АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1538/11Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Категорія - 54 Доповідач - Сташків Б.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Сташківа Б.І.
суддів - Кузьми Р. М., Жолудько Л. Д.,
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю апелянта ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 04 жовтня 2011 року по справі за позовом Кременецької районної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної установі у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушено прогулу,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2011 року Кременецька районна рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної установі у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушено прогулу в розмірі 63 498 грн. 29 коп. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року визнано незаконним та поновлено ОСОБА_2 на попередньому місці роботи –керуючого справами виконавчого апарату Кременецької районної ради з 12 січня 2010 року та зобов’язано Кременецьку районну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати починаючи з 12 січня по 01 листопада 2010 року. Дана постанова виконана, ОСОБА_3 поновлено на попередньому місці роботи та нараховано і виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати. Оскільки, виною службовою особою у незаконному звільненні ОСОБА_2 є ОСОБА_1, яка на час звільнення виконувала обов’язки голови районної ради та за наказом якої було незаконно звільнено позивача, то вона і повинна нести матеріальну відповідальність.
Рішенням Кременецького районного суду від 04 жовтня 2011 року позов задоволено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременецької районної ради 63 498 грн.29 коп. шкоди заподіяної у зв’язку з оплатою працівнику часу вимушеного прогулу, 634 грн. 98 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що має значення для правильного вирішення справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що її вини у незаконному звільненні ОСОБА_2 не має, оскільки вона на підставі і на виконання рішення Кременецької районної ради, яким фактично ліквідувала посаду керуючого справами виконавчого апарату ради, з дотриманням вимог трудового законодавства, видала розпорядження №4 про звільнення ОСОБА_2 з роботи у зв’язку із скороченням чисельності штату. Тому відповідальність за незаконне звільнення працівника повинна нести Кременецька районна рада.
В апеляційній інстанції апелянт підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 поновлено на роботі у зв’язку з незаконним звільненням та їй проведена оплату вимушеного прогулу, а у зв’язку з тим, що винною службовою особою у цьому є ОСОБА_1, яка на час звільнення виконувала обов’язки голови районної ради, то наявні правові підстави для покладення на неї обов’язку покрити шкоду, заподіяну організації у зв’язку з оплатою працівникові вимушеного прогулу.
З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах і ґрунтуються на вимогах закону.
За положеннями ст. 237 Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП України) суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Як встановлено судом, розпорядженням голови Кременецької районної ради №4 від 12 січня 2010 року на підставі рішення Кременецької районної ради №408 від 12 січня 2010 року «Про внесення змін та доповнень до рішення районної ради від 13 січня 2007 року №112 «Про затвердження структури і чисельності виконавчого апарату районної ради»звільнено ОСОБА_2 з посади керуючої справами апарату виконавчого комітету районної ради у зв’язку із скороченням чисельності штату.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року визнано незаконним та скасовано рішення Кременецької районної ради №408 від 12 січня 2010 року «Про внесення змін та доповнень до рішення районної ради від 13 січня 2007 року №112 «Про затвердження структури і чисельності виконавчого апарату районної ради»та розпорядження голови Кременецької районної ради №4 від 12 січня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_2.»та поновлено ОСОБА_2 на попередньому місці роботи керуючої справами виконавчого апарату Кременецької районної ради з 12 січня 2010 року. Зобов’язано Кременецьку районну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати починаючи з 12 січня 2010 року по 01 листопада 2010 року.
Зі змісту даної постанови випливає, що при звільненні ОСОБА_2 з публічної служби її права були суттєво порушенні, оскільки Кременецькою районною радою не було враховане її переважне право залишення на роботі з тих підстав, що вона має на утримані двоє неповнолітніх дітей та тривалий стаж роботи в апараті ради.
Як вбачається з повідомлення Кременецької районної ради від 21 вересня 2011 року, що на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, відповідно до розпорядження голови районної ради ОСОБА_2 було нараховано 63 498 грн.29 коп. та виплачено 57 080 грн.16 коп. за 219 днів вимушеного прогулу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 поновлена на роботі у зв'язку з незаконним звільненням та їй проведена оплата вимушеного прогулу.
За змістом п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов’язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.
Відповідно до вимог п. 8 ст. 134 КЗпП України та п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. За цією нормою матеріальну відповідальність на винну службову особу покладається в повному розмірі шкоди.
Не відповідають вимогам закону посилання апелянта, що відповідальність за незаконне звільнення працівника повинна нести Кременецька районна рада, вказуючи на те, що вона, як голова районної ради, на підставі і на виконання рішення Кременецької районної ради, яким фактично ліквідувала посаду керуючого справами виконавчого апарату ради, видала розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з роботи, оскільки призначення і звільнення керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради відповідно до вимог п.9 ч.6 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відноситься до повноважень голови районної ради.
Як випливає із змісту вказаних норм, до повної матеріальної відповідальності притягується керівник підприємства, установи, організації, який у свою чергу підписав незаконний наказ про звільнення працівника. Форма вини для покладення матеріальної відповідальності на службову особу, яка незаконно звільнила не має значення. Керівник може умисно протизаконно звільнити працівника, або може звільнити працівника, помиляючись у застосуванні закону, тобто допускаючи лише необережне правопорушення.
Апеляційна інстанція не знаходиться підстав і для зменшення розміру відшкодування шкоди. Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови N 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»судам слід мати на увазі, що зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках при наявності зазначених у ст.137 КЗпП умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка стягується.
До конкретної обстановки, за якої було заподіяно шкоду, слід відносити обставини, що перешкоджали працівникові виконувати належним чином покладені на нього обов'язки, зокрема, відсутність нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці. Разом з тим необхідно враховувати, чи приймав працівник залежні від нього заходи до запобігання шкоди.
Таким чином, судом не здобуто, а стороною не надано беззаперечних доказів про наявність обставини, що перешкоджали й виконувати належним чином покладені на неї обов'язки. Крім того, не приймається до уваги колегією суддів посилання апелянта на її важке матеріальне становище, зокрема сплату кредиту в ПАП КБ «Приватбанк», оскільки наявність зобов’язання по сплаті кредиту не свідчить про важке матеріальне становище. Також, безпідставним є посилання апелянта на те, що в неї сім’я складається з 8 чоловік, оскільки як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки №589 про склад сім’ї ОСОБА_1 до складу сім’ї входять її дорослі сини з своїми сім’ями, які ведуть самостійний бюджет, і на утриманні в апелянта ОСОБА_1 ніхто не перебуває.
Таким чином, встановивши вину ОСОБА_1, яка на момент звільнення перебувала на посаді голови районної ради, у незаконному звільненні ОСОБА_2, яка поновлена на роботі та їй проведена оплата вимушеного прогулу, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в процесі трудової діяльності ОСОБА_1 заподіяла позивачу шкоду, а підприємство її відшкодувало в повному обсязі третій особі, тому воно має право зворотної вимоги до винної особи, відповідача у справі.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-317, 319 ,324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду від 04 жовтня 2011 року –без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків