14.11.2011

Справа № 2-а-12236/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 року суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Сало Т.Б., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Розглянувши вимоги позивача, суддя прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Позивач має статус дитини війни, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 р.2 зазначеного Закону визнаний таким, що є неконституційним (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зважаючи на пріоритет Закону над підзаконними актами, та те, що в 2010 році положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, не обмежувались та діяли до 18.06.2011 року, суд вважає протиправними дії відповідача щодо виплати зазначеного підвищення пенсії позивачу в заниженому розмірі.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491 (опублікований у газеті «Голос України»від 18.06.2011 року № 110), встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік", тобто позовні вимоги можуть бути задоволені лише до 18.06.2011 року включно.

Зважаючи на те, що позивачем не чітко викладено позовні вимоги, та враховуючи вимоги положення ч.2 ст. 11 КАС України, яка наділяє суд правом виходу за межі позовних вимог, суд вбачаючи в діях відповідача порушення прав позивача, на підставі ч.2 ст. 162 КАС України, вважає за доцільне прийняти постанову про визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати позивачу 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, недоплачене 30% підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 30.03.2011 року, тобто за останні шість місяців з дати звернення до суду, по 18.06.2011 року, включно.

Вимога щодо зобов’язання вчинення дій в подальшому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 256 КАС України, суд вважає за можливе допустити дану постанову до негайного виконання.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України та вимог ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, суддя приходить до висновку, що за рахунок Державного бюджету України необхідно компенсувати на користь позивача 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Разом з тим, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, заявленої позивачем, суд зважає на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Дана позиція також висловлена в роз’ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в яких зазначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів, на підтвердження наявності моральної шкоди і обґрунтування розміру такої шкоди, суд зважаючи також на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України та враховуючи положення ст. 71 КАС України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, приходить до переконання про відсутність законних підстав для задоволення даної вимоги.

          На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та керуючись ст.ст. 4, 6-12, 71, 94, 159-163, 183-2, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці щодо недоплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 30.03.2011 року по 18.06.2011 року, включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачене 30% підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 30.03.2011 року по 18.06.2011 року, включно.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанову суду допустити до негайного виконання.

Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання не було подано апеляційної скарги.

Суддя: