Дата документу 20.12.2011

№2-4888/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 року Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Сало Т.Б.,

при секретарі Цюрпіті Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до служби у справах дітей Вінницької міської ради, Вінницького обласного дитячого будинку змішаного типу «Гніздечко»про визнання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила хлопчика, батьком якої є позивач. Дитина мала вродженні вади серця, і після виписки з пологового будинку здоров’я дитини погіршувалось. Через часті хвороби тривалий час не проводилась реєстрація народження дитини, однак 01.03.2005 р., коли виникла необхідність госпіталізації хлопчика до лікарні, ОСОБА_2 здійснила реєстрацію народження сина у виконкомі Селищенської сільської ради Тиврівського району, і відомості про батька дитини були записані зі слів матері, відповідно до ст. 135 СК України. Прізвище дитини ОСОБА_2 вказала, як «ОСОБА_4», і у відомостях про батька вказала –ОСОБА_1.

Після реєстрації народження дитина разом з матір'ю була госпіталізована у Вінницьку обласну дитячу лікарню, де мати покинула дитину і відмовилась її забирати. Розпорядженням Тиврівської райдержадміністрації від 18.03.2005 року хлопчик був направлений до Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки терміном на 6 місяців. Згодом, в зв'язку з тим, що "мати дитини нею не цікавилась, а позивач не зареєстрований батьком хлопчика, дитина була в влаштована на виховання та повне державне утримання в даний дитячий заклад як дитина, що позбавлена батьківського піклування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.12.2008 року мати дитини - ОСОБА_2, була позбавлена батьківських прав щодо сина.

Позивач впевнений, що він є батьком дитини, регулярно навідує його в дитячому будинку, бере активну участь у його житті, підтримую сина морально і матеріально, і дитина теж вважає позивача батьком. Позивач бажає сам виховувати і утримувати сина, має для цього всі умови.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить суд, ухвалити рішення про визнання його батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів, в судовому засіданні, вимоги позову визнали в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2, в судовому засіданні, підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що позивач дійсно є батьком її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 При реєстрації народження дитини дані про батька дійсно були записані з її слів, оскільки вона та позивач не перебували у шлюбі.

Згідно положень ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька може бути визначено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно о цивільного процесуального кодексу України.

Суд, переконавшись у наявності законних підстав, приймає визнання відповідачем даного позову та приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 150,164,165,166 СК України, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 174, 213, 215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (уродженця села Лісова Лисіївка, Калинівського району, Вінницької області, українця, громадянина України) батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженця села Селище, Тиврівського району, Вінницької області) про народження якого вчинено актовий запис № 4 від 01.03.2005 року у виконавчому комітеті Селищенської сільської ради, Тиврівського району Вінницької області.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: