Справа № 2-24/2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            05 лютого 2008 року                                                                         м. Новомиргород

            Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ТАРАН С.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідачів: юрисконсульта штабу УМВС України в Кіровоградській області К., прокурора ЛЮБЧЕНКО В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, УМВС України в Кіровоградській області, Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органу дізнання,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2007 р. у Новомиргородський районний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного казначейства України, УМВС України в Кіровоградській області, Новомиргородського РВ УМВС про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органу дізнання.

 Заявниця вказала, що 23.01.2007 р. внаслідок конфлікту між її сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у класі Златопільської гімназії останній одержав тілесні ушкодження.

01.06.2007 р. заявницю викликав до навчального закладу директор ОСОБА_6. Коли вони разом з дідусем ОСОБА_4 зайшли до директорського кабінету, там була присутня його дружина - класний керівник ОСОБА_5.

У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_5., зловживаючи службовим становищем, запропонували їй передати матері потерпілого ОСОБА_8 700 грн. в якості компенсації за лікування. На її пояснення, що законний представник неповнолітнього потерпілого уже одержала 200 грн., але ніяких документів про власні видатки не пред'явила, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 пригрозили: якщо вона не віддасть гроші, то стосовно сина Новомиргородський РВ УМВС порушить кримінальну справу, а потім його виключать з гімназії.

Оскільки заявниця згадані кошти ОСОБА_8 не віддала, 06.06.2007 р. Новомиргородським РВ УМВС була порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України.

Тому 07.06.2007 р. вона звернулась до Новомиргородського РВ УМВС із заявою про притягнення ОСОБА_6 і ОСОБА_5. до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 189 КК України.

02.07.2007 р. заявниця отримала у Новомиргородському РВ УМВС копію постанови від 12.06.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

07.08.2007 р. прокурор району відмовив їй у скасуванні вище згаданої постанови.

За постановою судді Новомиргородського районного суду від 22.08.2007 р. вище згадана постанова дільничного інспектора міліції Новомиргородського РВ УМВС І. від 12.06.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи по факту вимагання грошей в ОСОБА_1 скасована і матеріали направлені начальнику Новомиргородського РВ УМВС для проведення додаткової перевірки.

Вважає, що внаслідок прийняття органом дізнання незаконного рішення та протиправної підробки пояснення від імені позивачки їй була завдана моральна шкода, розмір якої визначає в 1 тис. грн.

У січні 2008 р. ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, оскільки 15.09.2007 р. дільничний інспектор міліції Новомиргородського РВ УМВС І. повторно відмовив в порушенні кримінальної справи за її зверненням. Проте за скаргою позивачки прокурор Новомиргородського району 08.11.2007 р. скасував це рішення і направив матеріали для проведення додаткової перевірки.

Окрім цього, працівники канцелярії Новомиргородського РВ УМВС не створили для неї належні умови під час ознайомлення з матеріалами дослідчої перевірки, а моральна шкода була завдана не лише заявниці, а й неповнолітньому синові.

Тому, посилаючись на ст. ст. 1167, 1176 ЦК України, ст. 5 Закону України “Про міліцію”, просить суд стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 1,5 тис. грн.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів - Новомиргородського РВ УМВС та УМВС України в Кіровоградській області - К. не визнав позов повністю і пояснив, що позивачка не довела наявність передбачених законом підстав для задоволення позову, а також не надала доказів завдання моральної шкоди.

Окрім цього, представники відповідачів: Новомиргородського РВ УМВС - Й. та  УМВС України в Кіровоградській області - Ю. стверджують, що за результатами дослідження спеціалістом НДЕКЦ при УМВС України в області дописка пояснення заявниці не підтвердилася, а рішення Новомиргородського РВ УМВС про відмову в порушенні кримінальної справи залишилось в силі. 

До того ж відповідачі не можуть нести відповідальність у даному випадку, бо немає спеціальної норми права, яка б регулювала такі відносини.

Оповіщений у встановленому порядку про час і місце розгляду справи представник відповідача - Державного казначейства України тричі у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаного представника відповідача на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

            Прокурор ЛЮБЧЕНКО В.В. вказала, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки передбачених законом підстав для цього немає.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у позові із таких міркувань.

Згідно зазначеним поясненням і наданим для дослідження документам, 23.01.2007 р. внаслідок конфлікту між сином позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у класі Златопільської гімназії останній одержав тілесні ушкодження.

01.06.2007 р. у службовому кабінеті директор зазначеної гімназії ОСОБА_6 у присутності дідуся неповнолітнього ОСОБА_9 та класного керівника ОСОБА_5 запропонував заявниці передати матері потерпілого ОСОБА_8 700 грн. в якості компенсації за лікування.

Оскільки заявниця грошей ОСОБА_8 не віддала, а 06.06.2007 р. була порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, позивачка вирішила, що до цього причетні ОСОБА_6, ОСОБА_5. і ОСОБА_8 Тому 07.06.2007 р. вона звернулась до Новомиргородського РВ УМВС із заявою про притягнення ОСОБА_6, ОСОБА_5. та ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 189 КК України.

02.07.2007 р. вона отримала у Новомиргородському РВ УМВС копію постанови дільничного інспектора міліції Новомиргородського РВ І. від 12.06.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

За постановою судді Новомиргородського районного суду від 22.08.2007 р. вище згадана постанова від 12.06.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи по факту вимагання грошей в ОСОБА_1 була скасована, а матеріали - направлені начальнику Новомиргородського РВ УМВС для проведення додаткової перевірки.

15.09.2007 р. дільничний інспектор міліції Новомиргородського РВ УМВС І. повторно відмовив в порушенні кримінальної справи, але 08.11.2007 р. прокурор Новомиргородського району знову скасував це рішення і направив матеріали начальнику Новомиргородського РВ УМВС для проведення додаткової перевірки.

Згідно постанові дільничного інспектора міліції Новомиргородського РВ УМВС І. від 22.11.2007 р. в порушенні кримінальної справи по факту вимагання грошей ОСОБА_6 та ОСОБА_5  відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

За результатами дослідження спеціалістом НДЕКЦ при УМВС України в області від 26.11.2007 р. за № 271 дописка пояснення заявниці не підтвердилася.

Вище згадані обставини підтверджуються відмовним матеріалом № 628 за 2007 рік.

Листом від 18.01.2008 р. прокурор району повідомив позивачці,  що підстав для скасування зазначеного рішення Новомиргородського РВ УМВС не вбачає.

Відповідно до судової практики в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що склалася в Україні, спори про відшкодування заподіяної особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

За правилами:

ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній  або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі  внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання,  попереднього (досудового) слідства,  прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового)   слідства,   прокуратури  або  суду,  встановлюється законом.

ч. 9, п. 4 ч. 10, ч. 11 ст. 5 Закону України “Про міліцію” у разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією  статтею,  особа,  права якої були  порушені,   та/або   її представники  (родичі,  захисник)  можуть  звернутися  до  суду із заявою про відшкодування шкоди, у тому числі моральної,  у  встановленому  законом  порядку.

Відшкодування моральної  шкоди  провадиться  у   разі, коли незаконні дії або  бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків,  вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові   внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. 

Як витікає із позовної заяви ОСОБА_1 та досліджених у судовому засіданні доказів, заявниця не обґрунтувала власні вимоги посиланням на іншу (окрім вище згаданих) конкретну норму чинного законодавства, яка б встановила порядок відшкодування моральної шкоди у даному випадку, а також не довела, що незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали їй та неповнолітньому синові моральної втрати, моральних страждань, призвели до порушення їх нормальних життєвих зв'язків, або вимагають від них додаткових зусиль для організації свого життя. 

Сама позивачка заперечила у суді заподіяння їм шкоди внаслідок фізичного чи психічного впливу працівників міліції, що призвело б до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ними своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Ураховуючи наведене, у позові потрібно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 56, 62 Конституції України, ст. 5 Закону України “Про міліцію”, ст. ст. 16, 23, 270, 275, 280, 297, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд              

В И Р І Ш И В :

            У позові ОСОБА_1 до Державного казначейства України, УМВС України в Кіровоградській області, Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органу дізнання, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заява про апеляційне оскарження   та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

суддя                                                                                                   С.ЩЕНЮЧЕНКО