Справа № 201/3865/13-ц

Провадження 2/201/1433/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 квітня 2013    року                                                                                        Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

        у складі:                 головуючого     судді    Трещова В.В.,

                                                        при секретарі                         Антонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську    цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» до ОСОБА_1 про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.  Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 серпня 2007 року ОСОБА_1 здійснював розповсюдження шляхом продажу та пропонування до продажу примірників музичних творів на DVD-ROM дисках, які не були марковані контрольними марками встановленого зразку. Серед розповсюджуваних відповідачем немаркованих контрольними марками DVD-ROM дисках знаходились музичні твори, виключні майнові авторські права на розповсюдження яких на території України належали позивачу. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 88000 гривень 00 копійок, накладення на відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, з подальшим направленням відповідної суми до Державного бюджету України.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомений належним чином. Письмової заяви про причини своєї неявки та перенесення розгляду справи до суду не надав, тому суд проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим  відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь у справі.

У відповідності до  ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що договором №РР/УАП 01/01-09/06 від 11 вересня 2006 року, з додатковими угодами та додатками до нього (а.с. 19-23) Закрите акціонерне товариство «Реал Рекордс» передало ТОВ «Автор Мюзік» в межах території України, строком до 31 грудня 2007 року, виключні майнові права (в тому числі, виключні права на відтворення та розповсюдження творів на будь-яких матеріальних носіях) на музичні твори: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », автор музики ОСОБА_2 , автор тексту ОСОБА_2 , у виконанні гурту «Tokio»;  « ОСОБА_3 », автор музики ОСОБА_4 , автор тексту ОСОБА_5 , у виконанні гурту « ОСОБА_6 »; « ОСОБА_7 », автор музики ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , автор тексту ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , у виконанні гурту «Tokio»; « ІНФОРМАЦІЯ_2 », автор музики ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , автор тексту ОСОБА_5 , у виконанні гурту « ОСОБА_6 »; «Осколок льда», автор музики ОСОБА_4 , автор тексту ОСОБА_5 , у виконанні гурту « ОСОБА_6 »; «Москва», автор музики ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , автор тексту ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , у виконанні гурту «Tokio».

Договором ПЦ/ИАП №ПЦ/УАП 01/01-09/06 від 11 вересня 2006 року, з додатковими угодами та додатками до нього (а.с. 24-29) Товариство з обмеженою відповідальністю «Продюсерский центр Игоря ОСОБА_11 » передало ТОВ «Автор Мюзік» в межах території України, строком до 31 грудня 2007 року, виключні майнові права (в тому числі, виключні права на відтворення та розповсюдження творів на будь-яких матеріальних носіях) на музичні твори: « ОСОБА_12 », автор музики ОСОБА_13 , автор тексту ОСОБА_14 , у виконанні гурту « ОСОБА_15 »; « ОСОБА_16 », автор музики ОСОБА_13 , автор тексту ОСОБА_14 , у виконанні гурту « ОСОБА_15 »; « ІНФОРМАЦІЯ_3 », автор музики ОСОБА_13 , автор тексту ОСОБА_14 , у виконанні гурту «Любэ»; «Улочки московские», автор музики ОСОБА_13 , автор тексту ОСОБА_14 , у виконанні гурту «Любэ».

11 серпня 2007 року державним інспектором з питань інтелектуальної власності ДДІВ МОН України спільно із співробітником УБОЗ УМВС України у Дніпропетровській області, із залученням представника правовласника, було здійснено перевірку дотримання відповідачем вимог чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності, під час якої державним інспектором з питань інтелектуальної власності ДДІВ МОН України було складено акт закупки від 11 серпня 2007 року та акт перевірки від 11 серпня 2007 року (а.с. 7-8). Перевіркою було встановлено, що 11 серпня 2007 року ОСОБА_1 з торгового місця, що знаходилось біля входу в СК «Метеор» за адресою: АДРЕСА_1 , розповсюджував шляхом продажу та пропонування до продажу примірники аудіовізуальних творів та фонограм і зафіксованих в них музичних творів на DVD-ROM дисках, які не були марковані контрольними марками. Уся контрафактна продукція у присутності свідків була вилучена у відповідача, про що був складений протокол огляду та вилучення від 11 серпня 2007 року (а.с. 9-10). Таким чином, ОСОБА_1 здійснював розповсюдження немаркованих контрольними марками DVD-ROM дисків з записами аудіовізуальних та музичних творів.  

Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що особи, яким автори передали свої авторські майнові права, є суб’єктами авторського права. Згідно з умовами вказаних вище договорів, позивачу були передані на території України виключні права на розповсюдження перелічених вище музичних творів.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору, а саме відтворення та розповсюдження творів; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Окрім того, ч.5 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що за винятком випадків, передбачених ст.ст.21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Надані позивачем договори, відповідають вимогам ст.1107 ЦК України, стосовно видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача виключного права на дозвіл або заборону використання творів, у тому числі шляхом розповсюдження, іншими особами, як передбачається ст.ст. 1, 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 зазначеного Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

За приписами частини другої цієї ж статті замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд може у встановлених пунктом «г» цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50  000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Підпунктом «а» ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 зазначеного Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст. 15, 39, 40 і 41 зазначеного Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 зазначеного Закону обмежень майнових прав.

Таким чином, для покладення відповідальності у вигляді компенсації, в процесі судового розгляду позивачем повинно бути доведено порушення майнових авторських прав та скоєння порушення саме відповідачем по справі.

Згідно ч.3 ст.426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом. Згідно зі ст.ст. 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», достатньою правовою підставою використання твору третіми особами визначається договір, а так само вичерпно встановлюються випадки правомірного позадоговірного використання твору.

Оскільки судом, в тому числі із врахуванням наявних у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 від 11 серпня 2007 року (а.с. 11) та відзиву відповідача на позов (а.с. 113), не встановлено того, що будь-коли між позивачем та відповідачем укладався б договір щодо передання майнових прав на зазначені музичні твори, або одна з сторін вчинила б оферту щодо цього, а так само, що виключні майнові права в інший спосіб відчужувалися позивачем на користь відповідача, то суд має всі підстави вважати, що відповідач без передбаченої законом підстави розповсюджував шляхом продажу та пропонування до продажу музичні твори, виключні майнові права на які належать позивачу, і це породжує позадоговірне зобов`язання, за яким відповідач, відповідно до ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», має відшкодувати позивачу збитки, включаючи упущену вигоду, або виплатити справедливу компенсацію за таке позадоговірне використання твору.

Примірники твору, розповсюджувані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, серед іншого, без належної правової підстави і без надання правоволодарем дозволу на використання творів, згідно зі ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є контрафактними примірниками твору.

З огляду на правову природу виключних авторських прав та їх вичерпність, склад піратства, як цивільно-правового делікту за п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», окрім відтворення та опублікування, охоплює також розповсюдження контрафактних примірників твору (включаючи їх продаж через торгову мережу, пропонування до продажу) особою, яка набула такі примірники за договорами з третіми особами і не є суб`єктом авторських прав. Звідси належить встановлені в цій справі дії відповідача кваліфікувати як піратство щодо авторських прав позивача, і з огляду на свій характер такі дії завдали шкоди правам позивача.

Доводи відповідача про те, що компенсація шкоди має бути покладена відповідно до ст.1172 ЦК України на роботодавця ОСОБА_1 – Приватного підприємця ОСОБА_17 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів цього.

З акту перевірки від 11 серпня 2007 року та акту закупки від 11 серпня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 виконуючи функції реалізатора (продавця) особисто (безпосередньо) здійснював розповсюдження контрафактних примірників творів (а.с. 7-8). Згідно протоколу огляду та вилучення від 11 серпня 2007 року він значиться єдиною особою, у якої вилучались контрафактні примірники творів на 650 DVD-ROM дисках (а.с. 9-10). У протоколі про адміністративне правопорушення ч.1 ст.164-9 КУпАП від 11 серпня 2007 року містяться пояснення ОСОБА_1 , що він працює реалізатором у хлопця на і`мя ОСОБА_18 , торгівельне місце оформлене на ОСОБА_19 та товар привозить ОСОБА_18 , а ОСОБА_1 реалізовує DVD-ROM диски, отримуючи 10% від проданої суми. Але згідно наданого на запит суду листа СК «Метеор» від 28 листопада 2012 року Приватний підприємець ОСОБА_17 на протязі 2007 року не укладав договорів на торгівельну точку у Льодовому палаці спорту «Метеор» (а.с. 167). Таким чином, причетність інших осіб до розповсюдження ОСОБА_1 вилучених у нього 11 серпня 2007 року контрафактних примірників творів не доведена.

Шкода, завдана працівником, відшкодовується роботодавцем за наявності одночасно таких умов: коли між працівником і роботодавцем є трудові (службові) відносини; коли шкода завдається безпосередньо під час виконання працівником трудових (службових) обов`язків. Надана відповідачем копія трудової угоди №7 від 09 серпня 2007 року (а.с. 197), з урахуванням встановлених судом фактичних обставин, не підтверджує, що розповсюдження 11 серпня 2007 року контрафактних примірників творів на немаркованих контрольними марками DVD-ROM дисках здійснювалось ОСОБА_1 саме у межах виконання трудових обов`язків за вказаною трудовою угодою.     

Крім того, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2007 року у справі №3-7576/07 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164-9 КУпАП, за те що він 11 серпня 2007 року розповсюджував контрафактні примірники творів та фонограм на немаркованих контрольними марками DVD-ROM дисках, у зв`язку з чим на нього був накладений штраф у розмірі 1000 гривень 00 копійок з конфіскацією примірників творів та фонограм (а.с. 16).  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини,  встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки, факт незаконності дій ОСОБА_1 щодо розповсюдження ним музичних творів є преюдиційною обставиною, і відповідно до положень ч.4 ст.61 ЦПК України    не підлягає  доказуванню, та не може  знову оспорюватися відповідачем  в судовому процесі. Виходячи із зазначеного, доводи відповідача про те що він не  будучи власником торгівельної точки, в якій були вилучені контрафактні примірники творів,    не може бути відповідачем по справі, є безпідставними.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що майнові авторські права ТОВ «Автор Мюзік» були порушені ОСОБА_1 , а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію за порушення майнових авторських прав.

Вирішуючи питання про присудження позивачу саме компенсації згідно з п.5 ч.2 ст.432 ЦК України і п. «г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», замість відшкодування збитків або стягнення доходу, суд виходить з того, що за встановлених обставин виявилося неможливим зробити висновки щодо обсягу проданих контрафактних примірників, а також розміру отриманих відповідачем від цього доходів. Отже, неможна з достатнім ступенем вірогідності встановити, відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України, розмір збитків позивача на час ухвалення судом рішення. Проте, зазначені норми матеріального права передбачають під час визначення розміру компенсації в установлених межах від 10 до 50  000 мінімальних заробітних плат необхідність враховувати вину особи та інші обставини, що мають істотне значення, до яких ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить обсяг порушення та (або) наміри відповідача. При цьому, для задоволення вимог щодо виплати компенсації достатньо доведення факту вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Для визначення суми компенсації судом враховуються об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об`єкта авторського права; та прийнято до уваги суму можливої винагороди за аналогічне використання спірних творів на умовах ліцензійних договорів; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів).

Тому, з огляду на спосіб використання музичних творів та обсяг порушення прав позивача (кількість творів), враховуючи обґрунтовані припущення щодо розміру прямих збитків, упущеної вигоди та наживи порушника авторських прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ТОВ «Автор Мюзік» щодо виплати компенсації за порушення майнових авторських прав із розрахунку 10 мінімальних заробітних плат на момент вчинення правопорушення за кожний з 10 музичний твір, розповсюдження яких здійснював відповідач. Відповідно до наступних розрахунків сума компенсації складає: (10 х 440,00) х 10 = 44  000 гривень, де 10 – кількість мінімальних заробітних плат; 440,00 гривень – мінімальна заробітна плата на момент вчинення порушення; 10 – обсяг порушення авторських прав (кількість творів). Суд вважає, що присудження саме такого розміру компенсації, є належним способом захисту прав позивача, з огляду на винні недобросовісні дії відповідача, які вчинювались з наміром наживи, зовсім не зважаючи на права і охоронювані законом інтереси позивача. Водночас, такий розмір компенсації відповідає засадам цивільного законодавства за ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності і є співмірним порушенню авторських прав позивача. Присудженням такого розміру компенсації досягається рівновага майнових інтересів позивача та відповідача.

У задоволенні вимог щодо накладення на відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, з подальшим направленням відповідної суми до Державного бюджету України,  належить відмовити, адже дані вимоги є необґрунтованими.

Крім того, у порядку ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 440 гривень 00 копійок гривень.

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 426, 432 ЦК України, ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 61, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224, 225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» до ОСОБА_1 про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» (м.Київ, вул.Солом`янська, буд.33, ідентифікаційний код 34188713) компенсацію за порушення майнових авторських прав в розмірі 44  000 гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 440 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом  за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                             Суддя                                                                                                  В.В. Трещов