23.12.2011

Справа № 2-571/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року                     Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді                              Оленчука І.В.

при секретарі                                        Кожокар Д.В.

за участю:           позивача –ОСОБА_1

представника позивача –ОСОБА_2

представника відповідача –ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про стягнення невиплачених коштів за час вимушеного прогулу та затримки виконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про стягнення невиплачених коштів за час вимушеного прогулу та затримки виконання судового рішення, посилаючись на те, що в зв’язку з його незаконним звільненням з посади сільського голови ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.08.2007 року по справі № 2-а-28/2007 позовні вимоги позивача до відповідача в частині визнання незаконним рішення відповідача від 22.12.2006 року про припинення повноважень як сільського голови та звільнення ОСОБА_1 з цієї посади було задоволено.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.12.2008 року були задоволені вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2006 року по 21.12.2007 року.

Незважаючи на рішення суду про поновлення позивача на роботі, відповідач не виконав його, фактично прийняв нове рішення про припинення повноваження позивача як сільського голови.

Крім того, Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2008 року були задоволені позовні вимоги позивача до ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про поновлення його на роботі на посаді голови ОСОБА_4 сільської ради, визнано незаконним рішенням 13-ї сесії 5-го скликання ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області «Про дострокове припинення повноважень ОСОБА_4 сільського голови ОСОБА_1 Вказана постанова суду першої інстанції ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009року залишена без змін, тобто судове рішення вступило с законну силу.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 07.09.2010 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 і стягнуто на його користь з ОСОБА_4 сільради Новоселицького району середньомісячну заробітну плату за час невиконання рішення Новоселицького районного суду про поновлення на роботі від 14.11.2008 року кошти в розмірі 63368,03 грн. Крім того, з ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області на користь позивача було стягнуто компенсацію втрат частини доходу у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати в період з січня 2008 року по липень 2010 року в розмірі 8000,22 грн., а також в компенсацію завданої моральної шкоди 1000 грн., та понесені витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2500 грн.

В позовній заяві також зазначається, що при отриманні присуджених судом виплат позивачу стало відомо, що за той період, коли він неправомірно був відсторонений від своєї посади, постановою КМ України від 06.02.2008 року № 34 було збільшено розмір посадових окладів сільських голів на 45 відсотків, та вважає, що його місячний оклад, який був у розмірі 1075 грн., що його було покладено до основі підрахунків про середньомісячний заробіток у попередньому позові, було збільшено з лютого 2008 року до 1612 грн. В подальшому постановою КМ України № 504 від 27.05.2009 року було збільшено посадові оклади сільських голів ще на 50 відсотків, тобто з 1612 грн. до 2718 грн. Дані зміни не були відомі і враховані як підстави при подачі позову до суду, при його розгляді і ухваленні судового рішення.

Не було й позовних вимог і відповідного рішення щодо відшкодувань, окрім заробітку, щорічних одноразових обов’язкових виплат за 2006-2010 роки, що складаються з середньомісячної заробітної плати на оздоровлення і середньомісячної заробітної плати для вирішення матеріально-побутових умов.

Постановою КМ України від 13.12.1999 року № 2288 була передбачена щорічна виплата в розмірі однієї середньомісячної зарплати на оздоровлення і вирішення матеріально - побутових умов.

З травня 2009 року Постановою КМ України від 27.05.2009 року № 504 «Про внесення змін до Постанови КМ України від 9.03.2006 року № 268»працівників сільських і селищних рад було позбавлено такої складової заробітної плати, як надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи. Тому з травня 2009 року надбавки за інтенсивність вже не нараховуються.

Крім того, не заявлялось позовних вимог про стягнення суми середньомісячної зарплати за серпень, вересень і жовтень 2010 року (після чого закінчились повноваження сільського голови), оскільки останнім судовим рішенням позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного відсторонення від роботи на посаді сільського голови ухвалено 07 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного просить стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 59544,10 грн. відповідно до представленого в позові розрахунку, а також судові витрати по справі та витрати на оплату правової допомоги.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги також підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідач в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, та надав заперечення в яких зазначив, що позивачу рішенням Новоселицького районного суду вже відшкодована заробітна плата за час його відсторонення від обов'язків сільського голови.

Також вважає, що у задоволенні прохання позивача сплатити йому на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 286 від 09 березня 2006 року надбавку за високі досягнення у праці та виконання особливої важкої роботи слід відмовити у зв'язку із тим, що в період від набрання чинності даної постанови до відміни такого роду виплати постановою № 504 від 27 травня 2009 року позивач, як вбачається з довідок ОСОБА_4 сільської ради №№ 886 та 888 від 30 вересня 2011 року в період з 22 грудня 2006 року по 31 жовтня 2010 року фактично не працював, не отримував жодних грамот, подяк та заохочень, які б свідчили про вагомі здобутки у виконанні ним його службових обов'язків.

Крім того, вважає такими, що не підлягають задоволенню прохання позивача про стягнення на його користь виплат на оздоровлення та вирішення матеріально побутових питань, оскільки на підставі ст. 35 Закону України «Про державну службу»та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 286 від 09 березня 2006 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»дана матеріальна допомога надається тільки при наданні щорічної відпустки.

Крім того позивач трудовий договір в період з 2006 року по 2010 рік не підписував, а також правом на отримання щорічної відпустки в заявлений період, тобто з 2006 по 2010 роки, не користувався та з заявою про її надання не звертався.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що Постановою Хотинського районного суду від 15.08.2007 року по справі № 2-А-28/2007 задоволено позов Позивача до Відповідача в частині визнання незаконним рішення відповідача від 22.12.2006 року про припинення повноважень як сільського голови, а рішенням № 4 четвертої сесії V скликання ОСОБА_4 сільської ради від 22.12.2006 року, щодо припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 було скасовано.

Судом також встановлено, що з часу внесення відповідачем рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді ОСОБА_4 сільського голови, а саме з 22.12.2006 року, позивач фактично на займаній посаді не поновлювався, та не приступав до виконання обов’язків сільського голови.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.12.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу були задоволені частково, а саме на користь позивача з відповідача за період з 22.12.2006 року по 21.12.2007 року було стягнуто кошти в сумі 24529,56 грн. за час вимушеного прогулу, тобто за один рік, як передбачено вимогами ч. 2 ст. 235 КЗпП України. А тому за більш пізній період, а саме за серпень, вересень та жовтень 2010 року, вимоги позову щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати»середня заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

На підставі зазначеного, вимоги позову щодо стягнення на користь позивача щомісячної різниці у збільшенні посадових окладів відповідно до постанови КМ України № 34 від 06.02.2008 року та постанови КМ України № 504 від 27.05.2009 року задоволенню не підлягають, оскільки зазначені в постановах посадові оклади були збільшені вже після фактичного припинення позивачем обов’язків сільського голови і не можуть бути враховані в середній заробіток який виплачується за час вимушеного прогулу.

Що стосується вимог позову про стягнення з відповідача виплат на оздоровлення та вирішення матеріально побутових умов суд вважає, що в даній частині позову слід відмовити, оскільки ст. 236 КЗпП України не передбачає можливості стягнення з роботодавця зазначених виплат на користь працівника за час вимушеного прогулу при поновленні його на роботі.

Крім того, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про державну службу»та Постанови КМ України від 9 березня 2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення матеріально побутових умов надається тільки при фактичному наданні щорічної відпусти, а оскільки позивач за зазначений в позові період правом на отримання щорічної відпустки не скористувався, він не має права на отримання даного виду допомоги.

На підставі наведеного суд вважає, що вимоги позову задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 235 ч. 2, 236, 238 КЗпП України, п. 2 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», ст. 35 ЗУ «Про державну службу», п. 2  Постанови КМ України від 9 березня 2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про стягнення невиплачених коштів за час вимушеного прогулу та затримки виконання судового рішення –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: