Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року                                                             Справа№640/20077/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

29 січня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року про опис майна позивача у податкову заставу;

- визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, що разом становить 7 824,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні рішення та податкова вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а визначений податковий борг - списанню як безнадійний.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новій редакції.

Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст.27,ч. 3 ст.276, ст. ст.289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2025 року, справу № 640/20077/22 передано для розгляду судді Черниковій А.О.

Ухвалою суду від 30 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду: копії паспорта та РНОКПП позивача, а також надати відомості про наявність або відсутність у позивача та представника позивача, адвоката Гайдучок О.О. електронного кабінету.

3 лютого 2025 року від представника позивача, адвоката Гайдучок О.О. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

10 квітня 2025 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що в ІКП Михайленко С.О. (РНОКПП: НОМЕР_1 ) наявний податковий борг, зокрема з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 6036,16 грн та військового збору у сумі 1 805, 73 грн, на основі чого контролюючим органом правомірно та обґрунтовано сформовано податкову вимогу № 0011282-1306-2657 від 14.02.2022 та рішення про опис майна у податкову заставу № 0011282-1306-2657 від 14.02.2022. Просив відмовити у задоволенні позову.

В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній основній відпустці.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС Михайленко Світланою Олександрівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві було подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік (вх. 36129033 від 17.12.2019), в якій задекларовано доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, а саме доходи від успадкованого чи отриманого у дарунок майна в сумі 120 382,00 грн та визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно у розмірі 6 019,10 грн та суму податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно у розмірі 1 805,73 грн.

В подальшому ОСОБА_1 до ДПІ у Святошинському районі м. Києва подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2015 рік з уточнюючим періодом за 2015 рік (вх. № 7949698 від 28.01.2020), в якій платником самостійно збільшено:

-          розмір отриманого доходу від успадкованого чи отриманого у дарунок майна на 0,96 грн;

          суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 0,05 грн та визначено суму штрафу у розмірі 3% у сумі 0,01 грн;

          -           суму податкового зобов`язання з військового збору на 0,01 грн, а також визначено суму штрафу у розмірі 3% у сумі 0,01 грн.

Ураховуючи вказане, податковим органом сформовано податкову вимогу № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року, відповідно до якої податковий борг становить загальну суму 7 841,89 грн, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 6 036,16 грн та військового збору у сумі 1 805,73 грн.

Також, відповідачем прийнято рішення № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року про опис майна позивача у податкову заставу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 59 Податкового кодексу України, визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (підпункт 14.1.155, пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Підстави виникнення права податкової застави визначені пунктом 89.1 статті 89 ПК України, відповідно до якого право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

У свою чергу, підстави та строки звільнення майна платника податків з податкової застави встановлені пунктом 93.1 статті 93 ПК України, за приписами якого майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, зокрема, 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним.

Пунктами 101.1. 101.2 ст. 101 ПК України визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном «безнадійний», зокрема, розуміється: 101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.4. ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як зазначив суд касаційної інстанції у своїй постанові від 08 квітня 2021 року по справі № 812/1541/16, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, щодо якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Згідно з абзацу третього пункту 59.1 статті 59 ПК України строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Відповідно до п. 101.5. ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На час виникнення спірних правовідносин був чинним Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, яким було затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577).

Пунктом 3.1. Порядку № 577 передбачено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Відповідно до п. 3.2. Порядку № 577, днем виникнення безнадійного податкового боргу, зокрема, вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Згідно п. 4.4., п. 4.5 Порядку № 577, структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснювалося контролюючим органом самостійно шляхом прийняття відповідного рішення на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16, від 09.07.2019 у справі № 0240/2269/18-а.

Судом установлено, що ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік (вх. 36129033 від 17.12.2019), в якій задекларовано доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, а саме:

-          доходи від успадкованого чи отриманого у дарунок майна в сумі 120 382,00 грн та визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно у розмірі 6 019,10 грн та суму податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно у розмірі 1805,73 грн.

Водночас, з долученої до матеріалів справи листі-відповіді приватною нотаріуса Київського міського нотаріальною округу, Кисельової Надії Володимирівни від 18.08.2022 №38/01-16 вбачається, що станом на 07.05.2015 нотаріусом було подано звіт за формую 1-ДФ “Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченою) на користь фізичних осіб і сум утриманою з них податку” з якого вбачається, що у графі 2 звіту зазначена інформація щодо виниклого податкового зобов`язання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суми такого зобов`язання у розмірі 6019,16 гривень та його підстави виникнення “114 - Спадщина (подарунок) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення”.

На підставі означеного позивачем сплачено в повному обсязі суми податків на доходи фізичних осіб та військового збору, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями від 28.11.2025, від 19.05.2015 та від 24.02.2016.

Таким чином, ураховуючи викладену вище інформацію, станом на 07.05.2015 за результатом подання передбаченої законодавством звітності приватним нотаріусом у податкового органу мала обліковуватись інформація про існуюче у позивача податкове зобов`язання, його розмір та підставу, а також наявні у подальшому надходження коштів у рахунок сплати податків і зборів в ідентичному розмірі.

Отже, зобов`язання сплати відповідних податків виникло у позивача ще у 2015 році.

Згідно з рішенням про списання надміру сплачених грошових зобов`язань № 52/26-15-07-02-21 від 22.03.2019 переплата з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (ККДБ 11010500) в сумі 6019,10 грн списана податковим органом у відповідності до вимог Порядку № 422.

Сплачені кошти ОСОБА_1 19.05.2015 в сумі 1805,73 грн обліковувалися в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» у відповідності до вимог Наказу № 267.

Таким чином, позивачем в добровільному порядку було сплачено узгоджені податкові зобов`язання, що також підтверджується наданими виписками зі зворотного боку інтегрованої картки платника податки за 2019 рік.

Отже, сформована податкова вимога № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року та прийняте рішення № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року про опис майна позивача у податкову заставу є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд зауважує, що позивачем було подано належну декларацію у 2019 році, з подальшим внесенням уточнень у 2020 році.

Приписами п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, вказаною нормою передбачено враховувати також подання платником податків декларації, що фактично позбавляє права податковий орган в автоматичному порядку списати такий борг як безнадійний, оскільки не було вичерпано трирічний строк після подання такої декларації.

Отже, в межах даного спору позивачем невірно обрано спосіб захисту.

При цьому, за правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску.

Згідно частини 1 статті 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5 визначено правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Розділу у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов`язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).

Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС,- наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені у підрозділі 2 розділу VII цього Порядку. Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

 Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі № 825/999/17, від 26.02.2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25.03.2020 року у справі № 826/9288/18.

Перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Першого протоколу до конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (East West Alliance Limited v. Ukraine. №19336/04, §166-168 ЄСПЛ від 23.01.2014).

У пункті 74 рішення по справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Сгоаtіа) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pinkova and Pine v. The Chech Republic), пункті 40 Гаші проти Хорватії (Gashі v. Сгоаtіа), пункту 67 Трго проти Хорватії (Тrgo v. Сгоаtіа) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року Рисовський проти України Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Також варто врахувати рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для -забезпечення стабільного правового становища.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 червня 2006 року у справі Волохи проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку, "...надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

З наведеного вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи встановлені вище судом обставинами щодо повної сплати позивачем необхідних податкових зобов`язань, суд з метою належного відновлення прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати податковий орган вилучити з облікової (інтегрованої) картки платника податку суму заборгованості в розмірі 7 824,91 грн, а саме податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 019,10 грн та суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 1 805,73 грн.  

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ч. 3 ст.139 КАС України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 17.11.2022 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року про опис майна позивача у податкову заставу.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві № 0011282-1306-2657 від 14 лютого 2022 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві вилучити з облікової картки платника податку суму заборгованості в розмірі 7 824,91 грн, а саме податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 019,10 грн та суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 1 805,73 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в розмірі 992,40 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).     

Суддя                                                                                   А.О.Черникова