СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 квітня 2008 року | Справа № 2-15/12518-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Якобчук Марини Петрівни, довіреність № 20-3/631 від 18.02.08;
позивача: Сопіної Ольги Михайлівни, довіреність № 20-3/630 від 18.02.08;
відповідача: Ковиженка Івана Івановича, довіреність № 01-12/08 від 09.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 20.12.2007 у справі № 2-15/12518-2007
за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)
в особі Ялтинської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Красних партизан, 5,Ялта,98600)
до Управління освіти Ялтинської міської ради (вул. Каліннікова, 14,Ялта,98600)
про стягнення 84800,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” в особі Ялтинської філії ОП „Кримтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Управління освіти Ялтинської міської ради про стягнення 84800,31 грн. заборгованості, в тому числі: 81336,22 грн. основного боргу, 688,10 грн. - 3% річних, 1556,00 грн. інфляційних втрат та 1220,00 грн. пені. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договору № 112 ПТ на постачання теплової енергії від 01.01.2003 року стосовно оплати наданих послуг.
Рішенням господарського суду АР Крим від 20.12.2007 року у справі № 2-15/12518-2007 позов Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії ОП „Кримтеплокомуненерго" задоволено частково. Суд стягнув з Управління освіти Ялтинської міської ради на користь позивача заборгованість в сумі 11451,64 грн., 170,36 грн. - 3% річних, 219,07 грн. інфляційних витрат, 16,48 грн. держмита, а також 117,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені позов залишено без розгляду. В інші частині позову відмовлено.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що у грудні 2006 року позивачем був виставлений рахунок № 08900 за спожиті послуги у грудні 2006 року на суму 81336,22 грн., до якого було неправомірно включено суму у 102946,67 грн. –вартість спожитих послуг у грудні 2006 року виходячи з тарифу 805,20 грн. за 1 Гкал. Господарський суд АР Крим встановив, що з 01.11.2006 року чинним був тариф у 210,64 грн. за 1 Гкал, у зв’язку з чим, підстави для застосування іншого тарифу відсутні, а вартість послуг на грудень 2006 року виходячи з тарифу у 805,20 грн. є необґрунтованою. Залишаючи без розгляду позов в частині стягнення з відповідача 688,10 грн. пені, суд першої інстанції керувався пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України та прийняв до уваги той факт, що позивач не надав суду обґрунтований розрахунок пені із посиланням на правові підстави для її стягнення.
Не погодившись з цим судовим актом, Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у неповному дослідженні судом першої інстанції обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права - положень Законів України „Про житлово-комунальні послуги” та „Про теплопостачання”. Позивач також посилається на акт звірки взаємних розрахунків, яким відповідач визнав існування заборгованості у розмірі позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
З причини зайнятості в іншому судовому засіданні судді Голика В.С., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегія було здійснено заміну на суддю Борисову Ю.В.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 09 по 11 квітня 2008 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
01.01.2003 року між Ялтинською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" (Постачальник) та Управлінням освіти Ялтинської міської ради (Споживач) був укладений договір № 112 ПТ-2007 купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу тепловою енергією у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби водопостачання у кількості, передбаченою даним договором у урахуванням температурного графіку, а Споживач зобов'язується прийняти від Постачальника теплову енергію і оплатити її по встановлених тарифах у встановлені договором строки (а.с.9-16).
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 10.1, Договір набирає сили з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року. Пунктом 10.4.також встановлено, що Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін. Оскільки сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент розгляду даного спору договір № 112 ПТ-2007 продовжує діяти. Тому, до даних правовідносин мають застосовуватись положення Цивільного кодексу України 2003 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за надані послуги з теплопостачання здійснюється, виходячи з чинних тарифів. Пунктом 6.4 Договору сторони визначили, що у разі зміни вартості енергоресурсів та експлуатаційних витрат, нові тарифи є обов'язковими для сторін з моменту їх введення вдію.
Згідно з пунктом 6.7 Договору тарифи для II групи споживачів вступають в дію з моменту введення і являються обов’язковими для сторін.
Пунктом 6.8 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. При зміні тарифу в розрахунковий період Споживач здійснює оплату по новому тарифу з моменту введення.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо Інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавалися послуги з теплопостачання відповідно до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання та розшифровками до цих рахунків (а.с.18-31). Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача у вказаних рахунках про їх отримання.
Судовою колегією встановлено, що Управлінням освіти Ялтинської міської ради виставлені на оплату рахунки в добровільному порядку та в повному обсязі не оплачені. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує проти існування заборгованості за спожиті послуги в рамках договору № 112 ПТ-2007 від 01.01.2003 року, а лише заперечує проти суми, призначеної позивачем до оплати за грудень 2006 року.
Так, у грудні 2006 року позивачем було виставлено рахунок № 08900 за спожиті послуги у грудні 2006 року на суму 102946,67 грн. (а.с.28). До вказаного рахунку позивачем включено: 102946,67 грн. - вартість спожитих послуг у грудні 2006 року виходячи з тарифу 805,20 грн. за 1 Гкал. З урахуванням оплат відповідача до оплати було нараховано суму в розмірі 81336,22 грн.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що, відповідно до статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 31 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
12.10.2006 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було прийнято рішення № 1527 „Про заходи по реалізації державної тарифної політики у сфері централізованого опалення та гарячого водопостачання" яким затверджено тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання для споживачів з 01.11.2006 року (а.с.64-65) Вказаним рішенням для другої групи споживачів тариф складає 210,64 грн. та вводиться в дію з 01.11.2006 року.
Згідно з пунктом 5 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Вказане рішення було опубліковане у газеті „Кримська газета" від 26.10.2006 року. Самою Ялтинською міською радою не встановлювалось більш пізніх строків введення в дію рішення № 1527.
Таким чином, тариф для другої групи Споживачів в розмірі 210,64 грн. за 1 Гкал є чинним та підлягає застосуванню з 01.11.2006 року. З матеріалів справи вбачається, що в подальшому –протягом 2007 року також застосовувався тариф в розмірі 210,64 грн. за 1 Гкал для другої групи споживачів.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду того факту, що органами місцевого самоврядування встановлювався інший тарифів ніж 210,64 грн. за 1 Гкал, зокрема, в розмірі 850,20 грн. за 1 Гкал.
У зв`язку з цим, господарський суд АР Крим дійшов вірного висновку про те, що вартість спожитих послуг за грудень 2006 року у розмірі 69884,58 грн. не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Господарський суд АР Крим вірно встановив, що відповідачем зобов'язання по оплаті спожитих послуг, згідно рахунку за грудень 2006 року, виконано частково - у розмірі 51779,52 грн. (а.с.36). Оскільки доказів оплати заборгованості у повному обсязі за отримані послуги згідно виставленого рахунку за грудень 2006 року суду не надавалось, є правомірним висновок господарського суду АР Крим про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11451,64 грн.
Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, згідно з частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм власним переконанням, заснованому на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія виходить з того, що оцінка доказів є діяльністю господарського суду, що полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів і здійснюється за його внутрішнім переконанням з суворим дотримання норм закону. Таким чином, судова колегія приймає до уваги факт, який має значення для правильного вирішення спору, а саме факт невірного застосування позивачем тарифу на оплату послуг з постачання теплової енергії та, як наслідок, невірний розрахунок суми заборгованості.
У даному випадку судова колегія приймає до уваги первинні докази –рахунки на оплату наданих послуг, а також оцінює правомірність нарахування суми, що підлягає сплаті, на предмет відповідності такого нарахування нормам законодавства, що регулюють спірні відносини.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то судом першої інстанції правомірно звернено увагу на норму статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням того, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 11451,64 грн., з Управління освіти Ялтинської міської ради підлягають стягненню інфляційні витрати у розмірі 219,07 грн., а також 3% річних в сумі 170,36 грн. за період з січня 2007 року по червень 2007 року включно).
Стосовно вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 688,10 грн., то судова колегія виходить з наступного.
Згідно з пунктом 7.2.4 договору № 112 ПТ-2007, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені та штрафу згідно чинного законодавства.
Частина 1 статті 547 Цивільного кодексу України зазначає, що угода про забезпечення виконання зобов’язання (одним з видів якого є пеня) укладається в письмовій формі.
Укладений між сторонами договір № 112 ПТ-2007 не містить посилань на можливість стягнення конкретного розміру пені. Судова колегія зазначає, що позивач посилаючись на необхідність стягнення пені не вказав правових підстав її стягнення.
Тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що за умови не надання обґрунтованого розрахунку пені з вказівкою підстав для її стягнення та періоду стягнення, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду в силу пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, вірність висновків господарського суду АР Крим, обґрунтованість та відповідність винесеного рішення нормам чинного законодавства та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Ялтинської філії ОП „Кримтеплокомуненерго” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20 грудня 2007 року у справі № 2-15/12518-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар