Справа № 11-334/11Головуючий у 1-й інстанції  Свачій І.М.

Категорія -  ч.1 ст.186, ч.1 ст.187, ч.1 ст.296 КК України      Доповідач - Максимович Ю.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Максимовича Ю.А.

Суддів -   Демченко  О.  В.,  Лекан  І.  Є.,  

з участю прокурора :           Зозулі І.І.

засудженого:                              ОСОБА_1

захисника:                              ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора м.Тернополя, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу тримання під вартою залишено без змін.

Постановлено строк відбуття покарання рахувати з 06 листопада 2010 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого,  раніше судимого:

- 12 березня 2008 року Тернопільським міськрайонний судом за ч.1 ст.162, ч.1 ст.122 КК України на 2 роки 4 місяці позбавлення волі. 3.02.2009 року звільнений від відбування покарання у зв’язку з актом амністії.

засуджено за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі;

за 1 чт.186 КК України до 3 років позбавлення волі років.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд залишено без змін.

Вирішено стягнути з засудженого ОСОБА_4 в користь НДКЦ при УМВС України в Тернопільській області 300 грн. 48 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Згідно вироку суду, 3 листопада 2010 року близько 23 години засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на вул. Живова в м.Тернополі познайомились з раніше незнайомими їм ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з якими біля автовокзалу станції Тернопіль розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вирішили йти додому, ОСОБА_1 завів ОСОБА_5 за кут огорожі будинку № 45 по вул. Живова та погрожуючи насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося у погрозі застосування ножа, щодо ОСОБА_5, який сприйняв цю погрозу як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, відкрито заволодів його грошовими коштами в сумі 20 гривень, чим заподіяв потерпілому шкоду на суму 20 гривень, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повернулись до інших.

В цей час засуджений ОСОБА_4, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, бажаючи самоутвердитись за рахунок приниження потерпілого, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно наніс два удари по обличчю ОСОБА_5, спричинивши йому фізичну біль. В подальшому шляхом ривка відкрито викрав із рук у потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон «Моtоrоlo WX280», вартістю 301 гривень, з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 гривень, який привласнив, чим заподіяв потерпілому шкоду на загальну суму 326 гривень .

В апеляції старший помічник прокурора м.Тернополя, не оспорюючи фактичні обставини справи, визнані судом доведеними та правильність кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду скасувати у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1 у виді 5 років позбавлення волі, ОСОБА_4 у виді 4 років позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, призначаючи покарання, не врахував тяжкості вчинених злочинів. Крім того, вказав на те, що засуджені не визнали своєї вини і  не розкаялись у вчиненому.

В апеляції захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, визнані судом доведеними та правильність кваліфікації дій свого підзахисного, просить застосувати ст. 69 КК України та пом’якшити призначене ОСОБА_1 покарання нижче від нижчої межі встановленої ч.1 ст.187 КК України та обрати йому міру покарання не пов’язану з позбавленням волі. Зокрема вказує на те, що суд при призначенні покарання не врахував пом’якшуючі вину обставини: щире каяття, явку з повинною, сприяння у розкритті злочину, незадовільний стан здоров’я ОСОБА_1  та відсутність претензій потерпілого до засудженого.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 187 КК України на ч.1 ст.186 КК України, посилаючись на те, що  він не погрожував потерпілому ножем та не наносив йому ніяких тілесних ушкоджень. Щодо явки з повинною та пояснень, які він дав під час допиту в якості підозрюваного, визнаючи себе винним у погрозі застосування до потерпілого ножа, то це все сфальсифіковано працівниками міліції і підписав ці документи під психологічним тиском з їх боку.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію з мотивів викладених в ній, засудженого ОСОБА_1, який погодився із кваліфікацією його дій та просить застосувати до нього покарання, не пов»язане із позбавленням волі, захисника ОСОБА_3, який просить пом’якшити призначене покарання, застосувавши ст.69 КК України і не позбавляти засудженого ОСОБА_1 волі, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.186 КК України відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим і підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказами і в апеляціях не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.296, ч.1 ст.186 КК України є правильною.

Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні нападу на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я, підтверджена зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належний аналіз у вироку.

Зокрема, суд поклав в основу вироку показання самого засудженого ОСОБА_1, який під час досудового слідства виклав дані щодо конкретних обставин вчинення ним розбою стосовно потерпілого ОСОБА_5 

Так, засуджений ОСОБА_1 у явці з повинною визнав, що 03 листопада 2010 року близько 23 години він погрожуючи та приставивши ножа до живота потерпілого, відкрито викрав у нього гроші в сумі 20 грн. (а.с.25)

Аналогічні покази засуджений дав під час його допиту в якості підозрюваного (а.с.74-76)

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги покази потерпілого ОСОБА_5, які він давав під час досудового та судового слідства, який підтвердив, що 3 листопада 2010 року він гуляючи разом із знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 біля гуртожитку по вул. Живова, 1 у м. Тернополі познайомилися із раніше невідомими трьома хлопцями, як пізніше йому стало відомо, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Після чого за знайомство у кіоску неподалік автовокзалу розпили горілку. Коли він та його знайомі йшли додому та перейшли через дорогу від автовокзалу, троє хлопців з яким вони розпивали горілку наздогнали їх та між ними виникла суперечка, під час якої ОСОБА_1 відвів його в сторону та погрожуючи предметом, який він на той час сприймав як ніж, заставив його відати всі гроші, що він мав, а саме 15 чи 20 грн.

Показання потерпілого були послідовними на протязі досудового слідства та в судовому засіданні, а тому суд правильно прийняв їх до уваги як об’єктивні та правдиві.

Свої показання потерпілий також підтвердив під час проведення очної ставки із ОСОБА_1 (а.с.128-129)

Згідно протоколу пред’явлення осіб для впізнання, потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу, що вчинила на нього розбійний напад та заволоділа його грошима (а.с. 55-56).

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що засуджений ОСОБА_1 застосовуючи погрози ножем, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу.

Безпідставними вважає колегія суддів посилання засудженого в апеляційній скарзі на необхідність кваліфікації його дій за ч.1 ст.186 КК України.

Зокрема, колегія суддів враховує те, що засуджений маючи намір заволодіти грошима потерпілого, погрожував йому ножем, тобто застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, що є ознакою складу злочину, передбаченого ст.187 КК України.

Таким чином, колегія суддів критично оцінює показання ОСОБА_1 про те, що він не погрожував ножем потерпілому, який сам віддав йому гроші, оскільки ці показання повністю спростовуються іншими здобутими по справі доказами, яким суд дав детальний аналіз у вироку.

З огляду на це, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 187 КК України.

Безпідставним вважає колегія суддів твердження засудженого про фальсифікацію матеріалів справи та застосування до нього незаконних методів ведення слідства та фізичного тиску, оскільки засудженим та його захисником під час досудового та судового слідства не заявлялись клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності працівників міліції.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 підтвердив правдивість своїх показань під час досудового слідства щодо обставин вчинення злочину, і не зміг повідомити конкретних фактів тиску на нього з боку працівників міліції.

Колегія суддів вважає, що у справі відсутні дані, які б свідчили про порушення з боку слідчих органів та суду першої інстанції вимог кримінально-процесуального законодавства, які бути б підставою для скасування вироку.

З матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що досудовим слідством і судом досліджено усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи і даних, які б свідчили про упередженість слідчих органів і суду щодо засудженого ОСОБА_1, немає.

Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених  злочинів, даних про особи засуджених та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, зокрема вчинення злочинів в стані алкогольного сп’яніння, конкретні обставини справи, та прийшов до правильного висновку про необхідність призначення засудженим покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статтей обвинувачення у розмірі наближеному до мінімального.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним для виправлення засуджених та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України, а тому підстав для призначення більш м’якого чи більш суворого покарання немає.

Безпідставним є посилання прокурора в апеляції на необхідність призначення засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 більш суворого покарання.

При цьому, колегія суддів вважає, що тяжкість вчинених злочинів, а також дані щодо особи засуджених, на які посилається прокурор в апеляції, повністю враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.

Не відповідає вимогам закону посилання захисника про пом’якшення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки відповідно до вимог цієї статті, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті обвинувачення. Як встановлено судом, обставини, які пом’якшували б покарання ОСОБА_1 відсутні.

Безпідставним вважає колегія суддів посилання захисника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що суд при призначенні покарання не врахував стан здоров’я його підзахисного, а саме вроджений порок серця, оскільки захистом не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження даної обставини.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких обставин, які не були предметом перевірки суду першої інстанції і вплинули б на висновок суду та тягнули за собою скасування вироку, про що порушено питання старшим помічником прокурора м.Тернополя, засудженим ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_3, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку суду.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції старшого помічника прокурора м.Тернополя, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2011 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 –без зміни.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.А. Максимович