Справа № 2- 2816/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011  року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                                    головуючого судді Журби С. О.

                                    при секретарі Йосипенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги наступним:

06 грудня 2009 року відповідачем при свідках була видана боргова розписка на суму 14120,00 грн. Згідно розписки відповідач має повернути позивачу борг при виплаті судових компенсаційних відшкодувань. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.11.2009 року позов відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_3 на користь відповідача 17354,00 грн. матеріальної шкоди, 35000,00 грн. моральної шкоди та 2000,00 грн. судових витрат. 30 вересня 2010 року ухвалою апеляційного суду Тернопільської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Монастириського районного суду від 10.11.2009 року залишено без змін. 30 вересня 2010 року Монастирським районним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист, по якому відповідач отримала грошові кошти в розмірі 17354,00 грн. матеріальної шкоди, 35000,00 грн. моральної шкоди та 2000,00 грн. судових витрат. Таким чином термін сплати боргу закінчився 30.09.2010 року, але борг відповідачем не сплачений, а на неодноразові вимоги з проханням повернути борг відповідач не реагує. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинна йому повернути суму боргу та сплатити відсотки, а саме: 14120,00 грн. боргу, 3% річних від простроченої суми в розмірі 4236,00 грн., а всього 18356,00 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, мотивуючи тим, що позов є безпідставним. Подав до суду зустрічний позов про визнання договору позики від 06.12.009 року недійсним, молитвуючи це тим, що розписку 06.12.009 року відповідачем було написано під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах. В подальшому від позову про визнання договору позики від 06.12.009 року недійсним, відмова була прийнята судом. Натомість зазначав, що фактично 06.12.009 року сторонами договір укладено не було, оскільки відповідно до положень ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідач же ніяких грошей від позивача не отримувала, а розписку написала під тиском з боку позивача, який вказував їй, що давав ці кошти її чоловіку, який на час написання розписки загинув.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

06 грудня 2009 року відповідачем була видана боргова розписка на суму 14120,00 грн. Згідно розписки відповідач має повернути позивачу борг при виплаті судових компенсаційних відшкодувань. При видачі розписки були присутні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких відповідач запросила на свою зустріч з позивачем для засвідчення факту повернення йому грошей в сумі 5000,00 грн., які позивач витратив на поховання чоловіка відповідача (сина позивача). Після отримання вказаних грошових коштів позивач зазначив, що позичав чоловіку відповідача на ремонт будинку 14120,00 грн. і ці кошти відповідач має йому повернути. Відповідач визнала борг і в засвідчення цього видала позивачу боргову розписку. Терміном повернення вказаного боргу сторони визначили час отримання компенсаційних відшкодувань за рішенням суду у зв’язку із загибеллю чоловіка відповідача. Обставини видачі розписки підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які засвідчувала своїми підписами і саму розписку при її написанні. При цьому свідки зазначили, що хоча дискусія про вказані гроші між сторонами проходила на підвищених тонах та з великою емоційної напругою, прямого примусу зі сторони позивача по відношенню відповідача на написання розписки не було. Відповідач мала усі можливості відмовитися від її написання. Натомість за результатами вказаної дискусії відповідач визнала борг та написала розписку.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку про наявність прийнятого відповідачем на себе зобов’язання по поверненню позивачу вказаних в розписці коштів. При цьому суд критично відноситься до посилань представника відповідача на не виникнення між сторонами договірних відносин і не укладення договору на підставі того, що при написанні розписки відповідач не отримувала кошти. Передбачена законодавством можливість оспорювання договору позики на підставі того, що боржник не отримував кошти направлена на можливість захисту інтересів особи, коли вона взагалі не отримувала оспорювань суму або ж отримала її в іншому ніж зазначено в борговому документі розмірі. В даному ж випадку мова про неотримання коштів йти не може. Позивач висловив претензію відповідачу, яка полягала в необхідності повернення коштів, які чоловік відповідача фактично отримав від позивача для інтересів сім’ї. При цьому згідно презумпції, встановленої ст. 65 СК України, вважається, що боржник діяв за згодою відповідача. Відповідач визнала борг, тим самим підтвердивши наявність зобов’язання та факт отримання чоловіком коштів, про що видала борговий документ. За таких умов вона прийняла зобов’язання в поверненні раніше отриманих коштів, чим фактично підтвердила обґрунтованість вимог позивача.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.11.2009 року з ОСОБА_3 на користь відповідача стягнуто 17354,00 грн. матеріальної шкоди, 35000,00 грн. моральної шкоди та 2000,00 грн. судових витрат. 30 вересня 2010 року ухвалою апеляційного суду Тернопільської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Монастириського районного суду від 10.11.2009 року залишено без змін. 30 вересня 2010 року Монастирським районним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист, по якому на користь відповідача мають бути стягнуті грошові кошти в розмірі 17354,00 грн. матеріальної шкоди, 35000,00 грн. моральної шкоди та 2000,00 грн. судових витрат.

Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області від 10.02.2011 р. виконавче провадження за наведеним вище виконавчим листом було закінчене у зв’язку з повним виконанням рішення суду боржником та сплатою боргу, про що стягувач (відповідач по даній справі) направила до виконавчої служби відповідну заяву.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про те, що термін повернення коштів, вказаний в розписці, наступив, а тому вимога про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягає до задоволення. В той же час суд критично відноситься до посилань позивача на те, що з відповідача потрібно стягнути відсотки в розмірі 4236,00 грн., оскільки сплата відсотків не передбачена договором між сторонами. Не випливає обов’язок відповідача сплатити відсотки в такому розмірі і з положень законодавства України.  За таких умов дана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 14120,00 грн. та 92,30 грн. в якості відшкодування частини понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а всього 14212,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 141,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: