№0827/2-2928/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 вересня 2011 року                                                                            м. Запоріжжя

          шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді                                                                                 Гончар М.С.

при секретарі                                                                                           Мадинській О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»(надалі –ОП «ЗМБТІ») про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2011 року на адресу суду поштою (конверт з відміткою поштового відділення від 18.08.2011 року) надійшов позов ОСОБА_1 до ОП «ЗМБТІ», в якому позивач зазначав наступне. 21.02.1996 року він купив у ОСОБА_2 гараж № 15, розташований по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя. Договір купівлі-продажу було укладено у простій письмовій формі. За гараж він сплатив ОСОБА_2 гроші у карбованцях на той час у сумі 1.500,0 доларів США, є розписка останньої. 14.11.1997 року ОСОБА_2 померла. Згідно із ст. 74 ЦК України в ред. 1963 року та ст. 220 ЦК України в ред. 2004 року, якщо угода фактично виконана сторонами, але не посвідчена нотаріально, суд може визнати таку угоду дійсною. Згідно із ст. 328 ЦК України  право власності набувається   на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України). Ст. 3 ЦК України передбачає право кожної особи на зверненням до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права. В зв'язку із чим, позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу гаражу № 15, розташованого по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя, від 21.02.1996 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № 15, розташований по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя.

У судове засідання 13.09.2011 року позивач не з’явився без поважних причин, хоча був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача за довіреністю (копія а.с.14) ОСОБА_3, який на запитання суду зазначав, що позивач ОСОБА_1 через стан свого здоров’я не бажає приймати участь у розгляді цієї справи особисто, вважає за доцільне приймати участь через нього, як представника.

Представник позивача за довіреністю (копія а.с.14) ОСОБА_3 у судовому засіданні 13.09.2011 року позов та викладене у ньому підтримав, додатково на запитання суду пояснив, що ОП «ЗМБТІ»не визнає право власності ОСОБА_1 на гараж № 15, розташований по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя та в усній формі відмовляє ОСОБА_1 у реєстрації його права власності на цей гараж у ОП «ЗМБТІ», у ОСОБА_2 після смерті залишився син, ПІБ та адреса його достовірно не відомі, але позивач не вважає за доцільне змінювати будь-яким чином свої позовні вимоги та замінювати відповідача ОП «ЗМБТІ»будь-яким іншим відповідачем, оскільки вважає його належним, інших додаткових пояснень та клопотань не мав.

У судове засідання представник відповідача ОП «ЗМБТІ» не з’явився, про дату час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином (а.с.12), на адресу суду факсом надійшла заява ОП «ЗМБТІ»(а.с.13), у якій відповідач просив справу розглядати за відсутністю його представника, проти задоволення позову заперечував, зазначав, що ОП «ЗМБТІ»по цій справі є неналежним відповідачем, оскільки воно лише реєструє право власності за особами на підставі правоустановчих документів, що законодавчо визначені; до повноважень ОП «ЗМБТІ»не входить визнання або невизнання права власності, визнання дійсності або недійсності правочинів; у сховищі інвентаризаційно-реєстраційних справ ОП «ЗМБТІ»відсутня справа на гараж № 15, розташований по вул. Кузнецова (правильна назва вулиці), 30 Б у м. Запоріжжя; відповідно, технічна інвентаризація та реєстрація права власності на цей об’єкт за вищевказаною адресою ОП «ЗМБТІ»не проводилась.

При вищевикладених обставинах суд ухвалив проводити розгляд цієї справи за відсутністю позивача та представника відповідача за присутністю представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позивачу слід відмовити у задоволенні його позову у повному обсязі з наступних підстав.

Встановлено, що право власності на гараж № 15, розташований по вул. Кузнєцова (правильна назва вулиці –Кузнецова), 30 Б у м. Запоріжжя на час розгляду цієї справи не зареєстровано у ОП «ЗМБТІ» взагалі (інформація ОП «ЗМБТІ»а.с.13).

Не було воно зареєстровано і за ОСОБА_2 на момент укладання останньою 21.02.1996 року договору купівлі-продажу зазначеного гаражу із ОСОБА_1 (інформація ОП «ЗМБТІ»а.с.13).

Станом на 21.02.1996 року діяв ЦК УРСР в ред. 1963 року, тому саме положеннями цього кодексу слід керуватись при вирішенні цієї справи.

Звідси, посилання позивача у позові та його представника у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог на ст. ст. 220, 328, 376 ч. 5 ЦК України в ред. 2003 року, взагалі є безпідставними.  

Обов’язковість нотаріальної форми і наслідки її недодержання визначені були у ст. 47,48 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно із змістом ст.. 47 ЦК УРСР 1963 року: «нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається».

В силу ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування його позову надано суду письмовий договір від 21.02.1996 року купівлі-продажу гаражу № 15, розташованого по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (копія а.с.16); розписку ОСОБА_2 від 21.02.1996 року на отримання коштів за цей гараж від ОСОБА_1 у карбованцях на той час у сумі 1.500,0 доларів США (копія а.с.6); та акт № 15 від 13.03.1992 року про передачу у приватну власність Житловим комунальним відділом концерну «Запорожабразив»цього гаражу ОСОБА_2 (копія а.с.5).

Проте, ці документи самі по собі не є підтвердженням наявності у ОСОБА_2 на момент укладення вищезазначеного договору із ОСОБА_1 21.02.1996 року права власності на гараж №15, розташований по вул. Кузнєцова (правильна назва вулиці –Кузнецова), 30 Б у м. Запоріжжя.

При цьому, доказів, що ОСОБА_2 ухилялась від нотаріального посвідчення вищезазначеної угоди, позивачем та його представником суду взагалі не надано.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає у власність майно.

Звідси, ОСОБА_2 21.02.1996 року не могла передати ОСОБА_1 права власності на гараж №15, розташований по вул. Кузнєцова (правильна назва вулиці –Кузнецова), 30 Б у м. Запоріжжя, оскільки сама ОСОБА_2 його не мала на цю дату.

Згідно із ст. 74 ЦК УРСР 1963 року вимога про захист порушеного права приймається судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Проте, встановлено, що ОП «ЗМБТІ»не могло порушити право власності  ОСОБА_1 на гараж №15, розташований по вул. Кузнєцова (правильна назва вулиці –Кузнецова), 30 Б у м. Запоріжжя, якого він не набув.

Крім того, у позові позивача ОСОБА_1 взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування порушення його права на зазначений гараж з боку ОП «ЗМБТІ».

Лише у судовому засіданні представник позивача пояснив, що   ОП «ЗМБТІ»не визнає право власності ОСОБА_1 на гараж № 15, розташований по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя та в усній формі відмовляє ОСОБА_1 у реєстрації його права власності на цей гараж у ОП «ЗМБТІ».

Проте, суд погоджується із доводами відповідача ОП «ЗМБТІ», що  ОП «ЗМБТІ»по цій справі є неналежним відповідачем, оскільки не порушувало, не не визнавало і не оспорювало будь-якого права позивача ОСОБА_1 на будь-яке майно, у тому числі на вищезазначений гараж, не робить цього на час розгляду цієї справи, ОП «ЗМБТІ»лише реєструє право власності за особами на підставі правоустановчих документів, що законодавчо визначені.

Встановлено, що належний правоустановчий документ у ОСОБА_1 на вищезазначений гараж, на підставі якого могла би бути проведена ОП «ЗМБТІ»реєстрація права власності на цей гараж за ОСОБА_1,  на час розгляду цієї справи у матеріалах справи відсутній та суду позивачем та його представником не наданий.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.

Позивачем та його представником не надано суду взагалі будь-яких належних доказів на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 за реєстрацією його права власності на вищезазначений гараж до ОП «ЗМБТІ»та відмови останнього у цьому.

На запитання представник позивача у судовому засіданні зазначав, що у ОСОБА_2 після смерті залишився син, ПІБ та адреса його достовірно невідомі, але позивач не вважає взагалі за доцільне змінювати будь-яким чином свої позовні вимоги та замінювати відповідача ОП «ЗМБТІ»будь-яким іншим відповідачем, оскільки вважає його належним, інших додаткових пояснень та клопотань не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОП «ЗМБТІ»про визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу № 15, розташованого по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя, від 21.02.1996 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1; визнання за ОСОБА_1 право власності на гараж № 15, розташований по вул. Кузнєцова, 30 Б у м. Запоріжжя - відмовити у повному обсязі.

Згідно із ст. 88 ЦПК України у разі відмови ОСОБА_1, як позивачу, у задоволенні його позову у повному обсязі, він не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОП «ЗМБТІ»понесених ним судових витрат по цій справі на сплату судового збору у сумі 90,12 грн. (оригінал квитанції а.с.2) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 грн. (оригінал квитанції а.с.1).

Керуючись ст.ст. 47, 48, 74 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) ст. ст. 16, 220, 328, 376 ч. 5 ЦК України (в ред. 2003 року), ст. ст. 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності на нерухоме майно - відмовити у повному обсязі.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді цієї справи, але не були присутні при проголошенні рішення, у той самий строк з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                       М.С. Гончар