РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2006 р. | Справа № 7/189-3165 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу:
за позовом: Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, смт. Підволочиськ, вул. Зелена, 1, 47800
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарес”, смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 32а, Тернопільської області, 47800
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл”, м. Скалат, вул. Грушевського, 8, Підволочиського району, Тернопільської області, 48851.
Представники від:
позивача: Буклешова Тетяна Миколаївна –довіреність № 3089/10 від 16.03.2006р.;
відповідача 1: Кирилюк Зінаїда Іллівна –довіреність № 69 від 07.09.06р..
Суть справи:
Державна податкова інспекція у Підволочиському районі звернулася з позовом про визнання недійсним господарського зобов’язання виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю „Антарес” за договором підряду № 14 від 02.12.2004р. укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеграл”, на загальну суму 9900 грн. в тому числі ПДВ 1650 грн., та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарес” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” 9900 грн. вартості виконаних робіт, які в подальшому стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” в доход державного бюджету.
Сторони ,відповідно до ст. 64. ГПК України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи .
Учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що укладаючи угоду та виконуючи господарське зобов’язання ТзОВ „Антарес” діяло з умислом, так як згідно установчих документів його місцезнаходження –смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 32а, у товариства відсутнє інше нерухоме майно, яке використовується ним у підприємницькій діяльності, а отже відсутні підстави для проведення ремонтних робіт приміщення за адресою смт. Підволочиськ, вул. Галицька, 35а. Прийнята та оплачена вартість ремонтних робіт приміщення , стосовно якого укладено договір підряду і яке не використовується у власній господарській діяльності товариства , здійснено з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку , які підлягають сплаті, чим порушуються інтереси держави.
Товариство „Антарес” проти позову заперечує, посилаючись на те, що жодних підстав для визнання недійсним господарського зобов’язання немає, так як виконання зобов’язань сторонами підтверджуються первинними документами і, крім того, позивач не довів порушення інтересів держави. Просить суд також врахувати те, що при укладенні договору підряду була допущена описка щодо адреси об’єкту ремонту, яку товариство листом № 81 від 10.12.2004р. виправило шляхом уточнення приміщення яке підлягало ремонту, а саме за адресою смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 32а і даний лист є невід’ємною частиною договору .
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” відзиву на позов не подало, участь повноважного представника в засіданні не забезпечило.
Справа розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75. ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, встановлено:
- між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” (Підрядчик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Антарес” (Замовник), укладено 02.12.2004р. договір підряду № 14 з урахуванням змін внесених в договір листом №81 від 10.12.2004 р . щодо уточнення адреси об’єкта підряду , згідно якого сторони зобов’язалися: Підрядник провести ремонтні роботи приміщення за адресою: смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, № 32а до 30.03.2005р., а Замовник провести оплату наданих послуг згідно акту приймання –передачі виконаних робіт. Сума договору складає 9900грн..
- Виконання сторонами зобов’язань підтверджується: актом здачі –приймання робіт (надання послуг) № ІН 0000133 від 05.02.2005р., актом про списання матеріалів використаних для ремонту приміщення на суму 3229,90 грн. від 05.02.2005р. , квитанцією до прибуткового касового ордеру від 05.02.2005р. на суму 9900 грн. в т.ч. ПДВ 1650 грн..
Факт виконання сторонами зобов’язань за договором, засвідчено актом перевірки від 24.03.2006р. № 406/23/30786797, оформленого за результатами виїзної документальної перевірки ТзОВ „Антарес” по питанню дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р..
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- - відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. (далі Кодекс), ст. 509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України), господарське зобов”язання (зобов’язання), виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов”язаний вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта , а інший суб’єкт вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Такі зобовязання регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей Кодексу;
- згідно ст. 11. ЦК України, 174. Кодексу, підставою для виникнення таких зобовязань є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені ст.ст. 202., 203., 205., 206. ЦК України, відповідно до яких, правочин - є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчиненна у формі встановленій законом на виконання договору та спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків до яких застосовуються загальні положення про зобов”язання та про договори.
Господарські зобов’язання, виникли між товариствами, на підставі договору № 14 від 02.12.2004р., який за своєю правовою природою згідно ст. 837., 839. ЦК України є договором підряду, відповідно до якого підрядчик зобов’язується на свій ризик, своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Укладений між сторонами договір складається з господарських зобов’язань (правочинів) кожного з його учасників . Норми ЦК України та Кодексу передбачають можливість визнання недійсним одного з господарських зобов’язань (правочину) сторони договору, при цьому не визнаючи недійсним договору в цілому.
Відповідно до ст. 15., 16. ЦК України, ст. 207. Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, а органи державної влади за захистом інтересу держави і суспільства, у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов’язання) недійсним.
Правом захисту інтересів держави і суспільства, наділені органи державної податкової служби згідно п. 10. ст. 11. Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої ними подаються позови про визнання недійсними угод (господарських зобов’язань) та стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за такими угодами (зобов’язаннями). Норми ЦК України не містять такої санкції, як стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за угодами укладеними з метою суперечною інтересам держави, такі санкції передбачені ч. 1. ст. 208 Кодексу.
Отже, подаючи позов, позивач повинен довести належними та допустимими доказами , в порядку ст.ст. 33.,34. ГПК України, що господарське зобов’язання вчинено сторонами (стороною) з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки заявлені позивачем правові наслідки (стягнення в дохід держави з відповідачів одержаних коштів) залежать від наявності умислу сторін (сторони)та виконання ними зобов’язань.
В заявленому позові, податкова інспекція просить визнати недійсним господарське зобов’язання здійснене товариством „Антарес” на виконання договору підряду на суму 9900 грн., при цьому не оспорює сам договір, тим самим погоджується , що його умови не суперечать чинному законодавству.
Матеріалами справи : актом перевірки, довідками головного управління статистики у Тернопільській області виданої станом на 12. 07.2006р. , інформаційною довідкою Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації від 26.06.2006р., первинними документами виконання умов договору , підтверджено, що:
- станом на момент прийняття виконання від ТОВ „Інтеграл” виконаних робіт та проведення оплати виконаних робіт, а саме 2 лютого 2005 року, товариство „Антарес” мало обсяг цивільної правоздатності (дата державної реєстрації-29.06.2000р.) та дієздатності (договір та документи, що підтверджують виконання господарського зобов’язання, підписані повноважною особою, директором товариства Лактіоновою Н.Є.), а отже набуло цивільних прав та обов’язків в порядку передбаченому нормами ЦК України;
- виконані ТОВ „Інтеграл” роботи та прийняті ТОВ „Антарес” не є такими, що порушують інтереси держави, так як чинним законодавством не встановлені обмеження щодо надання таких послуг, як ремонтні роботи приміщень , а навпаки ,право на надання їх передбачені законом (п.2.ст.837 ЦК України), а також сторони уклали договір у письмовій формі (ст..639. ЦК України), в якому передбачили , форму виконання правочину , а саме акт виконаних робіт та проведення розрахунків коштами. Отже, позивач, не оспорюючи виконання господарського зобов’язання з боку ТОВ „Інтеграл” (не доведено , що Підрядник не мав права на виконання таких робіт чи роботи взагалі не виконувалися), не довів підстави визнання господарського зобов’язання ТОВ „Антарес” недійсним , коли обов’язок Замовника прийняти належним чином виконанні роботи та провести їх оплату випливає з вимог закону ( ч.1.ст.837 ЦК України). Належне виконання ремонтних робіт з матеріалу Замовника підтверджено актом здачі –приймання робіт (надання послуг) № ІН 0000133 від 05.02.2005р., підписаного представниками сторін договору без заперечень, який став підставою для виписування ТОВ „Інтеграл” податкової накладної №26 від 05.02.2005р., про що зазначено в графі „умова продажу” та актом про списання матеріалів використаних для ремонту приміщення на суму 3229,90 грн. від 05.02.2005р., затвердженого директором товариства .
Виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт , ТОВ „Антарес” провело на підставі ст.. 854. ЦК України, після остаточної здачі належним чином виконаної роботи, підтвердженням чого є квитанція до прибуткового касового ордеру від 05.02.2005р. на суму 9900 грн. в т.ч. ПДВ 1650 грн., що позивачем не оспорюється.
Приймаючи до уваги, що процесуальну дієздатність товариство набуває через свої органи та посадові особи, що її представляють (ст. 92.ЦК України, ст. 89. Кодексу), а тому доказом того, що господарське зобов’язання вчинене директором товариства Н.Є. Лактіоновою з умислом та метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства є вирок суду щодо доведення його вини за фактом ухилення від сплати податків, оскільки відповідно до ст. 62. Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Позивач таких доказів суду не надав, а отже не підтвердив порушення інтересів держави.
Щодо правомірності формування податкового кредиту , то слід зазначити , що:
- товариство зареєстровано платником ПДВ 17.07.2000р., на що йому видано свідоцтво № 26577946 , у зв’язку з перереєстрацією 01.02.2005р. видано нове свідоцтво № 26578920 та присвоєний індивідуальний податковий номер 3078679191244, а отже згідно Закону „Про податок на додану вартість „ ( далі Закон про ПДВ) мав право на формування податкового кредиту при наявності податкової накладної , право на складання якої має також тільки платник ПДВ ( пп.7.2.4. п.7.2. ст.. 7 Закону про ПДВ);
- податкова накладна №26 від 05.02.2005р. складена ТОВ „Інтеграл”, який зареєстрований платником ПДВ з 09.02.2004р.і являється ним до даного часу , про що свідчать дані Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р. і дана інформація оприлюднюється на wed –сайті ДПА України (www. sta. gov. ua) ;
- актом перевірки підтверджено , що податкова накладна виписана у відповідності з вимогами п.7.2. ст.7. Закону про ПДВ, але оскільки вона не підтверджена первинними документами то не може бути використана при формуванні податкового кредиту , при цьому не зазначається які саме документи не підтверджують дані вказані в ній.
Довідкою БТІ підтверджено , що приміщення по вул. Д. Галицького, 32а, в якому здійснювався ремонт, придбане товариством згідно договору купівлі –продажу від 27.03.2003р.для власних потреб, являється колективною власністю товариства, що спростовує доводи позивача , про безпідставність включення таких витрат до валових витрат. Дані доводи спростовуються і актом перевірки , з якого випливає , що при проведені перевірки не виникало сумнівів, щодо власника об’єкта , в якому здійснювався ремонт, а питання ставилося про доведення необхідності їх проведення .
Крім того, податкова накладна не може бути підставою для визнання недійсним господарського зобов’язання, оскільки згідно пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ є звітнім податковим і розрахунковим документом, який надає право покупцю на податковий кредит.
Також, чинне законодавство, що регулює порядок укладання та виконання договорів, правочинів, не ставить в залежність їх дійсність від порушення сторонами податкового законодавства, якщо податковий орган не доведе зловмисної домовленості сторін (сторони) на укладення угоди спрямованої на його порушення. Подані позивачем докази не підтверджують такої домовленості з боку ТзОВ „ Антарес” , а можуть бути предметом перевірки правильності формування ним податкових зобов’язань та податкового кредиту, що не є предметом даного спору.
У зв’язку з недоведеністю порушення інтересів держави і суспільства, безпідставними є вимоги позивача про стягнення в дохід держави вартості виконаних ТзОВ „Інтеграл” та оплачених ТзОВ „Антарес” робіт в сумі 9900грн..
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 43., 82., 84. ГПК України господарський суд
ВИРІШИВ:
1.В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “_20__” жовтня 2006р., через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник