ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/197/25

28 квітня 2025 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою представника Костюшока Павла Миколайовича, який діє в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія (ФК) «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

13 лютого 2025 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява представника позивача по довіреності - Костюшока Павла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:

за кредитним договором №04371-02/2024 від 04 лютого 2024 року у розмірі 17 500 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 500 грн. - сума заборгованості за відсотками;

за Договором позики №2719633 від 21 лютого 2024 року у розмірі 14 500 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 500 грн. - сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором №01647-03/2024 від 02 березня 2024 року у розмірі 4 000 грн., з яких: 1 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 000 грн. - сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором №22218-11/2023 від 04 лютого 2024 року у розмірі 28 950 грн., з яких: 6 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 950 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всього просили стягнути із відповідача, на користь позивача суму заборгованості за вказаними вище кредитними договорами в загальному розмірі 64 950 грн. та судові витрати.

13 лютого 2025 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

17 лютого 2025 року ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценка О.О. відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вимоги позову обґрунтовані наступним.

1) 04 лютого 2024 року між ТзОВ «Стар Файнес Груп» та ОСОБА_1 укладено договір №04371-02/2024 про надання фінансового кредиту. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника та вказаним Договором передбачені всі його істотні умови.

29 липня 2024 року між ТзОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29072024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Стар Файнес Груп» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Стар Файнес Груп» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №29072024 від 29 липня 2024, року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 17500 грн, з яких 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 500 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 29 липня 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

2) 21 лютого 2024 року між ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №2719633. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника та вказаним Договором передбачені всі його істотні умови.

14 червня 2021 року між ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №28 від 25 липня 2024 року за Договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року та Додаткових угод до нього, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 14 500 грн, з яких 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 500 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

3) 02 березня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №01647-03/2024 про надання фінансового кредиту. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника та вказаним Договором передбачені всі його істотні умови.

20 серпня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 20 серпня 2024 року за Договором факторингу №20082024, від 20 серпня 2024, року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 4000 грн, з яких 1000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 4000 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20 серпня 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

4) 16 листопада 2023 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №22218-11/2023 про надання фінансового кредиту. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника та вказаним Договором передбачені всі його істотні умови.

25 липня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №25072024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 25 липня 2024 року за Договором факторингу №25072024 від 25 липня 2024, року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28 950 грн, з яких 6000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 950 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 25 липня 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за вказаними договорами в розмірі 64 950 грн, яку позивача просить стягнути та судові витрати в розмірі 3028 грн.

Представник позивача у позові зазначив, здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

У відповідності до статті 3,12 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач набув право Вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором на законних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

1) Відносно вимог щодо стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №04371-02/2024 від 04 лютого 2024 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

04 лютого 2024 року між ТзОВ «Стар Файнес Груп» та ОСОБА_1 укладено договір №04371-02/2024 про надання фінансового кредиту. Відповідно до вказаного Договору ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності, надано кредит в розмірі 5000 грн. ( п. 1.1., 1.2. договору), строком на 100 днів, до 13 травня 2024 року. Відповідно до п.1.4.1 Договору клієнт сплачує товариству процентна ставка становить 2,50 5 в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором. Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 10-13).

29 липня 2024 року між ТзОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29072024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Стар Файнес Груп» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Стар Файнес Груп» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.16-17).

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №29072024 від 29 липня 2024, року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 17500 грн, з яких 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 500 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.18-19).

При цьому суд вважає необхідним зазначити наступне, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України N 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, натомість відповідачу нараховувалися відсотки понад 1 % в день (2.50 %).

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 N 3498-XI "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 04 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50 % є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Разом з цим, п.1.6 Договору від 04 лютого 2024 року №04371-02/2024 передбачено, що кредит надається Клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту Кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України в становлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №278/2177/15-ц, провадження №61-22158св19 (ЄДРСРУ №93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.

Згідно ч. 1ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 по справі №161/16891/15-ц).

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. №6-16цс15.

Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України N 75 від 04 липня 2018 року (далі Положення), вказує, що первинний документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі N 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі N 200/5647/18.

Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору від 04 лютого 2024 року №04371-02/2024 було видано кредит відповідно до вимог п.1.6 Договору в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання кредиту відповідачем та саме в цьому розмірі і відповідно виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договору.

Розрахунок заборгованості зроблений позивачем на час укладання договору факторингу (а.с.20), не є належним доказом, який може підтверджувати отримання кредиту відповідачем, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами ТОВ ФК «ЄАПБ» та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів за Договором від 04 лютого 2024 року №04371-02/2024 та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору та правильність розрахунку її розміру, а тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із його необґрунтованістю.

2). Відносно вимог щодо стягнення заборгованості за Договором позики №2719633 від 21 лютого 2024 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

21 лютого 2024 року між ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №2719633, відповідно до якого клієнту на умовах строковості, зворотності, платності, надано кредит в розмірі 4000 грн. ( п. 2.1. договору), строком на 30 днів, до 22 березня 2024 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству в розрахунку 2,5% (процентів) на день (п.2.2, 2.3, Договору ). Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника та вказаним Договором передбачені всі його істотні умови (а.с. 24-26).

14 червня 2021 року між ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, та додаткові угоди до нього у відповідності до умов якого ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.28-33).

Відповідно до Реєстру боржників №28 від 25 липня 2024 року за Договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року та Додаткових угод до нього, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 14 500 грн, з яких 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 500 грн. сума заборгованості за відсотками (34-35).

З огляду на встановлені обставини слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та чи існували ці права на момент їх переходу.

Так, з матеріалів справи встановлено, що договір позики №2719633 було укладено 21 лютого 2024 року, а договір факторингу №14/06/21 було укладено 14 червня 2021 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати позивачу. Оформлення додатковими угодами змін в частині реєстру боржників не змінює суті - виникнення прав вимог станом на 14 червня 2021 року в контексті настання на таку дату - настання строку виконання зобов`язань.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло права вимоги від відповідача ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором позики №2719633 від 21 лютого 2024 року, укладеного між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 стороною позивача не надано.

Також слід зазначити, що на час укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторонами не було досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 , як боржника, сформована у витязі з реєстру боржників, після укладення договору факторингу.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем не доведено факту набуття права вимоги за договором позики №2719633 від 21 лютого 2024 року, що є підставою для відмови у цій частині позовних вимог.

3). Відносно вимог щодо стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №01647-03/2024 від 02 березня 2024 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

02 березня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №01647-03/2024 про надання фінансового кредиту. Відповідно до вказаного Договору ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності, надано кредит в розмірі 1000 грн. ( п. 1.1., 1.2. договору), строком на 120 днів, до 29 червня 2024 року. Відповідно до п.1.4.1 Договору клієнт сплачує товариству процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором. Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 42-45).

20 серпня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.48-50).

Відповідно до Реєстру боржників від 20 серпня 2024 року за Договором факторингу №20082024, від 20 серпня 2024, року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 4000 грн, з яких 1000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 4000 грн. сума заборгованості за відсотками (51-52).

При цьому суд вважає необхідним зазначити наступне, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Встановлено, що Договір про надання фінансового кредиту між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено 02 березня 2024 року, тобтопісля набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50 % є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Разом з цим, п.1.6 Договору від 04 лютого 2024 року №04371-02/2024 передбачено, що кредит надається Клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту Кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №278/2177/15-ц, провадження №61-22158св19 (ЄДРСРУ №93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.

Згідно ч. 1ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 по справі №161/16891/15-ц).

Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору від 02 березня 2024 року №01647-03/2024 було видано кредит відповідно до вимог п.1.6 Договору в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання кредиту відповідачем та саме в цьому розмірі і відповідно виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договору.

Розрахунок заборгованості зроблений позивачем на час укладання договору факторингу (а.с.53), не є належним доказом, який може підтверджувати отримання кредиту відповідачем, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами ТОВ ФК «ЄАПБ» та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів за Договором від 02 березня 2024 року №01647-03/2024 та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору та правильність розрахунку її розміру, а тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із його необґрунтованістю.

4). Відносно вимог щодо стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №22218-11/2023 від 16 листопада 2023 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

16 листопада 2023 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №22218-11/2023 про надання фінансового кредиту. Відповідно до вказаного Договору ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності, надано кредит в розмірі 6000 грн. ( п. 1.1., 1.2. договору), строком на 360 днів, до 09 листопада 2024 року. Відповідно до п.1.4.1 Договору клієнт сплачує товариству процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором. Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 54-57).

25 липня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №25072024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.60-62).

Відповідно до Реєстру боржників від 25 липня 2024 року за Договором факторингу №25072024, від 25 липня 2024, року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28 950 грн, з яких 6000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 22950 грн. сума заборгованості за відсотками (63-64).

Разом з цим, п.1.6 Договору від 04 лютого 2024 року №04371-02/2024 передбачено, що кредит надається Клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту Кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №278/2177/15-ц, провадження №61-22158св19 (ЄДРСРУ №93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.

Згідно ч. 1ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 по справі №161/16891/15-ц).

Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору від 02 березня 2024 року №01647-03/2024 було видано кредит відповідно до вимог п.1.6 Договору в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання кредиту відповідачем та саме в цьому розмірі і відповідно виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договору.

Розрахунок заборгованості зроблений позивачем на час укладання договору факторингу (а.с.53), не є належним доказом, який може підтверджувати отримання кредиту відповідачем, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами ТОВ ФК «ЄАПБ» та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів за Договором від 11 листопада 2023 року №22218-11/2023 та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору та правильність розрахунку її розміру, а тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із його необґрунтованістю.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.10, 12, 81, 223, 258, 263-265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволені позову представника Костюшока Павла Миколайовича, який діє в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія (ФК) «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 квітня 2025 року.

Суддя