Справа № 2 - 200

  2011 року

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                        УКРАЇНИ

13 липня 2011 року                                                                                                            м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі :

головуючого - судді                              - Скользнєвої Н.Г.

                                     секретарі                                        - Голубятникової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”в особі Запорізької обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”про визнання частково недійсним договору кредиту № 034 від 01 червня 2007 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”в особі Запорізької обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”про визнання частково недійсним договору кредиту № 034 від 01 червня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк»в особі заступника керуючого ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк»ОСОБА_2 та нею був укладений договір кредиту №034, пункт 6.2. якого містить третейське застереження, згідно з яким спір стосовно кредитного договору розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул.. М. Раскової, 15.

Згідно з положеннями ст.. 12 Закону України N 1701-IV, 11.05.2004р. «Про третейські суди»(далі Закон) при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Таким чином, при укладені третейської угоди, регламент постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків мав бути невід’ємною частиною третейської угоди, але ні на час укладення кредитного договору, ні при його подальшому виконанні позивач не була ознайомлена з регламентом, незважаючи на той факт, що текст кредитного договору як і третейське застереження є ініціативою відповідача.

Вважає, що пунктом 6.2 зазначеного кредитного договору, порушуються її права та норми діючого законодавства України.

З посиланням на приписи ст.. 6, ст.. 12 Закону України N 1701-IV, 11.05.2004р. «Про третейські суди», ст. 203, ст. 215 ЦК України, позивач просить визнати договір кредиту №034 від 01.06.2007р. недійсним, в частині укладання третейської угоди.

          Представник позивача у судове засідання не з”явився, але надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що на позовних вимогах ОСОБА_1 наполягає та у разі чергової неявки представника відповідача просив суд ухвалити по справі заочне рішення.

Представник відповідача по справі АКБ «УкрсоцБанк»у судове засідання  не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлвся належним чином, але надав суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 з яких вбачається, що позивач та відповідач спільно визначали такі істотні умови договору, як мета, сума і термін кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, процентні ставки, в тому числі й порядок врегулювання спорів. Зазначені умови кредитного договору є суворо індивідуальними для кожного окремого позичальника та розробляються банком з ним сумісно. При укладенні кредитного договору позивачем яких-небудь протоколів розбіжностей до нього банку надано не було та після сумісного узгодження його умов договір був  погоджений цілком та підписаний. Вважає, що позивач не надав будь-яких доказів того, що позивач був позбавлений можливості запропонувати свої умови кредитного договору або не міг наполягати на зміні його змісту під час укладення. З огляду на викладене, просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”в особі Запорізької обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”про визнання частково недійсним договору кредиту № 034 від 01 червня 2007 року відмовити.

Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 01 червня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УкрсоцБанк»був укладений договір про надання кредиту №034, пункт 6.2. якого містить третейське застереження, згідно з яким спір стосовно кредитного договору розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул.. М. Раскової, 15.

Згідно з положеннями ст.. 12 Закону України N 1701-IV, 11.05.2004р. «Про третейські суди»при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Таким чином, при укладені третейської угоди, регламент постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків мав бути невід’ємною частиною третейської угоди, але ні на час укладення кредитного договору, ні при його подальшому виконанні позивач не була ознайомлена з регламентом, незважаючи на той факт що текст кредитного договору як і третейське застереження є ініціативою відповідача.

Стаття 12 Закону України N 1701-IV, 11.05.2004р. «Про третейські суди»також передбачає, що у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні та рівні у своїй гідності та правах. Права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і неможуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи наведені вище обставини порушення прав позивача з боку Банку, ці права відповідно до ст. 15 ЦК України підлягають захисту.

             При таких обставинах суд вважає, що відповідачем  порушена пріоритетність права позивача саме на судовий захист цивільних прав та інтересів.

Крім того, згідно із Законом України №2983-VI від 03.02.2011 року, який вступив в дію 31.03.2011 року, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди»доповнено пунктом 14 згідно з яким Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).  

Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Згідно з приписами частини 3 статті 215 ЦК України, правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 –215, 224- 226  ЦПК України, ст. ст.  203, 215 ЦК України,  ст. 6 Закону України “Про третейські суди”, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовну вимогу ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати частково недійсним кредитний договір № 034, а саме п.6 2 щодо третейського застереження., укладений між Акціонерно –комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”та ОСОБА_1 01 червня 2007 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання рішення суду  апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному  порядку.

Суддя:                                                                                                    Н.Г.Скользнєва

13.07.2011