ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"26" вересня 2006 р. |
Справа № 7/187-3112 |
11год. НОМЕР_5 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
розглянув справу
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Управління Пенсійного Фонду України в Теребовлянському районі, м. Теребовля, вул. 22 Січня, 17, Тернопільської області, 48100.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2-довіреність від 06.07.06р.;
відповідача: Баланова Марія Матвіївна -доручення № 04/243 від 15.08.06р.;
Ястремська Наталія Вікторівна -доручення № 04/242 від 15.08.06р..
Суть спору:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом про скасування вимоги про сплату боргу винесеної 03.07.2006 року Управлінням Пенсійного Фонду України в Теребовлянському районі про стягнення 3158,13 грн. недоїмки по пенсійних страхових внесках, 1107,53 грн. штрафних санкцій та 2,49 грн. пені, та рішення НОМЕР_1від 03.07.2006р. про застосування 624,88 грн. штрафних санкцій.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що вимога направлена позивачу відповідно до чинного законодавства, яке регулює сплату страхових внесків, відповідно до якого позивач є їх платником. Просить суд врахувати, що згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суб'єкти малого підприємництва є страхувальниками і зобов'язані сплачувати внески, оскільки вони не включаються до складу податків, а також просить суд врахувати, що Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” поширює свою дію тільки на податкові правовідносини, а Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу ніж вищезазначений Указ Президента.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Управлінням Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі (далі Управління) проведено перевірку на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1( далі Підприємець) страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в період з 28.03.2003р. по 20.06.2006р., за результатами якої складено акт НОМЕР_7 від 03.07.2006р., згідно якого встановлено, що на 01.07.2006р. заборгованості по внесках до Пенсійного фонду немає, разом з тим виявлено порушення п.2.ст.20. Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з чим донараховано 3164,35 грн. страхових внесків (3158,13 грн. -31,8 % та 6,22 грн.) за період червень 2004р. (виявлено заниження заробітної плати, у зв'язку з чим донараховано фонд оплати праці на 311,04 грн. та проведено нарахування внесків на дану суму), за травень 2005р. та лютий -травень 2006р. проведено донарахування у зв'язку з відсутністю в поданих Підприємцем Розрахунках суми нарахувань внесків 32%-31,8%; виявлено порушення строків подання розрахунку сум страхових внесків за травень 2005р.та порушення строків сплати страхових внесків за період з 28.03.2003р. по 01.06.2006р..
На підставі вищезазначеного акту перевірки, Управління керуючись п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування, прийняло 03.07.2006р. рішення № 33, яким до Підприємця застосовано 624,88 грн. фінансових санкцій за несвоєчасне сплату донарахованої суми внесків (3164,35 грн.) та 03.07.2006р., відповідно до ст. 106 вищезазначеного закону виставлено позивачу вимогу без номера на суму 4305,11 грн., із яких 3164,35 грн. (3158,13 грн. страхових внесків за ставкою 31,8% та 6,62 грн. -1-5 %) недоїмки, 1134,60 грн. штрафних санкцій та 5,76 грн. пені..
Позивач оскаржує вимогу в частині нарахування 3158,13 грн. внесків, 1107,53 грн. санкцій, 2,49 грн. пені та рішення НОМЕР_1, посилаючись на те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, являється платником єдиного податку, заборгованості по якому не має, а тому згідно чинного законодавства не є платником внесків .
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При цьому суд виходив із наступного:
- пенсійне страхування відповідно до ст.ст. 2, 4 „Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998р. є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється в порядку передбаченому законами та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні;
- відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні щодо порядку та розміру сплати збору на пенсійне страхування регулюються Законом України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. (далі Закон), Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. (далі Закон про пенсійне страхування), Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. (далі Закон про збір), Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. (далі Указ) та Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р. (далі Закон про підтримку підприємництва), який передбачає заміну сплати суб'єктами малого підприємництва встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Строки, порядок сплати податку та особи, для яких запроваджена спрощена система оподаткування, встановлені Указом та закріплені в Законі про підтримку підприємництва (ст. 2).
Згідно п. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва -фізична особа , який сплачує єдиний податок, не сплачує ряд податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який згідно п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” належить до загальнодержавного збору, сплата якого замінюється сплатою єдиного податку (ст.ст. 5, 11 Закону про підтримку підприємництва), а також звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним в трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, так як такому платнику збільшується ставка єдиного податку на 50% за кожну найману особу (п. 2 Указу).
Як випливає з матеріалів справи: довідки Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі від 06.07.2006р. НОМЕР_2, свідоцтв про сплату єдиного податку, Підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 01.01.2003р. і на 2006 рік, і зобов'язаний його сплачувати, відповідно до п. 3 Указу, щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, які в свою чергу перераховують на рахунок Пенсійного фонду 42 відсотки від суми сплаченого єдиного податку на покриття страхового збору .
Позивач довідкою ДПІ у Теребовлянському районі № НОМЕР_3 від 06.07.2006р. підтвердив сплату сум єдиного податку на рахунок казначейства.
Згідно п. 2 ст. 71. Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності рішення покладається на відповідача. При цьому, обставини , які за законом повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Такими доказами в даній справі, є:
- докази щодо обраної платником системи оподаткування;
- Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за спірні періоди (далі Розрахунки), які подаються у встановлені Пенсійним фондом строки, порядку та формі і є обов'язком для всіх платників незалежно від обраного способу оподаткування, які платник зобов'язаний подавати не пізніше ніж через 20 календарних днів місяця наступного за звітним (п.4 ч.2 ст.17 Закону про пенсійне страхування та пп.11.11. п.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України);
- докази поступлення коштів з казначейства;
- дані особового рахунку платника внесків.
Управлінням не оспорюється, що йому було відомо про обрану Підприємцем систему оподаткування, так як зазначення такої інформації передбачено у формі Розрахунків і дана графа Підприємцем заповнена; Підприємцем Розрахунки за червень 2004р. ,травень 2005р. та лютий -травень 2006р.подані в установлений строк; даними по особовому рахунку Підприємця, розрахунком перерахованих сум від єдиного податку складеним працівниками Управління, підтверджено систематичне поступлення на рахунок пенсійного фонду коштів з казначейства, від сум сплаченого ним єдиного податку; відсутність у Підприємця станом на 03.07.2006р. (день виставлення вимоги)заборгованості перед Пенсійним фондом, підтверджено актом перевірки у розділі „Висновки”.
Управлінням кошти, що поступали з казначейства, не поверталися як безпідставно перераховані, а зараховувалися в рахунок погашення внесків, а також в акті перевірки не встановлено порушень за інші звітні періоди, в яких система оплати внесків була такою ж самою, що спростовує його доводи по відношенню до того, що страхові внески не можуть сплачуватися в сумі єдиного податку.
Доводи управління заявлені в процесі розгляду справи, щодо підстав проведеного донарахування є помилковими, оскільки:
1/ порядок встановлення розміру ставки єдиного податку визначений в п.2.Указу, згідно якого така ставка встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи, розмір якої залежить від видів діяльності якими займається платник податку та кількості найманих працівників, які перебувають з ним в трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Випадків зміни даної ставки шляхом проведення донарахування страхових внесків чи проведення коригування сум поступлених від єдиного податку та фактично нарахованих, як для платників загальної системи оподаткування, чинним законодавством не передбачено. У випадку встановлення заниження страхувальником суми заробітної плати, платник єдиного податку несе відповідальність передбачену пп. 3 п. 9 ст. 106 Закону про пенсійне забезпечення в розмірі заниженої суми, оскільки розмір фонду заробітної плати не впливає на розмір ставки єдиного податку.
2/ підставою проведення донарахування внесків за травень 2005р., лютий -травень 2006р., стало порушенням Підприємцем встановленого порядку заповнення Розрахунків, а саме не заповнені графи що містять інформацію про самостійно обчислені суми страхових внесків в розмірі 32 % - 31,8 %. Слід зазначити, що відсутність в Розрахунках відомостей про суму даних внесків, не є підставою згідно чинного законодавства для проведення донарахування сум страхових внесків та застосування санкцій, так як в них зазначено загальну суму фактичних витрат на оплату праці та інших виплат пов'язаних з відносинами трудового найму, і розбіжностей по акту перевірки по даних сумах Управління не встановило. Щодо Розрахунку, то порядок його заповнення є складовою частиною його форми, за порушення якої також передбачена відповідальність Законом про пенсійне страхування.
При таких обставинах, Управління не довело суду правомірність своїх дій щодо донарахування сум страхових внесків та винесеної вимоги в частині 3158,13 грн. недоїмки по внесках 32%-31,8%, 626,49 грн. штрафних санкцій та 2,49 грн. пені нарахованої за несплату даних сум, яка оспорюється позивачем та прийнятого рішення НОМЕР_1яким нараховані санкцій в сумі 626,49 грн. за несвоєчасно обчислені та не сплачені страхові внески, а тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені.
Щодо скасування вимоги пенсійного фонду в частині 482,65 грн. штрафних санкцій застосованих рішеннями № НОМЕР_4 від 03.07.2005р. , № НОМЕР_5 та НОМЕР_6 від 03.07.2006р, то в цій частині позову відмовляється, оскільки позивач дані рішення не оспорив, факти викладені в акті перевірки щодо заниження сум заробітної плати та порушення строків здачі місячної звітності, належними доказами не спростував.
Доводи Управління, щодо того, що Указ не має пріоритетного значення стосовно Закону про пенсійне страхування, а тому фонд стягує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких платежів, суд не приймає до уваги , з огляду на наступне:
- Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. прийнятий відповідно до п. 4 розділу ХV „Перехідні положення” Конституції України щодо економічних питань не врегульованих законами і діє до набрання чинності законом , прийнятим Верховною радою України з цих питань. Одним з таких законів є Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р., в ст. 5. якого визначено основні напрямки державної підтримки малого підприємництва, серед яких запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;
- щодо ч. б ст. 18 Закону про пенсійне страхування, якою передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати страхових внесків, то суд враховує, що суб'єкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування зобов'язані виконувати нормативні акти, які є спеціальними для них, крім того абзацом 7 п. 14 „Прикінцевих положень” Закону про пенсійне страхування, доручено Кабінету Міністрів України подати на розгляд Верховної ради пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного Фонду України.
Отже, до внесення змін в законодавство, що регулює порядок сплати загальнодержавних обов'язкових платежів, діє порядок запроваджений вищезазначеними нормативними актами, що підтверджується Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 58-р від 10.03.2005р. „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” та направленим Пенсійним Фондом України на його виконання виконавчим органам Пенсійного Фонду України, яким є відповідач, лист від 19.03.2005р. № 2491/04 в якому останніх зобов'язано зупинити проведення перевірок, направлення до органів державної виконавчої служби вимог про сплату недоїмки яка виникла у 2004р. та першому кварталі 2005р. та вжити заходів щодо зняття арешту з банківських рахунків осіб, які було накладено у зв'язку із стягненням заборгованості по направлених вимогах.
Дія запровадженої системи в 2004 -2006 році підтверджується і Законом України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -I кварталу 2005 року” від 16.03.2006р., згідно ст. 1. якого встановлено, що суми внесків до Пенсійного фонду України суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року -I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р., не вважаються заборгованістю.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Вимогу Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі від 03.07.2006р. скасувати в частині 3639,17 грн. із яких 3158,13 грн. недоїмки по страхових внесках, 624,88 грн. штрафної санкції та 2,49 грн. пені.
3.Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі НОМЕР_1від 03.07.2006р..
4.В решті позовних вимог відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „24” жовтня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник