КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2011                                                                                           № 42/254

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:             

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача           Кучерук Н.С.,

від відповідача          Полонський О.Ю., Іванів О.З., Пєсков В.Г.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік» та Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 (Паламар П.І. – головуючий, судді Любченко М.О., Підченко Ю.О.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік»

до                              Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

про                              визнання договорів недійсними

                                                            Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меджестік» (далі позивач) звернулось до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсними кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 та іпотечних договорів № 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007 та 14/42353/Н-150206/І від 18.05.2007.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 позов ТОВ «Меджестік» м. Києва задоволено частково. Визнано недійсними іпотечні договори №№ 14/42353/Н-150206/І, 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007, укладені між ПАТ «Сведбанк» як правонаступником АКБ «ТАС-комерцбанк» та ТОВ «Меджестік». Стягнуто з ПАТ «Сведбанк» на користь ТОВ «Меджестік» 56,67 грн. витрат по оплаті державного мита, 157,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Меджестік» та ПАТ «Сведбанк» звернулись із апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду

ТОВ «Меджестік» в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, позов задовольнити повністю.

ПАТ «Сведбанк» в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову, в іншій частині залишити без змін.

ТОВ «Меджестік» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу ПАТ «Сведбанк» залишити без задоволення.

ПАТ «Сведбанк» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу ТОВ «Меджестік» залишити без задоволення.

22.12.2011 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просив зупинити провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

22.12.2011 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати у ТОВ «Меджестік» завірені копії договорів страхування нерухомого майна згідно іпотечних договорів № 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007 та 14/42353/Н-150206/І від 18.05.2007.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

28.12.2011 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про залучення третіх осіб, в якому останній просив залучити до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Лідер-2000», на стороні відповідача приватного нотаріуса Каплуна Ю.В.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

28.12.2011 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення копій документів, в якому останній просив долучити до матеріалів справи документи перелічені в даному клопотанні.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення та долучення до матеріалів справи перелічених в ньому документів.

В судовому засіданні 28.12.2011 представником відповідача подано клопотання про виклик посадової особи, в якому останній просив викликати колишнього генерального директора ТОВ «Меджестік» ОСОБА_1 та нинішнього генерального директора ОСОБА_2 у судове засідання для дачі пояснень.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

В судовому засіданні 28.12.2011 представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, в якому останній просив залучити ТОВ «Голденграунд» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

В судовому засіданні 28.12.2011 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому останній просив долучити до матеріалів справи договори страхування нерухомого майна № 12-2802-0186 від 23.04.2010, № 12-2802-0267 від 02.02.2011.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

В судовому засіданні 28.12.2011 представником відповідача подано клопотання про зупинення апеляційного провадження, в якому останній просив зупинити апеляційне провадження у даній справі до повернення матеріалів справи з відповідного слідчого органу та надіслати матеріали справи до відповідного слідчого органу для проведення перевірки за фактом перевищення ОСОБА_1 повноважень при укладенні від імені ТОВ «Меджестік» іпотечних договорів № 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007 та 14/42353/Н-150206/І від 18.05.2007 та вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за статтею 365 КК України.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, 18.05.2007 між позивачем та АКБ «ТАС-комерцбанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 6/42353/Н-191206/К, за умовами якого відповідач зобов’язався надати позивачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 30 000 000 доларів США, строк користування кредитної лінії: 18.05.2007-17.05.2010, а останній - повернути кредит та сплатити за його користування проценти у розмірі 12% річних.

Даний договір від імені позивача укладений та підписаний генеральним директором позивача ОСОБА_1

Згідно із п. 10.6.4 Статуту позивача (в редакції на час укладання кредитного договору) генеральний директор має право укладати договори (контракти), в т.ч. зовнішньоекономічні, та чинити юридичні дії від імені товариства.

Дослідивши розділ 10 Статуту позивача, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що встановлені розділом 10 Статуту позивача обмеження прав генерального директора, зокрема, на розпорядження майном товариства, не стосуються повноважень на укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1-3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції чинній на момент укладення договору); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що під час укладення спірного договору генеральний директор позивача ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог ст. 92 ЦК України в межах наданих йому повноважень.

За таких обставин з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України.

В позовній заяві позивач також просить суд визнати недійсними іпотечні договори № 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007 та 14/42353/Н-150206/І від 18.05.2007.

Матеріали справи свідчать, що 08.05.2007 між тими ж сторонами були укладені іпотечні договори №№ 15/42353/Н-150206/І, 14/42353/Н-150206/І, за якими з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К позивач передав відповідачу в іпотеку належні йому земельну ділянку площею 0,0882 га та будівлю торгівельно-офісного центру площею 5591,2 м2 по пров. Рильському, 6 у м. Києві.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Договором іпотеки передбачено перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи у разі невиконання забезпеченого зобов’язання, тому такий договір за своєю правовою природою є договором про відчуження (розпорядження) майна.

Вказані договори іпотеки свідчать, що вони від імені позивача також підписані генеральним директором ОСОБА_1

Відповідно до абзацу 15 п. 10.6.4. Статуту позивача генеральний директор має право розпоряджатися майном, що визначається зборами учасників товариства.

Отже, відповідно до наданих повноважень генеральний директор був наділений правом на укладення від імені позивача договорів, спрямованих на розпорядження майном товариства, яке визначене загальними зборами учасників.

Згідно із ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як 3/4 голосів загальних зборів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 10.4.2. Статуту позивача з питань відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності не менш як 75 відсотками від загальної кількості голосів учасників товариства.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2. іпотечних договорів станом на час їх укладення грошова оцінка земельної ділянки становила 16 270 959,60 грн., балансова вартість будівлі згідно довідки-характеристики № 1244728 від 03.05.2007 – 25 044 450,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1-3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції чинній на момент укладення договору); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Позивач в обґрунтування позову стверджував, що під час укладення іпотечних договорів генеральний директор товариства виходив з того, що повноваження на передачу вищевказаного майна в іпотеку відповідачу були делеговані йому на підставі рішення загальних зборів учасників від 15.05.2007, оформленого протоколом № 15/05.

В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 у справі № 62/56, яким визнано недійсним рішення, прийняті на загальних зборах учасників ТОВ «Меджестік» та оформлені протоколом № 15/05 від 15.05.2007. Дане рішення набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доказів наявності інших рішень загальних зборів товариства позивача, які уповноважували б генерального директора на передачу спірного майна в іпотеку відповідачу, не надано.

Таким чином, оскільки спірні іпотечні договори від імені позивача укладені представником з перевищенням повноважень, волевиявлення позивача на укладення цих правочинів не було, вони відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України правомірно визнані господарським судом першої інстанції недійсними.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені ТОВ «Меджестік» та ПАТ «Сведбанк» в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік» та Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік» та Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 - без змін.

2.          Матеріали справи № 42/254 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді