РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2006 р. | Справа № 7/186-3111 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу:
за позовом: Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького,1, Тернопільська область ,47300
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарт - Менс –Нью”, вул. Молодо гвардійська,11 м.Київ151, 03151
до відповідача 2: Приватного підприємства „Глобо”, вул. Гріга, 3, м. Тернопіль, 46003.
Суть справи:
Збаразька міжрайонна державна податкова інспекція звернулася з позовом про визнання недійсним господарського зобов’язання виконаного ТзОВ „ Дарт - Менс –Нью” згідно договору № 17 від 01.03.2005 р. укладеного з ПП „Глобо” на загальну суму 156649,14 грн. та застосувати до сторін наслідки передбачені ч.1. ст.208. Господарського кодексу України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що укладаючи угоду та здійснюючи господарські операції, ТзОВ „ Дарт - Менс –Нью” діяло з умислом, оскільки сума 26108,19 грн. податку на додану вартість нарахована у зв’язку з продажем товарів та послуг по договору не включена товариством до податкового зобов’язання та не сплачена до бюджету, чим порушено інтереси держави. Крім того, товариство зареєстроване за надуманою адресою, в період з січня по вересень 2005 р. подавало податкову звітність з нульовими показниками, не декларувало обсягів продажу та придбання товарів (робіт, послуг ), не нараховувало в зазначений період податкових зобов’язань по податку на додану вартість та не сплачувало даний податок до бюджету, що дає підстави вважати ,що воно створено і діє з метою ухилення від сплати податків. Також просить суд врахувати, що прокуратурою м. Тернополя по факту укладеної угоди порушена кримінальна справа і виконання її не підтверджується первинними документами , які свідчать про факт залізничних та автомобільних перевезень демонтованого обладнання та оплати їх вартості грошовими коштами, як це передбачено п. 4 договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дарт - Менс –Нью” відзив на позов не подало.
Приватне підприємство „Глобо” проти позову заперечує, посилаючись на те, що жодних підстав для визнання недійсним господарського зобов’язання не має, так як виконання зобов’язань сторонами підтверджуються договором, актом виконаних робіт, розрахунки проведені шляхом взаєморозрахунків, податкові накладні виписані платниками ПДВ і, крім того, позивач не довів порушення інтересів держави.
Сторони, відповідно до ст. 64. ГПК України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Сторони участі представників в засіданні 26.09.2006р.не забезпечили.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75. ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановлено:
- між Приватним підприємством „Глобо” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарт –Менс –Нью” (Виконавець) 01.03.2005р. укладено договір № 17 на переробку обладнання, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання: Виконавець проводить демонтаж обладнання до стану брухту чорних металів та завантаження брухту у вагони, а Замовник зобов’язується прийняти виконану роботу по акту переробки обладнання та оплатити її шляхом взаєморозрахунків із розрахунку 432 грн. за одну тону переробленого та завантаженого брухту. Сума договору становить 129600 грн. за 300 тонн переробленої продукції. Виконання господарського зобов’язання з боку Виконавця та прийняття його Замовником підтверджується актом переробки обладнання № 2 від 29.04.2005р.,підписаного представниками сторін без заперечень, згідно якого перероблено до стану брухту та доставлено на площадку Замовника 189,781 т., вартість послуг складає 85401,45 грн. без ПДВ, накладною № 091 від 14.04.2005р., податковою накладною № 91 від 14.04.2005р.. Підтвердженням розрахунку за виконані роботи є здійснена ПП „Глобо” поставка згідно договору міни (бартер) укладеного з товариством 31.03.2005р. № 31/3 та накладна на поставку паливно –мастильних матеріалів від 31.03.2005 р. № 04 на суму 238503,46 грн. в тому числі ПДВ 39750,58 грн., про що зазначено в графі податкової накладної „форма проведених розрахунків” виписаної підприємством 31.03.2005р. № 04.
Факт виконання сторонами зобов’язань за угодами, засвідчено актом перевірки, без дати та номера, оформленого за результатами позапланової документальної перевірки ПП „Глобо” по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р..
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. (далі Кодекс), ст. 509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України), господарське зобов”язання (зобов’язання), виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Такі зобовязання регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей Кодексу;
- згідно ст. 11. ЦК України, 174. Кодексу, підставою для виникнення таких зобовязань є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені ст.ст. 202., 203., 205., 206. ЦК України, відповідно до яких, правочин є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчиненна у формі встановленій законом на виконання договору та спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків до яких застосовуються загальні положення про зобов”язання та про договори.
Господарські зобов’язання, виникли між підприємством та товариством, на підставі договору № 17 від 01.03.2005р., який за своєю правовою природою згідно ст. 837., 839. ЦК України є договором підряду, відповідно до якого підрядчик зобов’язується на свій ризик, своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Укладений між сторонами договір складається з господарських зобов’язань (правочинів) товариства та підприємства. Норми ЦК України та Кодексу передбачають можливість визнання недійсним одного з господарських зобов’язань (правочину) сторони договору, при цьому не визнаючи недійсним договору в цілому.
Відповідно до ст. 15., 16. ЦК України, ст. 207. Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, а органи державної влади за захистом інтересу держави і суспільства, у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов’язання) недійсним.
Правом захисту інтересів держави і суспільства, наділені органи державної податкової служби згідно п. 10. ст. 11. Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої ними подаються позови про визнання недійсними угод (господарських зобов’язань) та стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за такими угодами (зобов’язаннями). Норми ЦК України не містять такої санкції, як стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за угодами укладеними з метою суперечною інтересам держави, такі санкції передбачені ч. 1. ст. 208 Кодексу.
Отже, подаючи позов, позивач повинен довести належними та допустимими доказами , в порядку ст.ст. 33.,34. ГПК України, що господарське зобов’язання вчинено сторонами (стороною) з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки заявлені позивачем правові наслідки (стягнення в дохід держави з відповідачів одержаних коштів) залежать від наявності умислу сторін та виконання ними зобов’язань.
В заявленому позові, податкова інспекція просить визнати недійсним господарське зобов’язання здійснене товариством на виконання договору підряду на суму 156649,14 грн., при цьому не оспорює сам договір, тим самим погоджується , що його умови не суперечать чинному законодавству.
Матеріалами справи: актом перевірки, довідкою головного управління статистики у м. Києві виданої станом на 07.04.2006р., довідками ДПІ у Солом’янському районі від 24.01.2006 р. та від 20.07.2006 р. , первинними документами , що підтверджують виконання зобов’язань підтверджено, що:
- станом на момент виконання господарського зобов’язання (правочину), а саме квітень 2005 року, товариство мало обсяг цивільної правоздатності (дата державної реєстрації-12.01.2005р.) та дієздатності (документи, що підтверджують виконання господарського зобов’язання, підписані повноважною особою, директором товариства), а отже набуло цивільних прав та обов’язків в порядку передбаченому нормами ЦК України;
- виконане товариством зобов’язання не є таким, що порушує інтереси держави, так як чинним законодавством не встановлені обмеження щодо надання таких послуг, як демонтаж та переробка продукції, а навпаки надання їх встановлені законом (п.2.ст.837 ЦК України) , а також сторони уклали договір у письмовій формі (ст..639 ЦК України) в якому передбачили , форму виконання правочину , а саме акт виконаних робіт ;
- товариство зареєстровано платником ПДВ 21.01.2005р. на що йому видано свідоцтво № 36105730 та присвоєно індивідуальний податковий номер 333431626588, а отже мало право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних. Як випливає з податкової накладної, товариство продало товари та послуги за договірною ціною з додатковим донарахуванням ПДВ, які знайшли відображення в податкових зобов’язаннях ПП „Глоба” та при формуванні ним податкового кредиту, про що свідчить акт перевірки. Згідно даних Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р. і дана інформація оприлюднюється на wed –сайті ДПА України (www. sta. gov. ua), свідоцтво товариства анульовано тільки 28.07.2006р.;
- розрахунки за надані послуги підприємство провело без оплати коштами у межах бартерної операції, що не забороняється Законом України „Про податок на додану вартість” (п.4.2. ст. 4 Закону) та не заперечується позивачем;
- не доведено надання послуг по перевезенню брухту на площадку замовника особисто товариством, враховуючи , що згідно ст. 838. ЦК України, виконавець має право залучити до виконання роботи інших осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед замовником. Крім того, відсутність документів, що підтверджують факт перевезення та розвантаження вагонів, яких саме позивач не зазначає, не є підставою для визнання такого зобов’язання недійсним, оскільки воно не оспорюється другою стороною, яка прийняла його без зауважень щодо якості його виконання.
Не обґрунтована позивачем сума виконаного товариством господарського зобов’язання , так як по договору вартість наданих послуг складає 102481,74 грн. в тому числі 17080,29 грн. ПДВ, а не 156649,14 грн., як стверджує позивач, оскільки на суму 54167,40 грн. в т.ч. 9027,90 грн. ПДВ, поставлено товариством підприємству арматуру, комбікорм, труби чавунні та яйце перепелине інкубаційне, поставка якого позивачем не оспорюється .
Приймаючи до уваги, що процесуальну дієздатність товариство набуває через свої органи та посадові особи, що її представляють (ст. 92.ЦК України, ст. 89. Кодексу), а тому доказом того, що господарське зобов’язання вчинене директором товариства Д.А. Терновим з умислом та метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства є вирок суду щодо доведення його вини за фактом ухилення від сплати податків, оскільки відповідно до ст. 62. Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Позивач таких доказів суду не надав, а отже не підтвердив порушення інтересів держави.
У зв’язку з цим, не заслуговують на увагу доводи інспекції про те, що товариство не знаходиться за місцем його реєстрації та не декларує податкові зобов’язання і не сплачує податки, оскільки законодавство, що регулює порядок укладання та виконання договорів, правочинів, не ставить в залежність їх дійсність від порушення сторонами податкового законодавства, якщо податковий орган не доведе зловмисної домовленості сторін (сторони) на укладення угоди спрямованої на його порушення. Подані позивачем докази не підтверджують такої домовленості з боку ТзОВ „ Дарт - Менс –Нью” , а можуть бути предметом перевірки правильності формування ним податкових зобов’язань, що не є предметом даного спору.
Безпідставними є посилання позивача на постанову заступника прокурора міста Тернополя про порушення кримінальної справи, оскільки кримінальна справа порушена стосовно службових осіб ПП „Глобо” по факту вчинення ними службового підроблення при складанні акту виконаних робіт та накладної № 077 від 31.03.2005р., які також не є предметом даного спору.
У зв’язку з недоведеністю порушення інтересів держави і суспільства, безпідставними є вимоги позивача про стягнення в дохід держави 156649,14 грн. суми виконаного товариством та одержаного підприємством зобов’язання на виконання договору підряду та поставленій продукції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 43.,82., 84. ГПК України господарський суд
ВИРІШИВ:
1.В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “20” жовтня 2006р., через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник