Справа № 2-193/11

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді                    - Шавиріної Л.П.          

при секретарі                            - Киркач Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман Донецької області за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 справу за позовом ОСОБА_1 Сергіївни до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2011 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5960 грн. та моральної шкоди в сумі 3000 грн., а також просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 179,60 грн., витрати на правову допомогу в сумі 800 грн., який в судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали повністю і суду показали, що влітку 2007 року позивачу стало відомо про те, що відповідач являється головою ініціативної групи жителів вул.. Пушкіна та Совєтська в с. Діброва Крнаснолиманської міської ради Донецької області по будівництву газогону середнього тиску  на вказаних вулицях для забезпечення побутових потреб жителів вказаних вулиць. Відповідач повідомила позивача про те,  що вона також являється членом ініціативної групи, в зв»язку з чим в період з  серпня місяця 2007 року по літо 2009 року позивач передала відповідачу в якості внесків на будівництво газогону 5960 грн. Між тим, відповідач не замовляв технічну документацію на проведення газогону до будинку позивача, до членів ініціативної групи у встановленому порядку її не включив, докази тому, що отримані від позивача кошти в сумі 5960 грн. витратив на потреби товариства не надав, вказані кошти у добровільному порядку позивачу до теперішнього часу не повернув. В зв»язку з чим просили стягнути саме з відповідача, а не з ініціативної групи на користь позивача 5960 грн., судових витрат та відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

                  Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином попередженою про час та місце розгляду справи(а.с.87,152,155,158,167), в судове засідання не з»являлася неодноразово – 11.05.2011 року, 24.06.2011 року, 14.07.2011 року, 27.07.2011 року, 29.09.2011 року,- тому 29.09.2011 року суд на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України прийняв рішення про закінчення розгляду справи у відсутності відповідача з постановленням заочного рішення.

                  Приймаючи участь в інших судових засіданням  відповідач ОСОБА_3 позов не визнала і показала, що дійсно як голова ініціативної групи по будівництву газогону по вул.. Пушкіна та Совєтська в с. Діброва Крнаснолиманської міської ради Донецької області,  після замовлення проекту газогону для забезпечення потреб мешканців вулиць Пушкіна та Совєтська в с. Діброва(без виготовлення проекту до будинку позивача), прийняла від позивача внески на будівництво та проектування вказаного газогону в сумі 5960 грн. До теперішнього часу проект на будівництво газогону до будинку позивача не замовляла, газогон до її будинку не збудовано, прийняті від позивача кошти в сумі 5960 грн. не повернула бо вважає, що витратила їх на потреби ініціативної групи. На неодноразові пропозиції суду надати докази  тому, що кошти позивача було прийнято на рахунок ініціативної групи і витрачено на її потреби, суду не надала, посилаючись на те, що надасть такі докази пізніше. Просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

                 Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, А.І., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дали суду аналогічні один одному пояснення про те, що вони являються членами ініціативної групи мешканців вулиць Пушкіна та Совєтська в с. Діброва по будівництву газогону для побутових потреб громадян. Позивач членом ініціативної групи не була, проект на проведення газогону до її будинку ніколи не замовлявся. Але, не зважаючи на це, їм відомо, що ОСОБА_3 отримала від позивача гроші на проведення газогону до її подвір»я. На вимогу членів ініціативної групи відповідач не надала жодного доказу про те, що витратила кошти позивача на будівництво введеного в експлуатацію газогону, яким вони користуються, як і не надала взагалі звіту про кількість витрачених коштів  з наданням витратних документів та кількість отриманих, з наданням корінців прибуткових ордерів. За зловживання довірою членів ініціативної групи та в зв»язку з викладеним, рішенням групи відповідача було звільнено(переобрано) з посади голови ініціативної групи. Газогон завершено будівництвом, але до теперішнього часу фінансовий звіт з усіма документами  про прибутки групи та її витрати на будівництво відповідач не надала. Тому вважають, що відповідач  витратила отримані від позивача кошти на власні потреби.

                  Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

                 Відповідно до розпорядження Краснолиманського міського голови № 168 від 27.03.2007 року з метою забезпечення соціальних та побутових потреб жителів міста та участі у реалізації програми «Газ Краснолиманщини» на підставі заяв та протоколів зборів громадян за місцем проживання було створені вуличні комітети з питань будівництва вуличних газопроводів за кошти фізичних осіб, у тому числі і по вул.. Пушкіна, Совєтська в с. Діброва Краснолиманської міської ради Донецької області(а.с.42-43).

                Але відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради, так і до пояснень свідків, позивач членом ініціативної групи не була(а.с.45).

               Проект на підключення будинку позивача до газогону, який будувала ініціативна група за власні кошти,  взагалі не замовлявся(а.с.137-138), про що достеменно було відомо відповідачу, чого він і не заперечував в судовому засіданні, але вважав, що самостійно без виготовлення проекту вирішить це питання.

               Тому в період з серпня 2007 року по літо 2009 року вже після замовлення проекту газогону отримала від позивача в якості внесків в будівництво газогону 5960 грн.(а.с.7-8,16-18,137). Але і після цього з метою підключення позивача до газогону зміни до вже виконаного проекту газогону не замовила.

                На вимогу членів ініціативної групи надати документальні підтвердження про кількість отриманих внесків та про їх витрату на неодноразові вимоги членів ініціативної групи повернути ОСОБА_8 внесені і нею кошти відповідач не реагувала, не зважаючи на рішення членів ініціативної групи та їх звернення до органів місцевого самоврядування, у зв»язку з чим рішенням зборів від 25.07.2009 року її було звільнено від керування ініціативною групою(а.с.119-130).

               В судовому засіданні відповідач на пропозицію суду неодноразово обіцяла надати суду докази витрат коштів, внесених позивачем на потреби товариства на потреби ініціативної групи по будівництву газогону, але своїх обіцянок не виконала.

                  Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                 При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

                  Тому суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів тому, що відповідач отримала від неї кошти в сумі 5960 грн. під зобов»язання забезпечити будівництво до її будинку газогону. В той же час відповідач не надав суду жодного доказу тому, що отримані від позивача кошти нею було витрачено на  будівництво газогону з метою забезпечення потреб членів ініціативної групи. Більш того матеріали справи свідчать про те, що позивач не була і не могла бути членом ініціативної групи, бо проектна документація на забезпечення її потреб на момент внесення нею коштів вже була  виготовлена  без урахування її потреб, а інша з метою їх забезпечення відповідачем взагалі не замовлялася, рішення про прийняття позивача до складу ініціативної групи не приймалося. Матеріали справи свідчать про те, що рішення про прийняття від позивачу внеску в сумі 5960 грн. для забезпечення його потреб приймала одноособово відповідач, а не члени ініціативної групи. В зв»язку з цим суд приходить до висновку, що і відповідальність за невиконання зобов»язання  повинна нести особисто відповідач.

                  Відповідно до ст.ст. 526,527 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  При цьому боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор – прийняти виконання.

                 Особа, яка порушила зобов»язання, на підставі ст.. 614 ЦК України несе відповідальність за наявності її вини в межах правових наслідків, передбачених ст.. 611 ЦК України, в тому числі і відшкодування матеріальної шкоди.  

                  В зв»язку з цим суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5960 грн. являються обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

                  При вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема :

-          коли право на її відшкодування   безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

-          у випадках передбачених ст.. 23,1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди ;

-          при порушенні зобов»язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов»язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.   

Враховуючи те, що ні договором ні діючим законодавством не передбачено

відшкодування моральної шкоди при правовідносинах, які існували між позивачем та відповідачем, суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.  

   При вирішенні позову вчастині відшкодування судових витрат, понесених позивачем при зверненні до суду в сумі 179,60(а.с.1,2) та оплаті правової допомоги в розмірі 800 грн.(а.с.24), суд знаходить їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи,  належать

1)          витрати на інформаційно-технічне забезпечення ;

2)          витрати на правову допомогу ;

3)          витрати  сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду ;

4)          витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз ;

5)          витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, відповідно  до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Тому, враховуючи те, що позовні вимоги позивача в частині понесених і документально підтверджених витрат задоволено повністю, суд знаходить і в цій частині вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню повністю.

            Керуючись ст..ст.526,527,611,614 ЦК України, ст..ст.10,11,60,79,84,88,212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Сергіївни  задовольнити частково.

                  Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилася в м. Красний Лиман Донецької області, не працює, проживає в с. Діброва Краснолиманської міської ради Донецької області, вул.. Радянська,9, на користь ОСОБА_1 Сергіївни в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5960 грн., витрат на оплату судового збору та витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 179,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 800 грн.

                  В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.

                  Рішення може  бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд в 10-денний строк з дня його проголошення.

                  Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою ним у 10 денний строк з моменту отримання його копії.

Суддя -