Справа № 22ц-3559/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
- головуючого судді: Леванчука О.М.,
- суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.,
- при секретарі: Лапко Ю.В.
за участю позивачки ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду від 17 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок садибного типу, визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 27 вересня 2007 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
В С Т А Н О В И Л А:
в грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом та просила: визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Крім того, визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Визнати також недійсними свідоцтво про право власності від 27 вересня 2007 року, та свідоцтво про право на спадщину на ім’я ОСОБА_5
_______________________________________________________________________________________________
Головуюча у першій інстанції: Дручкова С.П. Справа № 22ц-3559
Доповідач: Леванчук О.М. Категорія № 37
В обґрунтування своїх вимог позивачка та її представник вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_4. 19 червня 1993 року ОСОБА_4 був складений заповіт, яким він заповідав позивачу житловий будинок по АДРЕСА_1 та усе майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось. Про наявність заповіту ОСОБА_1 стало відомо лише в червні 2008 року. Після чого, за рішенням суду позивачу було надано додатковий строк для прийняття спадщини. В нотаріальній конторі оформлено на її ім’я свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та майновий пай. Зазначали, що оформити свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок позивач не могла, так як на той час спадщину на будинок було оформлено на ім’я ОСОБА_5 Вказали також, що відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. На підставі викладеного вважали, що ОСОБА_8 правових підстав для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 на своє ім’я не мала. Просили позов задоволити в повному обсязі.
Рішенням Теофіпольського районного суду від 17 жовтня 2011 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок садибного типу, визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 27 вересня 2007 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1319 грн. 90 коп. судового збору.
Скасовано арешт, накладений в порядку забезпечення позову ухвалою суду від 13 грудня 2010 року на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, за вказаною адресою.
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Просила рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги. При цьому вона посилалась на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта суд не врахував, що на момент смерті ОСОБА_4 був єдиним власником всього спірного майна, яке і заповів їй в 1993 році, а тому рішення суду про відмову їй в позові суперечить вимогам ст.ст. 1223, 1268, 1296 ЦК України. Не обґрунтованим вважає також висновок суду першої інстанції в тій частині, що ОСОБА_5 належало домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 на правах спільної сумісної власності з ОСОБА_4, оскільки, ОСОБА_4 набув право власності на вказане домоволодіння 20.09.1966 року ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (14.06.67 р.) В зв’язку з цим, вважає незаконним і недійсним свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_5 від 27.09.2007 року.
Крім того, безпідставним, на думку апелянта є посилання суду на те, що ОСОБА_5 мала право на обов’язкову долю в спадщині, оскільки судом не встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4
Вважає також, що суд першої інстанції не врахував наявність на день смерті ОСОБА_4 3-х дітей, а тому обов’язкова доля ОСОБА_5 не могла перевищувати 1/8 частини від спадкового майна.
Разом з тим, апелянтка вважає недоведеним факт, що ОСОБА_5 взагалі мала право на обов’язкову частку в спадщині. Безпідставним, на її думку, є посилання суду на належність спірного домоволодіння до колгоспного двору.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційних скарг та з’ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Безспірно встановлено судом, що рішенням виконкому Теофіпольської селищної ради за № 14 від 2 липня 1966 року на ім’я ОСОБА_4 20.09.1966 р. було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2
18 вересня 1967 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується витягом з актового запису за № 22.
Згідно заповіту від 19 червня 1993 року ОСОБА_4 заповідав після своєї смерті ОСОБА_1 будинок, який розташований по АДРЕСА_1 та все майно, яке на день смерті належало йому.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі спірне будинковолодіння з господарськими спорудами газифікували, провели перекриття будинку, добудували прибудову до нього, побудували гараж, внаслідок чого зазначена нерухомість істотно збільшилась у своїй ціні. Ці обставини підтверджуються дослідженою у суді інвентарною справою, іншими матеріалами справи, поясненнями відповідачки.
Як випливає з довідок, виданих Теофіпольською селищною радою, згідно погосподарських книг № 2 за 1953-1955 роки та № 4 за 1991-1995 роки, господарство по АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи господарств колгоспників і його членами були спадкодавець ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5
Згідно свідоцтва про право власності від 27 вересня 2007 року виданого державним нотаріусом Теофіпольської державної нотаріальної контори, встановлено, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, належало право власності на Ѕ частину в спільному сумісному майні подружжя, до складу якого відносився житловий будинок, глиновалькований хлів, камінний льох, цегляний гараж, присадибна земельна ділянка, розміром 0,25 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 27 вересня 2007 року ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 успадкувала Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та присадибною ділянкою за вказаною адресою.
Рішенням Теофіпольського районного суду від 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 нею подано заяву про прийняття спадщини і 5 грудня 2008 року ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку розміром 4,10 га., та майновий пай.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_8 оскільки при його видачі були порушені її права спадкоємця за заповітом. Однак на час видачі оспорюваного свідоцтва єдиним спадкоємцем яка прийняла спадщину була ОСОБА_8 Позивачка, як спадкоємець по заповіту спадщини на час видачі цього свідоцтва не прийняла і її права порушені не були. ОСОБА_8 як дружина спадкодавця, на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги, спадщину прийняла. Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України ОСОБА_8 як непрацездатна вдова мала право на обов’язкову частку у спадщині. Частиною 1 ст. 1280 ЦК України встановлено, що якщо після спливу строку для прийняття спадщини спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Позову з цих підстав не заявлено.
Судом першої інстанції обґрунтовано і підставно встановлено, що ОСОБА_5 стала співвласником спірного домоволодіння і набула право власності на Ѕ його частку внаслідок тривалого проживання і роботи в колгоспному дворі, оскільки за час спільного проживання в дворі з ОСОБА_4 за участю ОСОБА_5 його майно було істотно збільшено в ціні.
За таких обставин судом достовірно встановлено, що підстав, передбачених ст. 1301 ЦК України, для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_5 не має.
Доводи апеляції не спростовують висновки суду. Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Теофіпольського районного суду від 17 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок садибного типу, визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 27 вересня 2007 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду О.М. Леванчук