Головуючий у 1 інстанції - Григоренко Л.М.                                                                                                      Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2008 року                                                                                           справа № 22-а-1670/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                              Міронової Г.М.

суддів:                                                   Сіваченка І.В., Сухарька М.Г.

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації з недонарахування і невиплати в 2003-2007 рр. щорічної допомоги, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як інваліду війни, та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації щорічну одноразову допомогу, передбачену ст. 13 «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», за 2003, 2004, 2005 рр. в сумі  3164 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він є інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 04 січня 2007 року позов було задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивачі відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, враховуючи те, що мінімальна пенсія за віком у 2003 році відповідно до Постанови КМУ  № 279 від 13.02.2002 р. складала 47,30 грн., у 2004 році - 92,45 грн., згідно Закону України  1058-ІУ від 09.07.2003 р., у 2005 році - 332 грн., згідно Закону України  2291-ІУ від 23.12.2004р., відповідач повинен був сплачувати позивачу грошову допомогу у таких розмірах: у 2003 році (47,30 грн. х 8) = 378,40 грн., у 2004 році (92,45 грн. х 8) = 739,60 грн., у 2005 році (332 грн. х 8) = 2656 грн., а всього з урахуванням сплачених за 2003 р. - 120 грн., за 2004 р. - 160 грн., за 2005 рік - 330, недоплачена сума грошової допомоги становить 3164 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, якою просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду за викликом не з'явилися, були повідомлені належним чином, відповідач надіслав заяву з проханням розглянути справу за відсутності їх представника, вимоги, викладені в апеляційній скарзі,  підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивачі є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі  восьми мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації: у 2003 році - 120 грн., у 2004 р. - 160 грн., в 2005 р. - 330 грн. При цьому відповідач керувався положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік», ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік",

Положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (v020p710-04) від 01.12.2004 року.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року в розмірі 160 гривень, встановлених ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”, а не в розмірі  739 грн. 60 коп. (92,45 х 8) згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи в розмірі  579 гривень 60 копійок (92,45 х 8 - 160).

Статтею 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

З огляду на те, що відповідною статтею Закону України  "Про державний бюджет України на 2003 рік" та ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної допомоги до 05 травня учаснику бойових дій за 2003, 2005 роки. За таких обставин твердження суду першої інстанції про невідповідність зазначених норм є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Таким чином, позивач недоотримав від відповідача щорічну разову грошову допомоги у розмірі 579 гривень 60 копійок, які і слід стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 206,  207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Скасувати постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 04 січня 2007 року у справі за № 2-а-24/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації «про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій».

             Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати позивачеві щорічної допомоги до 9 травня в розмірах, невідповідних вимогам ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2004 рік неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації нарахувати та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду ІІ групи за 2004 рік в розмірі 579 гривень 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

Головуючий:

            Судді: