Справа  2-320/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

11.10.2011 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого судді -ОСОБА_1,

при секретарі -

за участю:

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом –ОСОБА_2,

відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача за зустрічним позовом –ОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні таким,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.07.2011р.  звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що їй належить житловий будинок № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області. В будинку, крім неї, проживають та зареєстровані, її син та внуки, а також зареєстровані відповідачі - її колишня невістка – ОСОБА_2 та внучка – ОСОБА_3, але фактично такі не проживають в її будинку вже більше двох років.

Вказує, що 27.01.2010року, рішенням Мостиського районного суду Львівської області шлюб між її сином – ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано. Ще до розірвання шлюбу – у вересні 2008року, відповідачка ОСОБА_2 разом із старшою дочкою ОСОБА_3 добровільно залишили будинок та пішли проживати до своєї матері – ОСОБА_7 в м.Судова Вишня, вул..Загороди, 55, Мостиського району Львівської області.

Зазначає, що житлом у її будинку відповідачі не користуються, не приймають участь в оплаті комунальних послуг, податків. Через формальну прописку відповідачів вона змушена нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, не може оформити субсидії. Добровільно виписатись з будинку відповідачі не бажають.

З огляду на наведене просить суд постановити рішення, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням в житловому будинку № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред’явили зустрічний позов до ОСОБА_6, ОСОБА_4, про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні таким, в якому просять визнати за ними право користування жилим приміщенням в житловому будинку № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області, вселити їх у вказаний будинок та зобов’язати відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні житловим приміщенням за вказаною адресою.

В обґрунтування своїх вимог позивачка за первісним позовом – ОСОБА_2 вказує, що після одруження з відповідачем за зустрічним позовом – ОСОБА_4 вона поселилася разом з ним в житловому будинку № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області, що належить матері її колишнього чоловіка, відповідачці за зустрічним позовом  - ОСОБА_6. Під час проживання у вказаному будинку вони разом вели спільне господарство, здійснювали поточні ремонти, тобто проживали однією сім’єю. Згодом ОСОБА_4 став зловживати спиртними напоями, вчиняти сімейні скандали, виганяти її з будинку. З приводу неправомірної поведінки ОСОБА_4 вона була змушена неодноразово звертатися в міліцію. Відповідачка – ОСОБА_6 постійно підбурювала відповідача ОСОБА_4 щоб той вигнав її із дому. У 2008році після чергового скандалу вона - позивачка за  зустрічним позовом ОСОБА_2, разом із дочкою були вимушені залишити вказаний будинок, а згодом наймати інше житло. Зазначає, що хоча на даний час шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє її права користуватися займаним приміщенням. Крім того, її дочка – ОСОБА_3 залишається бути членом сім’ї. Житло ними покинуто не з власної волі та на даний час власного житла у них немає.

Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_6 подала до суду письмове заперечення на зустрічну позовну заяву, в якому вказує, що зустрічний позов є безпідставним, оскільки житловий будинок №3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області належить їй, а не її сину ОСОБА_4, який лише проживає в такому як член сім’ї. Три роки після розірвання шлюбу між її сином та ОСОБА_2, остання жодного разу не появлялась у її будинку та не проживала, не має в будинку своїх речей. Одразу після розірвання шлюбу ОСОБА_2 створила нову сім’ю – перебуває у фактичних шлюбних стосунках з іншим чоловіком. Вважає, що на житло в її будинку остання не претендує, а лише намагається зберегти реєстрацію в ньому. Проте через формальну прописку відповідачів за первісним позовом в будинку, вона змушена нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, не може оформити субсидії, хоча її матеріальне становище нестабільне.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом свої позовні вимоги підтримала та заперечила проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_4 проти зустрічного позову заперечив.

Позивачі за зустрічним позовом заперечили проти первісного позову та підтримали вимоги зустрічного позову.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 26.10.1991 року перебували між собою у шлюбі, зареєстрованому Судововишнянською міською радою, Мостиського району Львівської області за актовим записом № 48.

Після реєстрації шлюбу подружжя поселилося у житловому будинку № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області, що належить на праві власності ОСОБА_6 – позивачці за первісним позовом, де проживали та були зареєстровані як члени сім’ї власника будинку.

Від даного шлюбу в них народилося троє дітей – донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син – ОСОБА_8, 21.10.1994року народження, син – ОСОБА_9, 30.10.1995року народження, які також зареєстровані у даному будинку.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27.01.2010року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, про що Відділом ДРАЦС Мостиського районного управління юстиції Львівської області 28.07.2011року зроблено відповідний актовий запис за № 21.

Згідно акту обстеження матеріально – побутових умов ОСОБА_6, виданого Берегівською сільською радою, Мостиського району Львівської області (а.с.4), ОСОБА_6 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із сином ОСОБА_4 та внуками – ОСОБА_8М та ОСОБА_9. З вересня місяця 2008року і по даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в с.Берегове, Мостиського району Львівської області не проживають.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради, Мостиського району Львівської області № 1665 від 29.07.2011року ОСОБА_2, разом з дочкою ОСОБА_3 проживають (без реєстрації) в будинку № 49 по вул.Загороди в м.Судова Вишня, Мостиського району Львівської області.

Вказані обставини встановлені рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27.01.2010року, підтверджуються поясненнями сторін, свідків та наявними у справі письмовими доказами: довідками виданими Берегівською сільською радою № 374 від 17.05.2011року (а.с.3) та № 386 від 23.05.2011року (а.с.2); копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-СГ №070659 та іншими матеріалами справи

Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 156 ЖК УРСР члени  сім'ї  власника жилого  будинку (квартири),   які проживають разом з ним у будинку  (квартирі),  що йому  належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди  про  порядок користування цим приміщенням. До членів  сім'ї  власника будинку (квартири) належать особи,  зазначені в частині другій статті  64  цього  Кодексу.  Припинення сімейних  відносин  з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Згідно ст. 64 ЖК УРСР до членів  сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони  постійно  проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача,  але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.  

Із наведених норм права випливає, що право члена сім’ї власника жилого будинку на користування цим будинком, відповідно до ст.156 ЖК України, обумовлене наявністю сімейних відносин із власником, спільним із ним проживанням у даному будинку, веденням із ним спільного господарства.

У разі вибуття членів сім’ї (колишніх членів) на інше постійне місце проживання та припинення сімейних стосунків із власником, вони це право втрачають.

У розумінні статті 3 Сімейного Кодексу України, ч.2 ст.64 ЖК України, дружина сина (невістка), внуки не відносяться до членів сім’ї.

Суд вважає, що позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, хоча і не відносяться до осіб, перелічених у ч.2 ст.64 ЖК України, проте мали статус членів сім’ї власника будинку – ОСОБА_6, оскільки вони постійно проживали разом та вели з нею спільне господарство до 2008року.

Разом із цим, як зазначено вище, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з 2008року вибули на інше постійне місце проживання і таким чином, втратили статус членів сім’ї власника будинку, оскільки такий обумовлюється постійним проживанням та веденням спільного господарства з останнім.  

 Згідно ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року N 2 роз'яснив, що серед інших поважною причиною є відсутність наймача  понад встановлений строк внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог покликаються на те, що вони не з власної волі вибули в інше місце проживання, а через неправомірну поведінку відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини, між ними постійно виникають сварки та скандали, через різні погляди на життя. Однак факту неправомірної поведінки (правопорушення) з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 позивачами не доведено, оскільки наведені обставини повинні бути підтверджені допустимими доказами (постанова у справі про адміністративне правопорушення, вирок тощо) і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратила право користування жилим приміщенням у належному власникові ОСОБА_6 житловому будинку, оскільки вони вийшли зі складу сім’ї останньої, припинили з нею сімейні стосунки, не були пов’язані з нею спільним побутом, упродовж тривалого часу (понад один рік) не вели з нею спільного господарства та вибули на інше постійне місце проживання.

 Окрім того, не будучи членами сім’ї власника будинку № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області та не проживаючи там з 2008року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані за цією адресою, не приймають участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, проведенню ремонту, не вносять плату за комунальні послуги, чим створюють власнику перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст.319,321,391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним цього права.

Враховуючи усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням є підставними та обґрунтованими, тому такі слід задовольнити, що відповідно виключає задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні таким.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Первісний позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користуванням жилим приміщенням у житловому будинку № 3 по вул.Миру в с.Берегове, Мостиського району Львівської області.  

Стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні таким, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_1