ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "21" грудня 2011 р.                                                                                    Справа № 42/134  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)

суддів:Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1., довіреність від 20.01.11 № 17/10

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 21.04.11 №ДО7/2011/04/21-10

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу      Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від30.08.2011 року

у справі№ 42/134

господарського судуміста Києва

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

простягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 230 891 194,71грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року (суддя Паламар П.І.) у справі № 42/134 був задоволений повністю позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 216 720 292,85грн. боргу, 3 497 209,61грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 729 728,78грн. три проценти річних з простроченої суми, 8 943 963грн. пені.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року ПАТ "Київенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011р. у справі № 42/134 та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. (головуючий суддя –Тарасенко К.В., судді Жук Г.А., Яковлєв М.Л.) апеляційна скарга ПАТ "Київенерго" була задоволена частково, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. у справі 42/134 скасоване в частині стягнення 3 497 209,61грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 729 728,78грн. три проценти річних з простроченої суми, 8 943 963грн. пені, в іншій частині залишене без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ПАТ "Київенерго" не здійснив оплату природного газу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р., укладеним з Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 216 720 292,85грн. При цьому суд першої інстанції встановив прострочення оплати ПАТ "Київенерго" за строками, передбаченими п. 4.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти, і визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суми боргу з урахуванням збитків внаслідок інфляції, трьох процентів річних та пені згідно п. 7.3.1 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Київський апеляційний господарський суд не погодився з висновками господарського суду в частині стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції, трьох процентів річних та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, мотивуючи тим, що предметом договору є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Суд апеляційної інстанції у постанові від 30.08.2011р. зазначив, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача про те, що заборгованість за договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, яка постачалась, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування та на сплату яких державою перераховуються субвенції. Постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" від 18.08.2010р. № 721 передбачений особливий алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості за відповідача перед позивачем за рахунок різниці в тарифах. Крім того, відповідно до Меморандуму від 16.09.2009 р. про порозуміння між сторонами щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу м. Києва під час опалювального сезону Київська міська державна адміністрація зобов'язалась забезпечити погашення заборгованості перед Київенерго з різниці в тарифах на теплову енергію із залученням бюджетних коштів, а НАК "Нафтогаз Україна" зобов'язалась утримуватись від застосування штрафних та фінансових санкцій за порушення термінів та обсягів оплати природного газу, спожитого Київенерго на вироблення теплової енергії.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій

Вважаючи, що Київським апеляційним господарським судом у при прийнятті постанови від 30.08.2011р. у справі № 42/134 були порушені норми матеріального та процесуального права, Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. в частині відмови в стягненні пені, інфляційних та 3% річних, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. у справі № 42/134 залишити без змін.

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність факту користування чужими грошовими коштами та відповідно відсутнє прострочення боржника з його вини, в зв'язку з чим пеня, 3% річних та інфляційні не підлягають стягненню з відповідача. Скаржник вважає, що зазначені висновки суперечать ст.ст. 175, 218, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 529, 551, 610-612, 614 Цивільного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", Постанові Кабінету Міністрів України № 721 від 18.08.2010р. та ст. 4-2, 32-34, 43, 83, 84  Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, спірний договір про закупівлю природного газу за державні кошти не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Скаржник вважає, що до спірних правовідносин з розрахунків за природний газ не повинні застосовуватись положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію".

Скаржник зазначає, що меморандум взаєморозрахунків, укладений між ПАТ "Київенерго", НАК "Нафтогаз України" та Київською міською державною адміністрацією, не передбачає будь-яких юридичних наслідків щодо зміни порядку розрахунків за спірним договором постачання природного газу, оскільки Дочірня компанія "Газ України" не являється стороною зазначеного Меморандуму.

3. Доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу.

ПАТ "Київенерго" надало заперечення проти касаційної скарги, в якому просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. у справі № 42/129 без змін, а касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" –без задоволення.

Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції правомірно встановив виникнення заборгованості за договором на постачання природного газу № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р. внаслідок заборгованості державного та місцевого бюджетів перед ПАТ "Київенерго" за компенсацію останньому різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалась відповідачем населенню, в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались відповідним органом і на сплату яких державою перераховуються субвенції. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні нарахованих штрафних і фінансових санкцій, обґрунтовуючи своє рішення наявністю встановленого законодавством порядку розрахунків за природний газ та погашення спірної заборгованості за рахунок коштів бюджету на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідач посилається на ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, згідно з якими вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання.

Зазначає, що основний борг за природний газ погашений відповідачем повністю, а розрахунки за газ відбулися на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію" від 11.05.2011р. №503. У період між прийняттям постанов Кабінету Міністрів України про перерахування субвенцій розрахунки за газ за договором № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р. відбуваються за рахунок коштів, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий Київенерго на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082.

Таким чином, за твердженням відповідача, розрахунки за договором № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р. здійснювались у встановленому законодавством порядку із залученням бюджетних коштів та безпосередньо з коштів, які надходили від споживачів теплової енергії на спеціальний рахунок і перераховувались банком безпосередньо на рахунок позивача, що виключає користування або утримування відповідачем належних до сплати позивачу коштів та прострочення ПАТ "Київенерго" з його вини. З огляду на викладене, відповідач вважає, що нарахування та стягнення санкцій за прострочення оплати поставленого природного газу є неправомірним.

4. Мотиви, за якими суд касаційної інстанцій виходить при прийнятті постанови

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин  справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції  норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції  не  приймаються  і  не  розглядаються   вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами першої та апеляційної інстанції, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що  судами при вирішенні спору по суті не повно встановлені обставини, які мають значення для справи, не повно досліджені докази наявні в матеріалах справи.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Київенерго" про стягнення 216 720 292,85грн. боргу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р., 3 497 209,61грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 729 728,78грн. три проценти річних з простроченої суми, 8 943 963грн. пені.

Підчас розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено:

14.10.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та АЕК "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", (покупцем) був укладений договір № 06/10-1542 ТЕ-41 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно з умовами якого постачальник зобов’язався передати покупцю протягом жовтня –грудня 2010 року природний газ, а АЕК "Київенерго"  повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Відповідно до умов п. 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було транспортовано та передано АК "Київенерго" газ в обсязі 165 536,429 тис.м.куб. вартістю 216 720 292,85 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії.

У свою чергу відповідач покладені на нього обов'язки за договором не виконав, через що утворилась заборгованість у розмірі 216 720 292,85 грн.

Але обставини справи встановлені судами не можуть вважатися такими, що встановлені з дотриманням норм процесуального кодексу з огляду на таке:

Судами першої та апеляційної інстанції не був належно досліджений, з урахуванням  аналізу норм постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 03.12.2008р. № 1082 та постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" від 18.08.2010р. № 721,  яким чином сторонами здійснювались розрахунки за товар ,відповідно порядку розрахунків встановленому договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р. чи у порядку встановленому положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082.

До матеріалів справи судом долучена довідка ВАТ "Державний ощадний банк України" від 13.10.2009р. № 12/01-1111 про те, що АК "Київенерго"  13.10.2009р. в філії –Головному управлінні по м. Києву та Київської області ВАТ "Державний ощадний банк України" відкрито поточний рахунок №26030309201 у гривні із спеціальним режимом використання згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. за № 1082 ,яка надана відповідачем у підтвердження доводів про те, що розрахунки проводилися сторонами не в порядку визначеному договором ,а в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України . Судами цей письмовий доказ не досліджувався . Також не досліджувались та не надавалась правова оцінка умовам договору щодо відповідності встановленого у договорі порядку розрахунків постанові Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 03.12.2008р. № 1082, не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо фактичного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті газу.

Також судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи підлягають спірні правовідносини регулюванню Законом України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” № 3319-VI від 12 травня 2011 р., який набув чинності 04.06.2011р., щодо списання заборгованості (у тому числі встановленої судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р., і не сплаченої станом на дату набрання чинності цим Законом (п.п. 2.2 ст. 2 Закону).          Так, відповідно до  ст. 1 зазначеного Закону, його дія поширюється, зокрема, на підприємства, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

          Крім того, до заперечень проти касаційної скарги ПАТ "Київенерго" надало документи в підтвердження сплати суми заборгованості за договором № 06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р., яким відповідно до встановлених ст.1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції не може бути надана оцінка судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011р. у справі № 42/134 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи суду першої інстанції слід вчинити дії щодо дослідження розрахункових документів в підтвердження здійснення оплати поставленого природного газу за договором №06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р., встановити в якому порядку здійснювались розрахунки сторонами чи відповідно до положень ст. 4 договору №06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р., чи положень постанов Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082 та від 18.08.2010р. № 721, чи були сторонами додержані вимоги зазначених постанов при укладенні договору №06/10-1542 ТЕ-41 від 14.10.2010р., в залежності від встановленого  здійснити розгляд справи з урахуванням вимог ст. ст. 43, 82, ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. у справі № 42/134.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                Н.Л. Величко

Судді                                                                                           І.В. Алєєва

О.О. Євсіков