№2-6352/11          

                                                                    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року                       Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого –судді Черновського Г.В.

  при секретарі –Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи –комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації`про стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом, в якому просила суд:

- стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості спадщини, належної їй за заповітом її матері (спадкодавця) ОСОБА_3 , яка становить 19 015,50 грн.  – вартість Ѕ частки витрат на будівництво, будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, літньої кухні, сараю, убиральні, огорожі, мостіння по АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати, а саме: 190,16 грн. судового збору; 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість, просив у позові відмовити у повному обсязі.

          Вислухавши пояснення сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено наступні факти.

ОСОБА_3 , мати позивачки, та ОСОБА_4 17 листопада 1972 року у відділі запису актів громадянського стану Цимлянського району Ростовської області Російської Федерації уклали між собою шлюб, актовий запис №120, що підтверджується довідкою про укладення шлюбу №162.

Перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_4 , мати позивачки разом зі своїм чоловіком в 1976-1979 роках в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 899 м. кв., яка не була відведена їм для будівництва, без належного дозволу, тобто самочинно, збудували житловий будинок, в якому вони мешкали, та допоміжні споруди - літню кухню, сарай, убиральню, огорожу, мостіння. Будівельна вартість зазначених будівель та споруд, відповідно до технічного паспорту на домоволодіння, складає 60 102 грн., а з урахуванням проценту зносу –38 031 грн. Зазначені обставини підтверджується копією технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Судом встановлено, що за своє життя, а саме 4 серпня 1989 року, ОСОБА_3 склала заповіт на випадок своєї смерті, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповідала позивачці - ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Кулішовим Я.О.

11.09.1989 року позивачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, на підставі чого була відкрита спадкова справа.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , право власності на спірне домоволодіння і земельну ділянку біля нього не було зареєстровано в установленому законодавством порядку, не видано державний акт.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Жовтневої районної раді у м.Дніпропетровську на ім`я ОСОБА_4 03.01.2001 року було видано свідоцтво про право приватної власності в цілому на вказане домоволодіння АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 899 м. кв. і складається з: житловий будинок А-1, літня кухня Б, убиральня В, сарай Г, споруди, мостіння 1-15, І, ІІ, інвентаризаційною вартістю 38 031 грн.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №826 від 19.04.2001 року земельна ділянка, площею 0,0899 га., була передана у приватну власність ОСОБА_4 для обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, про що на ім`я ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії 1У-ДП №012711.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2010 року по справі №2-909/2010 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнано право власності на земельну ділянку площею 0.0899 га, що розташована в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тим же рішенням ОСОБА_1 у визнанні права власності на Ѕ частину домоволодіння та земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом було відмовлено.

Таким чином, судом вже було дано оцінку правовідносинам спадкоємства, а саме –те, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, тому її вимоги щодо компенсації витрат на будівництво, будівельних матеріалів та обладнань, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, літньої кухні, сараю, убиральні, огорожі, мостіння по АДРЕСА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.     

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи –комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації`про стягнення грошової компенсації відмовити

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи –комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації`про стягнення грошової компенсації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя