Судове рішення #1991998

                                                                                              

              

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А   

Іменем України

 

28 березня 2008 року                                                                              справа № 22-а-2497/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                         Міронової  Г.М.

суддів                                                               Сіваченка І.В., Сухарька М.Г.

 

при секретарі судового засідання за участю :

Агейченковій К.О.

Позивача

Доценко П.М. - особисто;

від відповідача

Савельєва В.О. за довіреністю від 27.03.2008 року;

 

розглянув       у          відкритому апеляційну скаргу  на постанову від

судовому        засіданні  Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області 12 січня 2008 року

 

У адміністративній справі

№ 2-а-9/08 (суддя Гаврилюк О.І.)

 

за позовом до  про

ОСОБА_1; Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області зобов'язання виплатити грошову компенсацію,

 

 

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

В листопаді позивач звернувся з вказаним позовом до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про зобов'язання виплатити грошову компенсацію задоволено у повному обсязі.

            Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Управління звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену постанову суду скасувати, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: без урахування постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХII (надалі Закон № 796-ХII), передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 3 групи (інвалідність встановлена з 26 лютого 2007 року), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, відповідачу належить виплатити ОСОБА_1 суму у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір заробітної плати визначається на момент виплати, тому з урахуванням вже виплаченої суми одноразової компенсації і розміру мінімальної заробітної плати на час такої виплати (з 01.01.2007 по 01.04.2007 року), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11810,40 грн., виходячи з такого розрахунку:

400 гривень (мінімальна заробітна плата на час виплати) х 30 - 400 гривень = 11810,40 грн.

Під час апеляційного розгляду представник Управління підтримав доводи апеляційної скарги, яку просив задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції, та постановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне залишити без задоволення  апеляційну скаргу з наступних підстав.

              Доводи апелянта щодо  застосування до спірних правовідносин Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року  та № 649 від 20.04.2007 року не відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХІІ) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідно до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01 січня 2007 року у розмірі 400 грн.

При цьому вказаний закон не містив обмежень щодо застосування ст. 48 Закону № 796-ХІІ на час виникнення спору. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами,  у відповідності до припису ч. 4 ст. 9 КАС України, при вирішенні даного спору  застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ, а не Постанови КМУ.

Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 Закону України  «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч. 1 ст. 17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року «з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом» дію абзаців 2-7 частини 1 статті 48 Закон 796 - XII в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік. Однак, стаття 71 Закону 796-ХІІ, яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість призупинення дії норм цього закону іншими законами, крім законів про внесення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону 796-ХІІ внесено не було.

Також, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги

прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної різниці у компенсаціях позивачу у відповідності до ст. 48 № 796 - XII, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.

 

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо повної виплати позивачу одноразової компенсації, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

 

У Х В А Л И Л А:

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2008 року -  залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2008 року у справі № 2-а-9/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області «про зобов'язання виплатити грошову компенсацію» - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

 

 

Головуючий суддя                                                                          Г.М. Міронова

 

Судді колегії                                                                                       І.В. Сіваченко

 

                                                                                                          М.Г. Сухарьок

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація