Справа №412/488/2012,

Провадження у справі 2/412/2150/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 листопада 2012 року          Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі:    головуючого судді        Трещова В.В.,

при секретарі          Нижник І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 січня 2008 року він надав у борг відповідачу 100000 доларів США, які останній зобов`язався повернути позивачу в строк до 01 березня 2008 р. Зазначені кошти відповідач не повернув, тому позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 100000 доларів США, 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Позивач в судове засіданні не з`явився, надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги, просив позов  задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, тому суд, враховуючи вказані обставини та надане позивачем клопотання, вважає недоцільним подальше відкладання справи, та на підставі статті 169 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим  відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь у справі.

У відповідності до  ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 квітня 2008 р. між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого, позивач надав у позику відповідачу грошову суму у розмірі 100 000  доларів США, які останній зобов`язався повернути позивачу до 01  серпня 2008 р. Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США підтверджується розпискою, вчиненою у письмовій формі, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.42). Доказів повернення позики суду не надано.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги та наданий позивачем розрахунок заборгованості за договорами позики з урахуванням 3% річних та розмір облікової ставки НБУ, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість, оскільки в ході розгляду справи знайшли своє об`єктивне підтвердження, факт укладення договору позики між сторонами справи, факт передачі коштів позивачем відповідачу, та факт невиконання умов договору відповідачем.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення судових витрат, що складаються з витрат сплату суми судового збору у розмірі 3219 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 530, 533, 536, 623, 625 ЦК України, ст. ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 1015303,2 грн., яка складається з суми боргу –799 300 грн., облікової ставки НБУ –170 804, 34грн., 3% річних –45 198,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                    Трещов В.В.