встановлено, що підсудний ОСОБА_2 прийшов в магазин „Славутич”, де працював потерпілий ОСОБА_3 ,  у службових справах. Як пояснив сам ОСОБА_2, а також потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7,  метою приходу підсудного було  вияснення причини несплати боргу, а також вирішення подальших дій з приводу арешту автомобіля,це було виконання рішення суду. Такі дії підсудного були зумовлені його службовим становищем і пов’язані з його службовими повноваженнями.

          Однак,  відповідно до Закону „Про виконавче провадження” ( ст.5) та  посадової інструкції державного виконавця  відділу державної виконавчої служби  Лисянського районного управління юстиції  державний виконавець зобов’язаний  здійснювати необхідні заходи  щодо своєчасного і повного  виконання рішення , зазначеного в документі на примусове виконання  рішення у спосіб  і порядок, визначені виконавчим документом.

          Державний виконавець  має право викликати  громадян з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні , а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ. Також, державний виконавець  має право  накладати арешт на майно боржника,  опечатувати,вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством. Жодних дій, які  передбачає  Закон „Про виконавче провадження ” та посадова інструкція державного виконаваця підсудним вчинено не було. Навпаки, підсудний  прийшов до місця роботи потерпілого з метою психологічного тиску при виконанні рішення суду, що не передбачено жодним законом або виконавчим документом. Так сам підсудний пояснив, що опис майна боржника, це психологічно трохи діє на боржників.При здійсненні психологічного тиску на потерпілого, підсудний   підвищував голос( як пояснили свідки ОСОБА_6В та ОСОБА_5 –кричали обоє) та застосував до потерпілого фізичну силу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.  Такі дії підсудного не передбачені і не можуть бути передбачені ні в законі, ні у виконавчому документі і  і не можуть бути дозволені, а тому свідчать про перевищення підсудним  своїх службових повноважень.          

                    На підставі вищевикладеного суд вважає  винність ОСОБА_2  в скоєнні злочину доведеною, а його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.365 КК України , як  перевищення влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством .

          Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, який  виключно  позитивно характеризується за місцем роботи та  проживання та обставини, що пом‘якшують та обтяжують покарання.

          Як пом‘якшуючі покарання обставини, суд враховує, що підсудний  до кримінальної відповідальності притягується вперше, в ході досудового слідства та в судовому засіданні давав послідовні, правдиві покази, чим сприяв  розкриттю злочину, має молодий вік, злочин вчинив під впливом душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями самого потерпілого, на утриманні має неповнолітню дитину.

          Обставин , що обяжують покарання суд в діях підсудного не вбачає.

          Враховуючи наведені обставини, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного,  суд  

приходить до переконання про можливість призначення  підсудному покарання, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, а при призначенні покарання у вигляді

позбавлення   волі, але при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75,76 КК України.

          За санкцією ч.2 ст.365 КК України передбачена обов’язкова додаткова міра покарання у вигляді  позбавлення права обіймати певні посади чи  займатися певною діяльністю.Суд вважає за можливе, враховуючи обставини , що пом’якшують покарання, а також те, що на попередній посаді державного виконавця підсудній не працює з  жовтня 2010 року, тобто більше року,  не застосовувати до підсудного додаткову міру покарання, керуючись ч.2 ст.69 КК України.

По справі  було заявлено цивільний позов  про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, матетеріальна шкода по справі не заявленна. Суд вважає, що даний розмір моральної шкоди заявлений безпідставно, без належного обгрунтування та документального підтвердження . Завдання фізичного болю потерпілому не може бути співрозмірним з зазначеним розміром моральної шкоди. Крім того, суд приймає до уваги неправомірну поведінку самого потерпілого, що спонукало підсудного вчиняти  означені злочиноми дії, а саме: тривале і вперте небажання виконати рішення суду,  першість в  виникненнні конфліктної ситуації. Лише після конфлікту потерпілий негайно виконав рішення суду і сплатив борг, що свідчить про усвідомлення потерпілим своєї неправомірної поведінки. В результаті злочину потерпілому було завдано фізичного болю, що  ніяким чином не потягло за собою  докладання додаткових зусилль  для організації свого життя, такі дані  в справі відсутні і документально не підтверджені .

Заваданням фізичного болю потерпілому спричинена незначна моральна шкода, яку суд оцінює в розмірі 300 гривень.

Судові витрати по справі відсутні

Речові докази по справі відсутні.

          На підставі викладеного та керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст 365 КК України  та призначити йому покарання три роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні  посади чи займатися певною діяльністю, застосувавши ст.69 КК України.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити  ОСОБА_2 від відбування  призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року  іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає зобов‘язання:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу

кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком чинності міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 триста гривень моральної шкоди.           

          На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Черкаської області на протязі п‘ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя   ОСОБА_1