Справа № 2-826/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

14 вересня 2011 року   Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

          головуючого –судді Прасолова В.М.

          при секретарі – Горбуновій Л.С., Зганяйко Д.В., Коваленко Н.В.

          за участю позивача – ОСОБА_1

          за участю представника позивача –ОСОБА_2

          за участю відповідача –ОСОБА_3

          за участю представника відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Юрієвича до ОСОБА_3 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 в якому просить стягнути на свою користь з відповідача: майнову шкоду в сумі 12000 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп.

Уточнивши позовні вимоги, просить стягнути на свою користь з відповідача майнову шкоду в сумі 22990 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп. У судовому засіданні шляхом подання усної заяви збільшивши розмір позовних вимог просить стягнути за шкоду, завдану автомобілю не 8380 грн. 35 коп., а 10026 грн. 41 коп.

          В обґрунтування уточненого позову навів наступне. 23 лютого 2008 року разом із своєю дівчиною на належному йому, позивачу автомобілі марки «ВАЗ 2107», реєстраційний № НОМЕР_1(далі за текстом «автомобіль «ВАЗ»), приблизно о 23 год. 40 хв. повертався до дому з кінотеатру "Олімп". На перехресті вулиць Мелешкіна та Мануйлова в м. Кривому Розі відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ»з автомобілем «Мазда -323», реєстраційний номер НОМЕР_2(далі за текстом «автомобіль «Мазда»), під керуванням ОСОБА_3Винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач, який під час зіткнення транспортних засобів порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення у автомобіля «ВАЗ»були пошкоджені переднє ліве крило, лівий поріг, ліві передні двері , ліві задні двері , розбите скло лівої передньої двері, сума матеріальної шкоди складає 8 380 гривень 35 коп. За проведення експертизи сплачено суму в 650 гривень. Крім того пошкоджений автомобіль весь цей час в очікуванні проведення експертизи та ремонту знаходився в боксі у приватного підприємця ОСОБА_5, таким чином за стоянку змушений сплатити 14040 гривень із розрахунку 15 грн за 1 день а всього автомобіль знаходився в боксі 936 днів. Таким чином 15грн х 936 дні = 14040 грн. Отже загальна сума матеріальної шкоди складає 22990 грн. У відповідності з ч. 2, 5 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок зіткнення декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Вважає, що крім матеріальної шкоди неправомірними діями з боку відповідача ОСОБА_3, завдано і моральну (немайнову) шкоду, яка виражається в наступному. Під час ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, переніс стрес,  боліла голова, підвищився артеріальний тиск, дуже переживав особливо за автомобіль. Довгий час почував невпевненість під час керування транспортним засобом, більше року змушений був ходити по судах, доводячи свою невинність в скоєнні ДТП. Моральну ( немайнову ) шкоду оцінює в 10000 грн. Виходячи з цього, запропонував відповідачеві добровільно відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду, однак він відмовився посилаючись на відсутність коштів.

Під час розгляду справи в якості співвідповідача залучено приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(далі за текстом “ПрАТ”).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та у своїх поясненнях підтвердив зміст позову. Крім того пояснив, що керував автомобілем «ВАЗ»на підставі довіреності. Користувався автомобілем для роботи. На кого був складений протокол про адміністративне правопорушення не знає, до адміністративної відповідальності за ДТП не притягався. Після ДТП до лікарів не звертався. Автомобіль «ВАЗ»не застрахований. Після ДТП автомобіль не відремонтований. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та  підтвердив зміст позовних вимог. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав. Автомобіль «Мазда»придбав в жовтні 2007 року. Свою цивільну відповідальність 1 січня 2008 року застрахував в ВАТ «СК ПЗУ Україна», про старшуюся ДТП повідомив страхову компанію.  Чи надавалися якісь вказівки робітникам ДАІ не знає. З характером пошкоджень автомобіля «ВАЗ», висновками експерта про розмір шкоди згоден. Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15 травня 2009 року не оскаржував.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, надавши пояснення, які відповідають поясненням відповідача. З діями ПрАТ по сплаті позивачу страхової суми згоден.

Представник співвідповідача у судові засідання не з’являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подавав заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому подав письмові пояснення, в яких зазначив наступне. 01.01.2008 року між ПрАТ СК "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2092768 (далі за текстом  «Поліс»), згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом «Мазда», державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Даний Поліс був укладений на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". 23.02.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ»під ОСОБА_1, транспортного засобу «Мазда»під керуванням ОСОБА_3 Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страхова компанія не може відшкодувати матеріальний збиток, а може відповідно до вимог чинного законодавства проводити виплату страхового відшкодування, а це є не тотожні поняття із матеріальним збитком. Це зазначено в статті 9 Закону. В статті 9 Закону України "Про страхування" зазначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Відповідно до вимог зазначеної статті обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Порядок виплати страхового відшкодування регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до ст. 35 Закону, "Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Страховик, при настанні страхового випадку, коли виникає обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування, бере на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну, зокрема, майну, життю та здоров'ю третіх осіб під час ДТП лише згідно умов договору страхування, який укладено між страховиком та страхувальником. ПрАТ СК "ПЗУ Україна" не може бути відповідачем по цій справі, тому що не завдавало шкоди та не порушувало ні чиїх прав та інтересів, а лише відшкодовує збитки, заподіяні особою, цивільно-правова відповідальність, якої застрахована          перекладаючи при цьому фінансовий тягар з плечей автовласників на страхові компанії. На практиці при виникненні питань виплати страхового відшкодування в судовому порядку, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" залучають до участі у справі в якості третьої особи, тому ми не відшкодовуємо судові витрати, витрати на юридичну допомогу та всі інші непрямі витрати. Визначення розміру страхового відшкодування проводиться відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення незалежної оцінки майна е обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування". Позивачем було надано автотоварознавчий звіт № Д18/04/10, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику "ВАЗ" становить 8 380,35 грн. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку на додану вартість, податковий кредит та складання податкових накладних, а також на отримання бюджетного відшкодування. Вартість відновлювального ремонту, згідно звіту, нараховується з урахуванням податку на додану вартість. Розмір податку на додану вартість становить 451,73 грн. Враховуючи, те що надання страхових послуг (виплата страхового відшкодування) не є об'єктом оподаткування, а також те, що потерпілий не надав жодного доказу про отримання послуг пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, де було зазначено, що послуги надавались особою, яка є платником податку на додану вартість, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснила виплату страхового відшкодування з відрахуванням податку на додану вартість з ремонтно-відновлювальних робіт. У разі підтвердження Позивачем, що здійснення відновлювального ремонту проводилось у особи, яка є платником податку на додану вартість, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснить доплату в розмірі відрахованого ПДВ (451,73 грн.) на підставі актів виконаних робіт. ПрАТ СК "ПЗУ Україна", враховуючи автотоварознавчий звіт № Д18/04/10, склало страховий акт від 21.01.2011 та розрахунок страхового відшкодування до нього на підставі якого було проведено виплату страхового відшкодування на ім'я ОСОБА_1 Враховуючи звіт, сума страхового відшкодування розраховувалась наступним чином: вартість відновлюваного ремонту - 8 380.35 грн., сума зниження ПДВ - 451,73 грн. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Враховуючи вищевикладене ПрАТ СК "ПЗУ Україна", вважає, що виконала свої зобов'язання за договором страхування в повному обсязі, не порушуючи прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Наполягає, що позивач не може вимагати з ПрАТ СК "ПЗУ Україна" витрати, які були зроблені для відновлення свого порушеного права, а саме - судові витрати та інші непрямі витрати. 20.04.2011 року, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" отримало Акт попередніх робіт № 45 від 16.09.2011 року, в якому загальна сума робіт та послуг склала 26175,00 грн. Хоча, як вбачається з Акту № 45 сума робіт становить 4700 грн., а в графі «Разом по роботам»зазначена сума 11000,00 грн., в графі матеріал зазначена сума 1135,00 грн., а в графі «Разом по матеріалам»- 15 175,00 грн., тобто присутня повна невідповідність даного Акту. Також в Акті № 45 від 16.09.2010 року, зазначена така послуга як стоянка транспортного засобу в боксі ФОП ОСОБА_5 на суму 14040,00 грн., а відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_6 Є № 457916, видане суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 в графі вид або види діяльності, зазначено - технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Тому, ФОП ОСОБА_5 не мав права надавати платні послуги з стоянки автомобіля "ВАЗ". Разом з тим, слід зазначити, що Потерпілий звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" з заявою лише 19.11.2010 року., а виплата страхового відшкодування проведена 27.11.2011 року, тому стоянка транспортного засобу "ВАЗ-2107" в боксі ФОП ОСОБА_5 була не звини ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

У судовому засіданні безпосередньо досліджені такі письмові докази: протокол(а.с.9), постанова(а.с.10), довіреність(а.с.15), свідоцтво(а.с.16), висновок експерта(а.с.54-85), свідоцтво(а.с.96), акт(а.с.106), свідоцтва(а.с.107-108), страховий поліс(а.с.109,116), повідомлення(а.с.115, 120, 121), повідомлення(а.с.119), страховий акт(а.с.165), розрахунок(а.с.166), платіжне доручення(а.с.168-169), довідка(а.с.184), повідомлення банку, заява(а.с.186), акт(а.с.231).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

Власником автомобіля «ВАЗ»11 травня 1995 року є ОСОБА_6, який 19 червня 2006 року надав позивачу довіреність строком по 19 червня 2011 року на розпорядження вказаним автомобілем,який позивач використовував у зв’язку з роботою, що встановлено поясненнями позивача, довіреністю, свідоцтвом(а.с.15,16).

Відповідач на підставі біржової угоди, укладеної 2 жовтня 2007 року є власником автомобіля «Мазда», який зареєстрував 26 липня 2009 року, що встановлено свідоцтвом(а.с.96), повідомленням(а.с.119).

1 січня 2008 року відповідач уклав з ЗАТ «СК «ПЗУ Україна»договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із строком дії договору по 21 грудня 2008 року. Відповідно до договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Мазда», ліміт відповідальності встановлено в розмірі 51000 грн. 00 коп., а за шкоду заподіяну майну –25000 грн. 00 коп. Вказані обставини  встановлено полісом, повідомленням(а.с.109,115).

ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»є правонаступником ВАТ СК «ПЗУ Україна», що встановлено повідомленням(а.с.109,115,120).

ОСОБА_7 з 22 березня 2006 року є фізичною особою –підприємцем, видом діяльності якого є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, що встановлено свідоцтвами(а.с.107-108).

23 лютого 2008 року близько 23 год. 40 хв. на вул. Мелешкіна в м. Кривому Розі позивач, керуючи автомобілем «ВАЗ»із швидкістю 60 км./год. За 50 метрів включивши сигнал лівого повороту, позивач виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофору та зупинився що пропустити автомобіль, який рухався по зустрічній смузі. Переконавшись, що на зустрічній смузі відсутні автомобілі, продовжив рух, проїхавши близько 1 метру.  В цій час ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мазда», помітивши перешкоду за 30-35 метрів не вжив заходу у вигляді безпечного маневру, в результаті чого вчинив наїзд на автомобіль «ВАЗ». Вказані обставини встановлені судом на підставі постанови суду по справ про адміністративне правопорушення(а.с.10-14).

Внаслідок цієї ДТП  автомобіль «ВАЗ»отримав чисельні механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені постановою суду(а.с.10-14), протоколом огляду протоколом огляду автомобіля(а.с.9), висновком судової автотоварознавчої експертизи(а.с.54-85), які узгоджуються між собою.

Відповідач заяву про ДТП до ПрАТ не подавав, позивача про те, що його відповідальність застрахована не повідомив, що встановлено поясненнями позивача, повідомленням(а.с.115).

24 лютого 2008 року позивач здав автомобіль «ВАЗ»для виконання ремонтних робіт ФОП ОСОБА_5 Автомобіль у зв’язку з необхідністю забезпечення збереження від атмосферного впливу, був розміщений в закритому ремонтному боксі. Вартість однієї доби стоянки дорівнює 15 грн. По 16 вересня 2010 року автомобіль перебував на стоянці. Вказані обставини встановлено поясненнями позивача, актом(а.с.106), довідкою(а.с.184). Твердження ПрАТ про те, що ФОП ОСОБА_5 не мав права надавати платні послуги з стоянки автомобіля «ВАЗ», не спростовує фактичного надання цієї послуги.

Позивач хвилювався після ДТП з приводу пошкодження автомобіля не мав можливості користуватися автомобілем. На даний час автомобіль не відремонтований. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень позивача, які узгоджуються з тим фактом, що автомобіль знаходився на стоянці, а тому не викликають у суду сумнівів в їхньої достовірності.

Вартість ремонтно  - поновлювальних робіт, які належить виконати автомобілю «ВАЗ»дорівнює 10026 грн.41 коп., що встановлено висновком судової атотоварознавчої експертизи(а.с.54-85). При цьому оцінюючи висновок експерта суд знаходить його повним, об’єктивним та обґрунтованим.

19 листопада 2010 року позивач звернувся з повідомленням про страховий випадок. 21 січня 2011 року ПрАТ був складений страховий акт та позивачу 11 липня 2011 року сплачено страхове відшкодування в сумі 7928 грн. 62 коп. Вказані обставини встановлені страховим актом(а.с.165), розрахунком(а.с.166), платіжним дорученням(а.с.168-169), повідомленням банку, заявою(а.с.186).

20 квітня 2011 року позивач подав до ПрАТ акт, в якому визначена вартість стоянки, що встановлено актом із відміткою ПрАТ від 20 квітня 2011 року(а.с.231).

ПрАТ не здійснило оплату позивачу вартості стоянки автомобіля «ВАЗ», що вбачається с письмового пояснення ПрАТ(а.с.228).

Суд відкидає твердження позивача про те, що внаслідок пошкодження автомобіля він отримав тілесні ушкодження, в  нього боліла голова, підвищився артеріальний тиск, так як ця обставина не знайшла свого підтвердження у чудовому засіданні.

Суд відкидає твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що він повідомляв ПрАТ про страховий випадок, так як це твердження спростовується повідомленням(а.с.115).

Суд відкидає дані про те, що вартість ремонту автомобіля складає 11000 грн.00 коп., які містяться в акті(а.с.106), так як ці відомості спростовуються висновком експерта.

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України “Про дорожній рух”, Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно –правої відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про дорожній рух”, водій, як учасник дорожнього руху, зобов’язаний дотримуватися “Правил дорожнього руху”. Позивач та відповідач ОСОБА_3, як водії, керуючи автомобілями, буди учасниками дорожнього руху. Відповідач ОСОБА_3 повинен був, відповідно до вимог ст. 14 названого Закону дотримувати вимог “Правил дорожнього руху”, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі за текстом “Правила”), позивач відповідно до п.1.3, п.1.5 Правил, мав право розраховувати, що ОСОБА_3, як учасник дорожнього руху, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, виконає вимоги Правил і не завдасть йому матеріальної та моральної шкоди. Судом встановлено, що 23 лютого 2008 року ОСОБА_3 порушив вимоги п.12.3 “Правил”, не вживши заходів для безпечного об’їзду автомобіля, яким керував позивач, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «ВАЗ», чим порушив також право позивача на безпечний рух.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі –володіє транспортним засобом. Згідно ст.1188 ч.1 п.1 шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою. У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 станом на 23 лютого 2008 року був володільцем  автомобіля «Мазда», керував цим автомобілем і таким чином, здійснював діяльність, яка  є джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки автомобіль «ВАЗ»пошкоджений внаслідок винних дій ОСОБА_3, то відповідальність відшкодувати завдану позивачу шкоду покладається на ОСОБА_3 як володільця автомобіля «Мазда».

Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, збитками є зокрема, витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права у зв’язку з пошкодженням речі. Відповідно до ст.1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала  шкоду майну, відшкодувати її в натурі, або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Сума матеріальної шкоди, завданої  пошкодженням автомобіля «ВАЗ», яка складається з вартості необхідного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який дорівнює 10026 грн. 41 коп. Крім того, позивач для забезпечення збереження пошкодженого автомобіля вимушений був його зберігати на стоянці, вартість зберігання дорівнює 14040 грн. 00 коп.

Оскільки твердження ПрАТ про те, що ФОП ОСОБА_5 не мав права надавати платні послуги з стоянки автомобіля «ВАЗ», не спростовує фактичного надання цієї послуги, то позивач мусить нести витрати з оплатити вартості стоянки. Усього таким чином, витрати, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права у зв’язку з пошкодженням автомобіля дорівнюють 24066 грн. 41 коп.

Враховуючі, що відповідач та співвідповідач не довели, що шкода позивачу завдана не з вини ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути з матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у сумі 24066 грн. 28 коп.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі “Закон України №1961-04”), цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПрАТ був укладений договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому згідно ст. 1 цього закону позивач є потерпілим –третьою особою, відповідач ОСОБА_3 –страхувальником, співвідповідач –страховиком. Відповідно до ст. 3 Закону №1961-04 обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, та майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортних пригод. Згідно ст.6 вказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Судом встановлено, що 23 лютого 2008 року стався страховий випадок.

Як передбачено ст. 9 Закону України №1961-04, договором, обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25000 грн. на одного потерпілого, за шкоду заподіяну життю та здоров’ю потерпілих –51000 грн. на одного потерпілого.

У відповідності до ст.22 Закону України №1961-04, при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності, відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо –транспортної пригоди майну третьої особи. Потерпілому також відшкодовуються моральна шкода, передбачена п.п.1,2 ч.3 ст.23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 ст. 9 цього Закону.

Як передбачено ст.28 Закону України №1961-04, шкода заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого –це шкода, пов’язана з пошкодженням транспортного засобу. Згідно ст.29 Закону України №1961-04, у зв’яжу з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на плату за стоянку.

Згідно ст.35 Закону України №1961-04, для отримання страхового відшкодування, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до ст.37 Закону №1961-04, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначений у ст. 35 цього закону документів, або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 32 Закону України №1961 передбачені випадки, коли, відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду.

У судовому засіданні встановлено, що 23 лютого 2008 року стався страховий випадок. Передбачених ст. 32 Закону України №1961-04 обставин, при яких страховиком не відшкодовується шкода, не існує, у страховика наявні документи, достатні для виплати страхового відшкодування. Тому співвідповідач, відповідно до умов договору несе обов’язок відшкодувати завдану шкоду. Судом встановлено, що позивач для мусить оплатити вартість необхідного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який дорівнює 10026 грн. 41 коп. Для забезпечення збереження пошкодженого автомобіля вимушений був його помістити на стоянці, вартість зберігання дорівнює 14040 грн. 00 коп. Причину, з якої позивач помістив автомобіль на стоянку суд визнає поважною. Усього таким чином, страхове відшкодування повинно дорівнювати 24066 грн. 41 коп.

ПрАТ відшкодувало позивачу 7928 грн. 62 коп. Відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_8 у розмірі, меншому 24066 грн.41 коп. суперечить зазначеним вище нормам Закону України №1961-04, а тому, з ПрАТ на користь позивача належить стягнути 17137 грн. 79 коп.

На підставі ст.ст.15, 23 ЦК України позивач, як володілець пошкодженого внаслідок порушення ОСОБА_3 безпеки руху майна, має право на відшкодування моральної шкоди, яку йому завдана. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд, керуючись вимогами ст.23 ЦК України, суд враховує глибину душевних страждань позивача, чиє майно тривалий час знаходиться в пошкодженому стані, викликані пошкодженням майна хвилювання, зміни у житті позивача, позбавленого можливості користуватися автомобілем, грубий характер порушення “Правил дорожнього руху”, які призвели до ДТП, розмір завданої шкоди. Також суд бере до уваги, що у судовому засіданні не знайшли підтвердження всі обставини, якими позивач обґрунтовував розмір моральної шкоди, враховує вимоги розумності та справедливості. Тому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, передбаченої ст.23 ч.2 п.3 ЦК України, завданої позивачу пошкодженням його автомобіля, суд вважає, що  він повинен складати 5000 грн. 00 коп.  З урахуванням положень ст.1167 ЦК України, ст.22 Закону України №1961-04, ця моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем ОСОБА_3

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що позивач обґрунтовано, відповідно до  ст.ст.15,16 ЦК України, звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.

          Таким чином, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника, дослідивши висновок експерта та письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача належить стягнути: з ПрАТ -  судові витрати: по сплаті державного мита у сумі –130 грн. 00 коп. та по сплаті витрат на інформаційно –технічного забезпечення розгляду –у сумі 125 грн.00 коп., витрати з оплати судової експертизи – 650 грн. 00 коп.; з ОСОБА_3 -  судові витрати: по сплаті державного мита у сумі –8 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 14 Закону України „Про дорожній рух”, ст.ст.1,3,6,9,22,23,28,29,32,35,37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно –правої відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. ст.  10, 11, 88, 208, 210,  212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 Юрієвича до ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»- задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 Юрієвича з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у відшкодування матеріальної шкоди –17137 грн. 79 коп.

У інший частині у задоволенні позову ОСОБА_1 Юрієвича до ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»–відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 Юрієвича з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»судові витрати: по сплаті державного мита у сумі –130 грн. 00 коп. та по сплаті витрат на інформаційно –технічного забезпечення розгляду –у сумі 125 грн.00 коп., витрати з оплати судової експертизи –650 грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 Юрієвича з ОСОБА_3 судові витрати: по сплаті державного мита у сумі –8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський  районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційної скарги.

Головуючий  суддя :                                                  В.М. Прасолов