Справа №  2-1144/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  29.09.2011                                                                                                  м. Маріуполь                                                                                              

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді     Шишиліна О.Г.,

при секретарі              Матус Т.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2І,

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до філії Закритого акціонерного товариства «Донецьктурист» туристичного комплексу «Турист», третя особа  ОСОБА_5 про стягнення середньої заробітної плати та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

В червні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до філії ЗАТ «Донецьктурист»ТК «Турист»про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди та судових витрат на правову допомогу. В суді представником ОСОБА_1 позовні вимоги було уточнено. Згідно якими просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмирі 9662,82 грн. та витрати на правову допомогу 1500 грн. Від вимог про стягнення моральної шкоди відмовляється. Посилається на те що з 20.07.2010р. ОСОБА_4 було прийнято на роботу до ЗАТ «Донецьктурист»ТК «Турист»на посаду головного бухгалтера. 23.11.2010р. відповідачем вона була звільнена, але повний розрахунок по виплаті заробітної плати проведено було тільки 30.05.2011року. В зв’язку з порушенням її прав вимушена була звернутися за правовою допомогою до адвоката на послуги якого витратила 1500 грн.

          До судового засідання позивач не з’явився надав суду заяву про розгляд справи при його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позивача, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та уточнень до позовної заяви.

          Третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з’явився надав суду заяву про розгляд справи при його відсутності.

Представники відповідача проти задоволення вимог позивача заперечували. Давали аналогічні друг з другом пояснення, пояснили що за час праці на посаді директора ОСОБА_5 маючи владні розпорядні функції по підприємству він не ефективно керував  підприємством внаслідок чого створився брак коштів не виплачував зарплату ні працівникам ні собі. На момент звільнення позивача по підприємству виникла заборгованість по зарплаті, а також перед іншими обов’язковими платежами. Оскільки на момент звільнення заборгованість по заробітній платі складалася за кілька місяців то повний розрахунок провести з позивачем не можливо було через брак коштів на підприємстві. До того ж посилаються на те, що ОСОБА_4   перебуваючи на посаді головного бухгалтера могла і повинна була виплатити сама собі нараховану заробітну плату. Вважають що у створеній заборгованості вини підприємства не має, у всьому винен колишній директор ОСОБА_5, та позивач.

          Суд вислухав сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Так судом встановлено що, відповідно до відомостей зазначених в трудовій книжці і які сторонами не оспорюються  ОСОБА_4  наказом №24к від 20.07.2010р. прийнято на посаду головного бухгалтера в філію ЗАТ «Донецьктурист»ТК «Турист»з 20.07.2010р. Позивач 23.11.2010р. був звільнений наказом №49к від 23.11.2010р. (а.с.5)

Відповідно до ст. 47 ч.1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Судом встановлено що, спору між сторонами, щодо нарахованих сум заробітної плати не має. Повний розрахунок по нарахованій заробітній платі проведено 30.05.2011р. (а.с.60, 62-65). Відповідно до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. «Порядок обчислення середньої заробітної плати»визначено середньоденну заробітну плату і згідно довідки №129 від 27.07.2011р. середньоденна заробітна плата позивача становить 79,07 грн.(а.с.61).

Відповідачем надано розрахунок про визначення суми компенсації за несвоєчасний розрахунок по заробітній платні на загальну суму 6244,63 грн. (а.с.100-101), але суд з таким розрахунком і сумою в повній мірі погодитись не може, оскільки  відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток саме за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Фактичний розрахунок проведено 30.05.2011р., отже прострочення становить:

Листопад 2010р. –5 робочих днів.

Грудень 2010р. –23 робочих днів.

Січень 2011р. –19 робочих днів.

Лютий 2011р. –20 робочих днів.

Березень 2011р. –22 робочих днів.

Квітень 2011р. –20 робочих днів.

Травень 2011р. –17 робочих днів.

Загальна сума прострочення становить 126 робочих днів, що збігається з розрахунком відповідача. Тобто кількість робочих днів 126 перемножується на середньоденну заробітну плату 79,07 грн. дорівнює 9962,82 грн.

          В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роз’яснено що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, —наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи —по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

          Отже доводи відповідача на відсутність своєї вини про затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_4   про відсутність коштів на підприємстві судом не беруться до уваги. Також не беруться до уваги і доводи про відсутність вини підприємства у зв’язку з тим що ОСОБА_4   повинна була сама собі виплатити заробітну плату не відповідають закону, оскільки при звільнені працівника ст. 47 ч.1 КЗпП України обов’язок провести з працівником розрахунок покладається на власника або уповноваженого ним органу.

          Враховуючи що керівництвом філії ЗАТ «Донецьктурист»ТК «Турист»було порушено порядок повного розрахунку при звільнені ОСОБА_4 , тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмирі 9962,82  грн. підлягає задоволенню.

Позивачем сплачено на правову допомогу 1500 грн. про що свідчить розрахункова квитанція№158658 від 25.04.2011р. (а.с. 94), договір на надання правової допомоги №42 від 25.04.2011р. укладений між позивачем і адвокатом ОСОБА_6 (а.с.10, 15), та довідка №42 від 25.04.2011р. про розрахунок витраченого часу на надання правової допомоги (а.с.59). Згідно п.2 ч.3 ст.79, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу є складовою судових витрат. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судові витрати на правову допомогу затрачені позивачем підтверджено документально і не перевищують граничних розмирів компенсації витрат передбачених п.1 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», то вони підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 1500 грн.

Керуючись ст.ст.12, 60, 79, 84, 88, 208, 209, 212 –215,  224-226 ЦПК України, ст.ст. 115,116 КЗпП України,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_7 Олександрівни до філії Закритого акціонерного товариства «Донецьктурист»туристичного комплексу «Турист»задовольнити повністю.

Стягнути з філії Закритого акціонерного товариства «Донецьктурист»туристичного комплексу «Турист»(код 02648350) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9962,82 гривень без урахування податків та інших обов’язкові платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати, витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн, а всього суму 11462,82 грн.

Стягнути з філії Закритого акціонерного товариства «Донецьктурист»туристичного комплексу «Турист»(код 02648350) в дохід держави судовий збір у розмірі 99, 63 гривень  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120  гривень.

             На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                          Шишилін   О.  Г.