Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "01" грудня 2011 р.                                                                                                Справа № 2-438/11

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого  судді Теслі О.  П.

при секретарі                                                            Фаштиковської М.І.

позивача                                                                      ОСОБА_1

відповідача                                                                      ОСОБА_2

адвокатів                                                                      ОСОБА_3,ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Чорткові справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог відділу опіки і піклування Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

          В травні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

          В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 27 серпня 1997 року між сторонами був укладений шлюб від якого в них народилися двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Чортківського районного суду від 27 липня 2010 року, визначено місце проживання двох дітей з матір’ю ОСОБА_2

          В вересні 2010 року ОСОБА_2 з дітьми переїхала проживати до ІНФОРМАЦІЯ_3. Син ОСОБА_8 важко переживає від’їзд з матір’ю до м. Бучач. При зустрічах проситься його забрати в м. Чортків, хоче вчитися в школі в якій навчався, спілкуватися з друзями, займатися в секціях карате та шахами.

          Колишня дружина у вихованні дітей брала значно менше часу, оскільки систематично на тривалий час виїжджала за межі України. На даний час ніде офіційно не працює, та не має стабільного самостійного доходу.

          Після розірвання шлюбу, син неодноразово як усно так і письмово звертався до органу опіки і піклування з заявами залишити його проживати з ним батьком, проте на його заяви ніхто не реагує. 14.03.2011 року Бучацькою районною державною адміністрацією сину було відмовлено у задоволені заяви про місце проживання з батьком. Синові виповнилося 12 років, і на свій вік він може самостійно формулювати свої погляди.

          Зазначив, що порівняно з матір’ю у нього більше можливостей щодо належного утримання, виховання й повноцінного розвитку дітей, часу для спілкування з ними та забезпечення кращою освітою та піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тому в порядку ч.2 ст.160, ч.2 ст.161,171 Сімейного кодексу України та ст.12 Конвенції прав дитини від 20.11.1989 року просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з ним.

          30 вересня 2011 року, поштою до суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з доповненням позовних вимог про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 з ним. Обґрунтовуючи свої вимоги вказав, що після переїзду колишньої дружини на постійне проживання до м. Бучач істотно погіршилися умови проживання та догляду за неповнолітньою, а тому вважає, що вона також має проживати з ним, оскільки в м. Бучачі ОСОБА_2 не може повноцінно цікавитися навчанням, вихованням, а він зможе це зробити краще за неї, і вважає, що дочці буде краще з ним.

          Позивач ОСОБА_1 посилаючись на обґрунтування своїх позовних вимог, позов підтримує, просить задовольнити позовні вимоги.

          Відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти позову з підстави, що вона в повній мірі забезпечує належне утримання, виховання й повноцінний розвиток дітей. Приділяє достатньо часу для спілкування з ними та забезпечення освітою. Піклується про стан здоров’я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

          Старший син ОСОБА_9 навчається в Бучацькій гімназії з 01.10.2010 року, покращив значно в навчанні загальну успішність, про що свідчить поданий нею дані з особової справи сина за 2009-2010, 2010-2011 навчальні роки. Син продовжує успішно виступати на шахових турнірах, про що свідчать  чотири дипломи якими його нагороджували за зайняття призових місць в різних турнірах протягом 2010-2011 років.

          Діти виключно позитивно характеризуються за місцем навчання, в чому вона активно сприяє участю у громадському житті класу в якому навчається дочка, будучи обраною головою батьківського комітету та регулярним відвідуванням, консультаціями з класним керівником та вчителями-предметниками щодо проблем у навчанні та вихованні сина, сприяє участі сина у змаганнях в шахи, про що свідчать характеристики видані за місцем навчання дітей керівниками навчальних закладів.

          Представник третьої особи Бучацької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування ОСОБА_10 підтримала висновок органу опіки і піклування  про доцільність залишення дітей на проживання та виховання матері, мотивуючи прийняте рішення захистом інтересів дітей.

Заслухавши  позивача, відповідача, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,представника органу опіки та піклування ОСОБА_10, заслухавши висловлену думку малолітньої дитини ОСОБА_5, щодо вирішення між батьками спору щодо її виховання, місця проживання,  на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, суд прийшов до переконання, що  позовні вимоги  не підлягають до  задоволення по слідуючих підставах.

За рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2010 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 27 липня 1996 року та визначено, що після розірвання шлюбу дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати з матір’ю.

При розгляді спору про визначення місця проживання дітей, судом не встановлено, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальної поведінки кожного з батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що може зашкодити розвиткові дітей, та наявності в них будь-яких захворювань.

Обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов’язків, мають позитивні характеристики, належні умови для забезпечення потреб малолітньої дочки та неповнолітнього сина.

Згідно з висновком Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області  як органу опіки та піклування від 28.11.2011 року, який судом оцінюється як змістовним і обґрунтованим, ОСОБА_15 має належні умови для проживання, навчання та виховання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, які забезпеченні всім необхідним для повноцінного розвитку та проживання. Піклується про здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, тому на підставі Закону України «Про охорону дитинства»Бучацька районна державна адміністрація Тернопільської області як орган опіки та піклування вважає за доцільне залишити дітей на проживання та виховання матері.

Відповідно до ч.2,3 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка  досягла десяти років, визначається за  спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За встановлених обставин, що дитина сторін малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, досягнувши віку 13 років, при підготовці висновку Бучацькою районною державною адміністрацією про визначення місця проживання дітей, визначив своє місце проживання з матір’ю, а при судовому заслуховуванні  його думки, визначав своє місце проживання з батьком, суд вважає, що на даному етапі його розвитку, з врахуванням його віку і зрілості, в нього ще не сформована стала (постійна)  позиція щодо визначення свого місця проживання, яка при досягненні ним віку 14 років (26.05.2012 року), відповідно до вимог закону буде визначатися ним самим, а саме в обрані місця проживання.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до принципи 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

За встановлених обставин, суд зважаючи на узагальнені принципи Декларації прав дитини забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами і заклику до батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, щоб вони визнавали і намагалися дотримуватися цих прав, прийшов до переконання, що за встановлених обставин у справі є недоцільним та таким, що буде суперечити загальним принципам прав дітей, будь-яке визначення їх роздільного місця проживання.

Керуючись ст.ст. 19. 161, Сімейного кодексу України, ст.ст.11,12 Закону України «Про охорону дитинства»,  принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, ст. ст.10, 57, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_16 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Чортківський районний суд на протязі 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_17