Справа № 201/762/13-ц

Провадження 2/201/621/2013

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

заочне

19 березня 2013 року                                                                       м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська  у складі головуючого судді Трещова В.В. при секретарі Тютюнник М.О. розглянувши за участю представника позивача у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 квітня 2010 року він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, для оформлення документів на квартиру. Дій щодо оформлення документів відповідачка не вчинила та зазначені кошти не повернула, тому позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 15980 грн., моральну шкоду 10000 грн., а також, понесені витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав у ньому викладених, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, тому суд, враховуючи вказані обставини та надане позивачем клопотання, вважає недоцільним подальше відкладання справи, та на підставі статті 169 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що 23 квітня 2010 року між сторонами було укладено договір доручення, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошову суму у розмірі 2000 доларів США, за які останній зобов`язався виконати дії щодо оформлення документів на квартиру. Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 2000 доларів США підтверджується розпискою, вчиненою у письмовій формі, що підтверджується копією даної розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 8). Доказів виконання дій стосовно оформлення документів, або через їх не виконання повернення  в повному обсязі грошових коштів відповідачем, суду не надано.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно з положенням ч.1 ст.1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Строк на виконання доручення 29 червня 2010 року, зазначений в наданій суду розписці.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч умов укладеного договору, відповідач не виконав зобов`язання за договором та не повернув позивачу кошти в розмірі 2000 дол. США.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 15980 гривень, суд приходить до висновку про їх обгрунтованність. Оскільки грошовою одиницею в Україні є гривня, суд стягує присуджені кошти в гривньовому еквіваленті, що в даному випадку становить 15980 гривень (2000 долларів х 7,99 = 15980 грн.)

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного. Нормами діючого законодавства не передбачено стягнення моральної шкоди за договірними правовідносинами, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення судових витрат, що складаються з витрат сплату суми судового збору у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 530, 533, 536, 623, 625 ЦК України, ст. ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

                                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15980 гривень за договором доручення від 23 квітня 2010 року, а також 229 гривень 40 копійок у якості відшкодування судових витрат.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .

Суддя                                                                      В.В.Трещов