Копія

Справа № 2-301/

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 червня 2007 року                                                           Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі:       головуючого                                         - судді Кудряшової A.M.

при секретарі                                                            - Мосіної В .В.,

за участю позивача                                                  - ОСОБА_1,

представника позивача                                           - адвокатаОСОБА_2 ,

представника відповідачів                                      - Єломіст P.M.

прокурора                                                                 - Басалиги М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Совєтський Совєтського ра­йону Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Національного аграрного університету,  Відокремленого струк­турного підрозділу Національного аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства",  третьої особи,  яка не заяв­ляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про поновлення на роботі,  стягнення середнього за­робітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 06 лютого 2007 року звернувся до суду із позовом до відпові­дача - Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного універ­ситету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарст­ва",  третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сто­роні відповідача - директора Відокремленого структурного підрозділу Національ­ного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" ОСОБА_3 про поновлення на роботі,  оплаті за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотиво­вані тим,  що позивач з 01 вересня 1964 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді керівника фізичного виховання,  але наказом № 13 "Л" від 29 січня 2007 року трудовій договір з ним був розірваний за п.4  ст.  40 КЗпП Украї­ни за прогул без поважних причин. Позивач вважає,  що його звільнення було без законних підстав,  оскільки 03 січня 2007 року він з'явився до робочого місця,  але у зв'язку з ремонтними роботами на його робочому місце та відсутністю іншого приміщення у технікумі для виконання роботи був вимушений взяти роботу до до­му,  а також,  посилаючись на біль у лівої кісті,  позивач 03 січня 2007 року звертався до лікаря,  де йому була надана медична допомога,  а потім продовжив виконувати роботу на дому та своєчасно подав всі необхідні відомості до керівництва. Крім то­го,  позивач послався на порушення порядку застосування дисциплінарного стяг­нення,  яке полягає у тому що на його звільнення не було отримано попередньої згоди профспілкової організації. Вказує,  що у результаті його звільнення він пере­терпів та продовжує переживати душевні страждання,  тому з урахуванням глибини страждання просить стягнути з відповідача моральну шкоду,  яку він оцінує у 10000 гривень.

 

2

З урахуванням того,  що Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільсь­кого господарства" є учбовим закладом с державною формою власністю та фінан­суванням із бюджету,  на підставі  ст.  45 ЦПК України,  до участі у справи на стороні відповідача - Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського госпо­дарства" допущений прокурор Совєтського району Автономної Республіки Крим.

Ухвалою суду від 11 квітня 2007 року до участі у справі у якості співвідпові­дача залучений - Національний аграрний університет,  якій є юридичною особою та головним підприємством Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільсь­кого господарства".

16 квітня 2007 року позивач,  уточнив позовні вимоги,  просив скасувати наказ Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" за №

13 "Л" від 29 січня 2007 року про його звільнення з посади керівника фізичного

виховання з формулюванням "за прогул" по п. 4  ст.  40 КЗпП України; поновити

його на роботі у Відокремленому структурному підрозділі Національного аграрно­го університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського го­сподарства" у посаді керівника фізичного виховання; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 10000 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задо­вольнити посилаючись на те,  що він 03 січня 2007 року прогулу не вчиняв,  оскіль­ки знаходився на робочому місці та на території технікуму приблизно до 11 годин,  потім поїхав до дому у зв'язку з відсутністю умов для виконання роботи,  а десь у

14 годин звернувся до лікаря,  якій оказав йому медичну допомогу,  вказує,  що у лі­каря знаходився до 16 годин,  після візиту до лікаря деякій час витратив на при­

дбання ліків,  а потім продовжував виконувати роботу на дому та на наступний день

здав весь необхідний матеріал,  при цьому навчальний процес порушений не був.

Крім того,  вказує,  що не повідомив адміністрацію технікуму про своє знаходження

у лікаря,  при наданні пояснень з приводу відсутності 03 січня 2007 року на роботі,

оскільки його ніхто не бажав слухати. Посилаючись на тривалий час якісної роботи

у технікумі,  вважає,  що його звільнення за статтею призвело до зіпсування його

трудової репутації,  як вчителя технікуму середі вчителів та студентів,  а також вка­зує,  що у зв'язку з його звільненням він перетерпів ганьбу як мешканець селища,

що призвело до погіршення його стану здоров'я і заподіяло йому моральні страж­

дання. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінує у сумі 10000 гривень. Крім того,

позивач просив відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу у сумі

600 гривень.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2підтримав доводи свого дові­рителя,  а також посилаючись на показання свідків,  які бачили позивача на робочо­му місці та на території технікуму,  на відсутність умов для праці на робочому місці позивача та на звернення позивача до лікаря у зв'язку з хворобою руки,  вважав,  що позивачем не був допущений прогул без поважних причин,  тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник відповідачів Національного аграрного університету,  Відокрем­леного структурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримсь­кий технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" - Єломіст P.M. позовні вимоги не визнала,  з урахуванням дослідженнях у судовому засіданні доказів,  вважає,  що позивач 03 січня 2007 року був відсутній на роботі більш трьох

 

з

годин без поважних причин,  тому допустив прогул та був правомірно звільнений з посади керівника фізичного виховання. При цьому посилається на те,  що відсут­ність позивача на робочому місці 03 січня 2007 року призвела до того,  що у спор­тивному залі технікуму у тої день не були встановлені обігрівачі. Вказує,  що на її думку,  свідки,  які підтвердили факт знаходження позивача на території технікуму 03 січня 2007 року,  дали суду неправдиві показання,  а також ставить під сумнів факт звернення позивача 03 січня 2007 року до лікаря,  оскільки позивач не послав­ся на цей факт під час його звільнення та лише у суді вказав про наявність такої до­відки,  тому,  вважає,  звільнення правомірним.  При цьому вказує,  що якщо б позива­чем своєчасно адміністрації технікуму були надані всі докази,  які були представле­ні суду,  то питання про звільнення позивача було б вирішено інакше. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди вважає такими,  що не зайшлі свого підтвердження.

Прокурор Совєтського району Автономної Республіки Крим вважає,  що позо­вні вимоги задоволенню не підлягають та посилаючись на те,  що звернення пози­вача 03 січня 2007 року до лікаря носило лише одноразовий характер,  ставить під сумнів хворобу та звернення позивача 03 січня 2007 року до лікаря,  при цьому вка­зує,  що у технікумі в зв'язку з відсутністю учбового процесу було достатньо при­міщень для виконання роботи позивачем на території технікуму,  але позивач не уз­годивши свого відходу самовільно покинув робоче місце,  тому вважає,  що позивач допустив прогул без поважних причин.

Третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сто­роні відповідача - ОСОБА_3 у судове засіданні не з'явився,  про час і місце розгляду справи сповіщень належним чином,  але відповідно до наданої телефоно­грами у зв'язку з зайнятістю по роботі не прибув до суду,  з урахуванням думки учасників процесу та відповідно до положень  ст.  169 ЦПК України,  суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу,  допитавши свідків,  дослідивши матеріали справи, 

встановив:

 

ОСОБА_1 наказом № 271 від 31 серпня 1964 року при­йнятий в Кримський технікум механізації сільського господарства на роботу ви­кладачем фізвиховання у посаді фізрука технікуму з 01 вересня 1964 року. Під час роботи позивача Кримський технікум механізації сільського господарства неодно­разово перейменовувався,  ліквідовувався та на його основі 05 січня 2005 року був створений Кримський технікум гідромеліорації і механізації сільського господарс­тва Національного аграрного університету,  до якого наказом № 1 від 05 січня 2005 року позивач переведений фізруком технікуму.

Відповідно до Положення про відокремлений структурний підрозділ Націона­льного аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства",  затвердженого 06 січня 2005 року ректором академіком НАН України та УААН,  Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільсь­кого господарства Національного аграрного університету є відокремленим струк­турним підрозділом Національного аграрного університету,  створеним на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 517-р "Про утворення Південного філіалу "Кримський агротехнологічний університет" Націо­нального аграрного університету",  спільного наказу Міністерства аграрної політи­ки України та Національного аграрного університету від 18 серпня 2004 року № З 04/377,  а також згідно з рішенням вченої ради Національного аграрного універси­тету від 30 серпня 2004 року. Згідно з довідкою № 6610 з Єдиного державного ре­єстру підприємств та організацій України Відокремлений структурний підрозділ національного аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та ме­ханізації сільського господарства" має правовий статус без створення юридичної

 

4

особи і його головним підприємством є Національний аграрний університет. При цьому на підставі довіреності виданої 22 червня 2006 року Національним аграрним університетом,  в.о. директора відокремленого структурного підрозділу Національ­ного аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" ОСОБА_3 надані повноваження приймати на роботу та звільняти з роботи працівників технікуму згідно з статутом НАУ та Положенням про технікум.

Наказом директора Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільсь­кого господарства" ОСОБА_3 № 13 "Л" від 29 січня 2007 року ОСОБА_1керівник фізичного виховання звільнений за прогул по п. 4  ст.  40 КЗпП України з 29 січня 2007 року за те,  що був відсутній на роботі 03 січня 2007 року на протязі робочого дня без поважних причин.

Згідно п. 4 ч. 1  ст.  40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціати­ви власника або уповноваженого ним органу може бути лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого часу) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 лис­топада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня,  так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад,  у зв'язку з поміщенням до медвитверезника,  самовільним ви­користанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів,  чергової відпустки,  залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку,  який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як встановлено у судовому засіданні та це не оспорюється сторонами робочий час позивача становить з 08 годин 00 хвилин до 17 годин 00 хвилин,  перерва для відпочинку та харчування визначена з 12 годин 00 хвилин до 13 годин 00 хвилин. При цьому 03 січня 2007 року у позивача був повний робочий день.

Із пояснений сторін вбачається,  що робочим місцем позивача є кабінет,  якій знаходиться у спортивному залі технікуму,  у якому 03 січня 2007 року та по цей час ведуться ремонтні роботи,  що підтвердили сторони та допитані у судовому за­сіданні свідки.

Із пояснень свідківОСОБА_4, ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6вбачається,  що 03 січня 2007 року вони приймали мери для пошуку позивача щоб встановити обі­грівачі у спортивному залі,  при цьому,  як пояснив свідок ОСОБА_6 обігрівачі були отримані та знаходилися на складі технікуму ще з 2006 року,  і були встанов­лені 04 січня 2007 року без будь-яких перешкод. Крім того,  свідок ОСОБА_6 вказав що у проміжок часу з 8 годин ЗО хвилин до 10 годин заходів до спортивного залу,  але не знайшов там позивача,  в інших кабінетах він позивача не шукав. При цьому свідокОСОБА_5 вказав суду,  що десь в 08 годин 30 хвилин до нього зве­рнувся свідок ОСОБА_6 з приводу відсутності позивача у кабінеті спортивного залу,  тому свідок зателефонував до дому позивачу,  але його там не було,  згодом десь в проміжок часу з 10 годин до 11 годин свідок їздив до дому позивача,  але там його не знайшов,  при цьому в інших кабінетах та на території технікуму свідок по­зивача не шукав,  у інших працівників технікуму чи бачив хтось позивача 03 січня 2007 року не цікавився. Свідок ОСОБА_4 - заступник директору технікуму по уч­бової часті вказав,  що не бачив позивача на робочому місці 03 січня 2007 року,  але оскільки його шукали для встановлення обігрівачів у спортивному залі та не знай­шли,  то він у кінці робочого дня написав докладну,  при цьому сам свідок позивача

 

5

не шукав,  але підтвердив,  що позивач своєчасно виконав та 04 січня 2007 року здав необхідну роботу та учбового процесу не порушив.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 пояснив суду,  що працює сторожем технікуму і він 03 січня 2007 року бачив та спілкувався з позивачем біля його ро­бочого місця на території технікуму в проміжок часу з 08 години до початку 09 го­дини з приводу робочих питань.

Факт знаходження позивача на території технікуму 03 січня 2007 року підтве­рдила свідок ОСОБА_8,  яка працює викладачем англійської та української мови у технікумі,  та пояснила суду,  що 03 січня 2007 року після 10 го­дин бачила позивача у технікумі та спілкувалася з ним десь 10-15 хвилин з приводу того,  що у наступний день потрібно було здати методичну документацію,  але у приміщеннях технікуму не отоплюються,  тому холодно працювати,  а також вказа­ла,  що позивач скаржився їй на біль у руки. Крім того,  пояснила,  що 03 січня 2007 року до неї ніхто не звертався з питань пошуку позивача.

СвідокОСОБА_9 підтвердив суду,  що знайшов позивача 03 січня 2007 року в адміністративному корпусі технікуму після 10 годин та у зв'язку з особис­тими питаннями відвіз позивача до дому,  а потім знову відвіз до технікуму це було до 12 годин,  також свідок показав,  що позивач скаржився йому на біль у руці,  але у зв'язку з зайнятістю свідок не зміг відвезти позивача до лікарні.

З урахуванням того,  що даних про заінтересованість свідків в результаті роз­гляду справи відсутні,  їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам,  тому у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів,  повідомлених ними. При цьому показання свід­ків не суперечать між собою,  оскільки ОСОБА_4 особисто не шукав позивача 03 січня 2007 року,  свідок ОСОБА_6 лише у 08 годині 30 хвилин заглянув до робо­чого місця позивача,  а свідокОСОБА_5 дзвонів,  а потім їздив до дому позивача,  у той час,  колі позивач знаходився на території технікуму у пошуках робочого мі­сця та його бачили свідкиОСОБА_8 таОСОБА_9

Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідачів про те,  що свідки,  які підтвердили факт знаходження позивача на території технікуму 03 січня 2007 року,  дали суду неправдиві показання,  оскільки представником відповідачів не надано будь-яких доказів,  які б спростовували наведені позивачем та свідками зведення.

Приймаючі до уваги,  що представником відповідача та свідками не заперечу­вався факт того,  що на робочому місці позивача 03 січня 2007 року велися ремонтні роботи та його робоче місця не отоплювалося,  тому доводи позивача про відсут­ність у нього можливості виконувати роботу непосередньо на робочому місці за­слуговує уваги,  крім того,  з урахуванням доводів представника відповідачів та про­курора про те,  що у технікумі є інші приміщення для виконання роботи позивачем,  де,  на їх думку,  позивач повинен був знаходиться,  у зв'язку з чим переміщення по­зивача по території технікуму 03 січня 2007 року у період часу з 08 годин до почат­ку 11 години у пошуках робочого місця,  суд розцінює як знаходження позивача на робочому місці у даний проміжок часу.

Звернення позивача 03 січня 2007 року до лікаря підтверджується відповідним записом лікаря у його амбулаторної карті,  довідкою лікаря про те,  що позивач дій­сно знаходився на прийомі у лікаря та записом за 03 січня 2007 року у журналі ре­єстрації прийому амбулаторних хворих. Доказів не достовірності записів в цих до­кументах,  які оформлені та посвідчені належним чином,  у суду не має,  тому під­стави не приймати до уваги ці документи та зведення,  які в них викладені,  відсутні. 

 

6

Крім того,  свідок ОСОБА_10,  яка була медсестрою лікаря,  до якого зверта­вся позивач,  підтвердила суду,  що 03 січня 2007 року був повний робочий день,  при цьому у період робочого часу вона відлучалася із кабінету,  тому лікар міг за­пис у журналі про прийом хворого зробити особисто,  а також підтвердила суду,  що запис про знаходження ОСОБА_1 у лікаря зроблена особисто лікарем та з урахуванням,  що запис зроблений останнім,  вважає,  що позивач звернувся до ліка­ря у другий половині робочого дня,  при цьому оскільки про звернення до лікаря записано у журналі,  тому вона,  вважає,  що позивач потребував лікування. Також свідок пояснила,  що у наступний час,  лікар,  якій приймав позивача,  помер.

За таких обставин факт звернення позивача до лікаря 03 січня 2007 року не викликає сумніву. При цьому із довідки наданої головним лікарем на запит дирек­тору технікуму вбачається,  що факт звернення позивача до лікаря 03 січня 2007 ро­ку не спростовується та у позивача дійсно є хвороба руки,  яка потребує лікування,  але іншого чим вказано лікарем у карті.

Доводи прокурора про те,  що позивач у подальшому не звертався до лікаря з цією хворобою,  не може свідчить про те,  що позивач 03 січня 2007 року не був у лікаря у зв'язку з болями у руці та ставити під сумнів достовірність наданих пози­вачем документів в підтвердження свого знаходження у лікаря саме 03 січня 2007 року.

Таким чином,  суд вважає,  що ОСОБА_1 03 січня 2007 року дійсно звер­тався до лікаря у зв'язку з хворобою лівої руки,  потребував лікування та був відсу­тній на роботі у другої половині робочого дня з поважної причини.

Крім того,  згідно зі  ст.  149 ч.3 КЗпП України при обранні виду стягнення вла­сник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчине­ного проступку і заподіяну ним шкоду,  обставини за яких вчинено проступок і по­передню роботу працівника.

Відповідно до положень Посадової інструкції керівника фізичного виховання,  затвердженої директором Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільсь­кого господарства",  керівник фізичного виховання несе відповідальність за органі­зацію й якісний стан фізичного виховання студентів,  якість навчального та спорти­вно-масової роботи з ними,  а як встановлено із пояснень представника відповідачів та показаний свідківОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_8 вба­чається,  що 03 січня 2007 року всі викладачі технікуму займалися підготовкою до­кументів для здачі 04 січня 2007 року методичних комплексів і це було головним завданням для роботи на 03 січня 2007 року. Як встановлено у судовому засіданні позивач підготував та 04 січня 2007 року здав всю необхідну документацію,  тобто виконав необхідну роботу,  пов'язану з веденням учбового процесу. Але при вирі­шенні питання про звільнення позивача керівництвом технікуму не було прийнято до уваги,  що будь-яких порушень з приводу учбового процесу позивачем порушено не було.

Також при вирішення питання про притягнення до відповідальності позивача керівництвом технікуму не надано належної оцінки,  тому що не було заподіяно ні­якої шкоди та не наступило будь-яких наслідків у результаті відсутності позивача на робочому місці 03 січня 2007 року.

У порушення вимог  ст.  149 КЗпП України не була врахована попередня робо­та позивача,  яка свідчіть,  що ОСОБА_1 тривалий час працює у навчальному закладі та за весь час роботи не допускав будь-яких порушень трудової дисциплі­ни.

Приймаючі до уваги,  що звільнення працівника з роботи є крайньою мірою,  з урахуванням того,  що у першої половини робочого дня позивач був відсутній на

 

7

роботі менше трьох годин,  при цьому він скаржився на біль у руки,  що підтвердили свідки,  а після перерви звернувся до лікаря,  який визнав у нього наявність хвороби,  тому,  суд вважає,  що факт вчинення прогулу позивачем без поважних причин 03 січня 2007 року не мав місця.

При цьому доводи позивача,  що при його звільненні мало місце порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення,  яке полягає у тому що на його звільнення не було отримано попередньої згоди профспілкової організації,  свого підтвердження не знайшли та спростовуються протоколом № 2 засідання профспі­лкового комітету Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрно­го університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського го­сподарства" від 10 січня 2007 року.

За таких обставин,  суд дійшов до висновку,  що наказ директора Відокремле­ного структурного підрозділу Національного аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" № 13 "Л" від 29 січня 2007 року "Про звільнення" про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника фізичного виховання за п.4  ст.  40 КЗпП України є незакон­ним,  тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі у поса­ді керівника фізичного виховання Відокремленого структурного підрозділу Націо­нального аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механі­зації сільського господарства" з 29 січня 2007 року.

Приймаючі до уваги,  що відповідно до положень  ст.  30 ЦПК України позива­чем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи,  а також держава,  а як вбачається із довідки № 6610 з Єдиного державного реєстру підприємств та органі­зацій України Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного уні­верситету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського госпо­дарства" не має статусу юридичної особи,  тому Відокремлений структурний під­розділ Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" не може бути стороною та відповідати по справі. Але з урахуванням того,  що головним підприємством Відокремленого стру­ктурного підрозділу Національного аграрного університету „Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" є Національний аграрний університет,  якій залучений до участі у справі у якості співвідповідача,  та відповід­но до Статуту,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 бере­зня 2001 року № 202,  є юридичною особою,  має самостійний баланс,  реєстраційні рахунки в Державному казначействі та установах банку,  тому є належною сторо­ною у справі.

Відповідно до вимог  ст.  235 КЗпП України,  робітнику,  який був звільнений без законної підстави,  при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно належить прийняті рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак суд не погоджується з періодом розрахунку середнього заробітку у 4, 5 місяця та розміром у сумі 4212 гривень 18 копійок,  зазначеним позивачем,  тому що відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листо­пада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами об­числення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяця роботи. При цьому відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати,  який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1998 року № 100,  згідно якого нарахування виплат,  що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,  проводяться шляхом мно-

 

8

ження середнього заробітку на число робочих днів,  які мають бути сплачені за се­реднім заробітком.

Приймаючи до уваги,  що відповідно до наявної у справі довідки,  яка не оспо­рюється сторонами,  середня заробітна плата позивача становить 936 гривень 04 ко­пійки,  при цьому середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяця - листопад та грудень 2006 року складає 21, 5 робочих днів,  тому середньо­денна заробітна плата позивача при п'ятиденний робочій неділі буде складати 43 гривні 54 копійки (936 гривень 04 копійки : 21, 5 дня = 43 гривні 54 копійки) і під­лягає стягненню виходячи з кількості робочих днів вимушеного прогулу позивача. З урахуванням того,  що наказ про звільнення позивача прийнятий 29 січня 2007 року,  а рішення про поновлення позивача ухвалено 20 червня 2007 року,  тому пері­од вимушеного прогулу позивача складає 96 робочих днів. Отож,  за період виму­шеного прогулу позивача в 96 робочих днів становить 4179 гривень 84 копійки (43 гривні 54 копійки х 96 робочих днів = 4179 гривень 84 копійки). Таким чином,  ви­моги позивача в часті стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню підлягають у сумі 4179 гривень 84 копійки без утримання податку й інших обов'язкових платежів,  у задоволенні іншої частини позову за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід від­мовити.

Безумовно видання наказу про звільнення позивача з роботи за п.4 ч. 1  ст.  40 КЗпП України,  якій на протязі тривалого часу працював у даному навчальному за­кладі,  у період трудової діяльності займав посаду виконуючого обов'язки директо­ра технікуму,  у попередньої роботі не мав будь-яких порушень трудової дисциплі­ни,  призвело до порушення його трудової репутації,  що заподіяло йому моральні страждання,  втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  тому суд знаходить,  що доводи позивача про перенесені ним моральні страждання є обгрунтовані,  але розмір моральної шкоди у сумі 10000 гривень є завищеним і не знайшов свого підтвердження представленими судові доказами,  разом з тим,  з урахуванням тривалості,  характеру і глибини мора­льних страждань,  а також вимоги розумності,  виваженості та справедливості,  суд вважає достатньою компенсацію моральної шкоди позивачу в грошовому виразі у сумі 500 гривень. В інший частині позову щодо вимог про відшкодування мораль­ної шкоди необхідно відмовити.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь понесених ним витрат,  пов'язаних з оплатою правової допомоги,  які підтверджується наявній у справі квитанції,  підлягають задоволенню у сумі 400 гривень,  з урахуванням часткового задоволення позову.

Судові витрати по справі у виді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд знаходить за можливе віднести на ра­хунок держави,  оскільки у відповідності зі  ст.  4 Декрету Кабінету Міністрів Украї­ни "Про державне мито" від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати держа­вного мита,  а відповідач має державну форму власності.

На підставі викладеного,   ст.  ст.  40 ч.1 п. 4,  148,  149,  235,  237-1 КЗпП України,  п. 24,  32,  33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" керуючись  ст.  ст.  5,  10,  11,  57,  60,  208,  209,  212-215,  218,  223,  367 ЦПК України,  суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити частково. 

 

9

Визнати незаконним наказ директора Відокремленого структурного підрозді­лу Національного аграрного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства" № 13 "Л" від 29 січня 2007 року про звіль­ненняОСОБА_1 з посади керівника фізичного виховання за п.4  ст.  40 КЗпП України.

ПоновитиОСОБА_1 на роботі у посаді керівника фі­зичного виховання Відокремленого структурного підрозділу Національного аграр­ного університету "Кримський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства".

Стягнути з Національного аграрного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев'ять) гривень 84 копійок (сума визначена без утри­мання податку й інших обов'язкових платежів),  моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень,  витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 400 (чотириста) гривень,  а в загалі 5079 (п'ять тисяч сімдесят дев'ять) гривень 84 копійки.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1на роботі та стягнення на його користь заробітної платі у межах середньомісячної заробітної плати у сумі 936 (дев'ятсот тридцять шість) гривен 04 копійки (сума визначена без утримання податку й інших обов'яз­кових платежів).

В іншої частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня про­голошення рішення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскаржен­ня,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку,  передбаче­ного для подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано,  та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі,  який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.