АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1455/11Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Категорія - 57 Доповідач - Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Ткач О. І., Ткач О. І.,
при секретарі - Майка Р.Ю.
з участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області, управління Держгірпромнагляду по Тернопільській області, третя особа –Почаївська районна комунальна лікарня Кременецького району Тернопільської області про оскарження рішення спеціальної комісії та зобовязання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Кременецького районного суду від 29 червня 2011 року позов задоволено.
“Визнано незаконними акт від 23.11.2010 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28.12.2010 року о 15 год. 30 хв. в Почаївській районній комунальній лікарні та акт від 23.11.2010 року №01 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом.
Зобов'язано комісію скласти акт Н-5 та Н-1 про нещасний випадок на виробництві з урахуванням висновку експерта № 63 від 04 травня 2011 року”.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення спеціальної комісії про визнання нещасного випадку, який стався з ним 28.12.2009 року таким, що не пов’язаний з виробництвом, скасування складеного за результатами спеціального розслідування акту форми НПВ та встановлення факту нещасного випадку на виробництві.
В червні 2011 року позивач відмовився від вимог про встановлення факту нещасного випадку на виробництві і відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України, уточнив свої вимоги щодо незаконності рішення спеціальної комісії та просив, крім визнання незаконним затвердженого акту форми НПВ, зобов’язати комісію скласти акт форми Н-5 та Н-1 про нещасний випадок на виробництві, з урахуванням висновку експерта №63 від 04.05.2011 року.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря Почаївської районної комунальної лікарні Кременецького району Тернопільської області.
28.12.2009 року, повертаючись з відрядження, ОСОБА_1 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого одержав пошкодження грудного відділу хребта.
Оскільки здоров’ю ОСОБА_1 було спричинено тяжкі наслідки, відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, наказом начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Тернопільській області від 10.11.2010 року, відповідно до пунктів 40, 42 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві (далі Порядок), затвердженого постановою Кабміну України від 25.08.2004 року №1112, було призначено спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією.
23.11.2010 року за результатами проведеного розслідування спеціальною комісією був складений акт форми НПВ, який затвердив начальник територіального управління Держгірпромнагляду.
Як вбачається із змісту даного акту та пояснень представника Держгірпромнагляду в суді апеляційної інстанції, комісія дійшла висновку, що нещасний висновок, який мав місце з ОСОБА_1, не пов’язаний з виробництвом у зв'язку з відмовою Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи на проведення експертизи за їх зверненням.
Відповідно до п. 59 зазначеного Порядку (яким конкретизовано суб’єктів, які мають право на оспорення вказаного акта): “у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім’ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку”.
Потерпілий ОСОБА_1, не погоджуючись із змістом акта, оскаржив його в судовому порядку.
Судом першої інстанції, за письмовим клопотанням представника Фонду, яке було підтримане позивачем ОСОБА_1, була призначена судово-медична експертиза, для вирішення питання чи мав місце причинно-наслідковий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою в яку потрапив ОСОБА_1 та одержаним ним ушкодженням грудного відділу хребта.
Висновком експерта №63 від 04.05.2011 року встановлено, що між дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 28.12.2009 року і ураженням грудного відділу хребта позивача прослідковується прямий причинно-наслідковий зв’язок (а.с. 85-93).
Даний висновок експерта був предметом дослідження в суді першої інстанції.
Будь-яких клопотань з приводу його неповноти представник Фонду не заявляв.
Із змісту статті 129 Конституції України вбачається, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивач, як на підставність своїх вимог, посилався на вищезазначений висновок судово-медичної експертизи.
Апелянт ж —відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області, як один із відповідачів у справі, не надав суду доказів, у визначеному законом порядку, які б спростовували доводи позивача, висновок судово-медичної експертизи не оспорював, клопотання про призначення повторної експертизи не заявляв.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1
Крім того, посадова особа органу Держгірпромнагляду, за наказом якої була створена спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку і рішення якої (посадової особи) у вигляді затвердження складеного комісією акту є обов’язковим для виконання робочим органом виконавчої дирекції фонду, не оскаржила, як сторона в цивільному процесі, судового рішення і відповідно погодилась, що з ОСОБА_1 мав місце нещасний випадок, який пов’язаний з виробництвом.
Таким чином, підтвердженням фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпаються і не порушуються права Фонду.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення є законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 29 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.О. Гірський