625/138/25

Провадження № 2/625/61/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в особі його керівника Ґедзь О.В. звернулося до суду із позовною заявою, в якій просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №75355634, укладеним між його сторонами 06 серпня 2021 року, у розмірі 36929 гривень 20 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 10900 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за процентами в сумі 26029 гривень 20 копійок.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3500 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики за №75355634 в електронній формі у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 

Як вказала представник позивача, відповідно до умов вищезазначеного договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику кредитні кошти у сумі 10900 гривень 00 копійок строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка – фіксована).

Крім того позивач вказав, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши позичальниці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, а відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за умовами кредитного договору не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 36929 гривень 20 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 10900 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за процентами в сумі 26029 гривень 20 копійок.

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладений договір факторингу за №2112, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №75355634, укладеним між його сторонами 06 серпня 2021 року.

Крім того, 31 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладений договір факторингу за №310323-ФМ, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №75355634, укладеним між його сторонами 06 серпня 2021 року.

І, як запевнила представник позивача, відповідачка отримані в кредит грошові кошти не повернула та не сплатила інших платежів, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36929 гривень 20 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 10900 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за процентами в сумі 26029 гривень 20 копійок, що й послугувало підставою для звернення ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до суду із позовом.

10 квітня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас 01 квітня 2025 року ОСОБА_2 , діючи від імені та в інтересах позивача, подала до суду письмову заяву з вх.ЕС№646/01-55/25 (а.с. 1-8), в якій просила справу розглядати без участі представника ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» .

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету відповідачки (а.с. 129).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 06 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – Позикодавець) і ОСОБА_3 (далі –Позичальник) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем укладений договір позики №75355634 в електронній формі, відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (а.с. 24).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (Qv3cCYHMPP) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що вказано у п. 12 вказаного договору.

У пунктах 2-4 договору сторони дійшли згоди, що сума позики складає 10900 гривень 00 копійок; строк позики – 30 днів; процентна ставка становить 1,99% в день, фіксована; орієнтовна загальна вартість позики становить 13502 гривні 92 копійки; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 1253,68 %; дата надання позики – 06 серпня 2021 року; дата повернення позики – 05 вересня 2021 року.

Позикодавець надав Позичальнику детальний перелік складових загальної власності кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника ( за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Пунктом 5 Договору передбачено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до п. 17 Договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

Як вбачається із додатку №1 до договору №75355634 від 06 серпня 2021 року, який є невід`ємною частиною кредитного договору, сторонами узгоджений графік розрахунків за кредитом та його сукупна вартість (а.с. 25).

Вказаний додаток №1 до кредитного договору підписаний ОСОБА_1 06 серпня 2021 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Qv3cCYHMPP).

Пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – Правила), затверджених наказом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за №14/05/2021 від 14 травня 2021 року, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нарахувати проценти в розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) і процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Пунктами 7.12-7.1.6 Правил визначено, що з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі – автопролонгація).

Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день.

Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики.

Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умовами наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника.

Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.

З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.

Враховуючи вищевикладене договір позики №75355634, укладений між його сторонами 06 серпня 2021 року, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

06 серпня 2021 року о 11 годині 38 хвилині 06 секунді на електронну пошту ОСОБА_1 направлено унікальний одноразовий ідентифікатор (Qv3cCYHMPP) для підписання Кредитного договору та додатку №1 до нього, що підтверджується відповідною довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ( а.с. 49).

06 серпня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 перераховані грошові кошти в сумі 10900 гривень 00 копійок згідно договору позики №75355634, що підтверджується довідкою, складеною 13 березня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 11 березня 2025 року за №11/03/25-74, а також копією платіжної інструкції за №01deafed-6792-469e-b02d-3761b760493f від 06 серпня 2021 року (а.с. 50-53).

Згідно пункту 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачці не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачкою і доказів того, що на картковий рахунок   № НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 10900 гривень 00 копійок. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, а тому, заперечуючи проти задоволення позову, саме він мав би надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження тієї обставини, що кошти від кредитора на виконання умов укладеного договору не надходили на його кредитний рахунок.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно пункту 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Згідно інформації за № 20.1.0.0.0/7-250416/52443-БТ, наданої 22 квітня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (ІВАN НОМЕР_5 ), на яку 06 серпня 2021 року здійснено переказ коштів на суму 10900 гривень 00 копійок (а.с. 131).

21 грудня 2021 року на підставі договору факторингу за №2112 укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ»,  відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимог (а.с. 54-69).

Як вбачається з Реєстру прав вимоги за №4 від 21 грудня 2021 року до Договору факторингу №2112 від 21 грудня 2021 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75355634 на загальну суму 36929 гривень 20 копійок (а.с. 70-74).

31 березня 2023 року на підставі договору факторингу за №310323-ФМ укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за плату відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийняло належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимог (а.с. 75-91).

Як вбачається з Реєстру боржників від 31 березня 2023 року до Договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75355634 на загальну суму 36929 гривень 20 копійок (а.с. 92-94).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданим ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, внаслідок чого за період з 06 серпня 2021 року по 25 березня 2025 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 36929 гривень 20 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 10900 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за процентами в сумі 26029 гривень 20 копійок (а.с. 10-15).

Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі відображуються дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Розмір заявленої банком до стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 36929 гривень 20 копійок підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним. Цей розрахунок проведений на підставі та у відповідності із умовами укладеного між сторонами договору, тобто є належним і допустимим доказом існування заборгованості та її розміру, що, в свою чергу, жодним чином не спростовано відповідачкою.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами, закріпленими у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом договір позики №75355634 від 06 серпня 2021 року, укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаний особисто відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. В договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, умови пролонгації та автопролонгації договору, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.

Підписавши кредитний договір, позичальник відповідно до ст.ст. 3  та 627 ЦК України  добровільно  погодився із такими  умови кредитного договору,  а також взяв  на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним і таким, що є укладеним у письмовій формі, а це свідчить про дотримання сторонами вимог ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

Водночас, суд зауважує, що відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву і не спростувала розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

З огляду на вищевикладене та на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором позики №75355634, укладеним між його сторонами 06 серпня 2021 року, у розмірі 36929 гривень 20 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 10900 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за процентами в сумі 26029 гривень 20 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача заявлених до стягнення у порядку ст. 137 ЦПК України витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України визначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору про надання правничої допомоги за №01-11/24, укладеного 01 листопада 2024 року між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ“ФІНПРОМ МАРКЕТ” (а.с. 95-102), адвокат Ткаченко Ю.О. взяла на себе зобов`язання надавати ТОВ“ФІНПРОМ МАРКЕТ” правову допомогу, що полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати Клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за якими належить Клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як Клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.

У пунктах 1.3., 4.2., 4.4. зазначеного договору визначено, що перелік боржників, щодо яких Клієнт просить надати правничу допомогу зазначаються в Акті приймання – передачі справ на надання правничої допомоги (Додаток №1 до Договору).

За послуги надані адвокатом, Клієнт протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту про приймання – передачі наданої правничої допомоги (Додаток №2 до цього Договору) та отримання від адвоката відповідного рахунку, сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами акту приймання – передачі наданої правничої допомоги, шляхом безготівкового перерахування Клієнтом на поточний рахунок адвоката, вказаний у цьому договорі.

Сторони погодили, що факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно умов цього договору засвідчується актом приймання – передачі наданої правничої допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами у Додатку №2 до цього договору.

Відповідно до наданого до суду витягу з акту приймання - передачі наданої правничої допомоги №10-П, складеного 20 березня 2025 року за вищевказаним договором про надання правничої допомоги, сторони погодили вартість наданої професійної правничої допомоги пов`язаною з складанням позовної заяви та представництвом інтересів ТОВ“ФІНПРОМ МАРКЕТ” в суді за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3500 гривень 00 копійок (а.с. 103).

Також, до матеріалів справи долучено акт приймання – передачі справ на надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги за №01-11/24, укладеного 01 листопада 2024 року між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ“ФІНПРОМ МАРКЕТ” (а.с. 104-106).

Крім того, згідно відповідної платіжної інструкції кредитового переказу коштів за №579933657.1 від 20 березня 2025 року позивачем сплачено адвокату Ткаченко Ю.О. вищевказану обумовлену у акті приймання - передачі наданої правничої допомоги №10-П суму винагороди адвоката (а.с. 107).

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Водночас у ч. 5 та ч 6 ст. 137ЦПК України закріплені імперативні приписи, згідно яких суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на вказане вище, а також зважаючи на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не заявлялося, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 гривень 00 копійок та необхідність задоволення позову в цій частині.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 267, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи – 43311346) заборгованість за договором позики №75355634, укладеним між його сторонами 06 серпня 2021 року, у розмірі 36929 (тридцять шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи – 43311346) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи – 43311346) витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 01 травня 2025 року.

Суддя                                   М.О. Скляренко