Справа № 2-8879/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 року                                                            Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:           головуючого судді  –Башмакова Є.А.,

при секретарі –Куляба Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк`про зміну умов договору, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк`про зміну умов договору.

Позивач у своїй заяві, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що 13 грудня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № DNG0GI0000004109, відповідно до умов якого останній надав йому кредит у сумі 303000,00 грн. зі сплатою 15% річних шляхом внесення щомісячного ануїтентного платежу у сумі 4 927,18 грн. із терміном погашення кредиту до 13 грудня 2017 року, однак, у зв`язку настанням світової фінансової кризи та нестабільної фінансової ситуації на валютному ринку країни, з кінця 2008 року до цього часу позивач потерпає від наслідків зазначених процесів та подій, зокрема, його фінансовий стан значно погіршився та умови вищевказаного кредитного договору стали для нього неприйнятними, при цьому, запропонувавши відповідачу якимось чином здійснити реструктуризацію своєї заборгованості або іншим способом змінити умови договору, позивач жодної відповіді на його пропозиції не отримав. З огляду на викладе, враховуючи істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору про іпотечний кредит, та які боржник не міг передбачити під час підписання цього договору, у відповідності до положень ст. 652 ЦК України, позивач просить суд змінити умови договору про іпотечний кредит № DNG0GI0000004109 від 13 грудня 2007 року наступним чином: строк погашення заборгованості продовжити до липня 2028 року, встановити, що сума щомісячного платежу не може перевищувати 2500,00 грн., а всі штрафні санкції та наслідки невиконання позивачем умов кредитного договору, у тому числі вимога про дострокове повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, можуть бути застосовані до позивача тільки з моменту набуття судовим рішенням у даній справі законної сили за умови подальшого порушення ним зобов`язань за договором, також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у даній справі.

Представник позивача у судове засідання заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNG0GI0000004109, відповідно до умов якого позивач 13 грудня 2007 року отримав кредитні кошти у сумі 303000,00 грн. у вигляді непоновлюваної лінії, що підтверджується відповідним договором, копія якого міститься в матеріалах справи.

У забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором 13 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № DNG0GI0000004109 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що підтверджується копією цього договору, наявної в матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Цивільного кодексу (ЦК) України, та умовами, укладених між сторонами договором про іпотечний кредит № DNG0GI0000004109 від 13 грудня 2007 року, договором іпотеки № DNG0GI0000004109 від 13 грудня 2007 року та договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 грудня 2007 року.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справ та обов`язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства, який знайшов своє втілення у ст.ст. 3, 627 ЦК України, є принцип свободи договору, що у собі включає вільний вибір контрагента та вільне визначення сторонами умов договору, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників, з урахуванням вимог діючого Кодексу, інших актів цивільного законодавства знайшов своє втілення.

У свою чергу, стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦКУ зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦКУ, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

У відповідності до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Обов`язок позичальника є повернення позики, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалися.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. На зміну даного договору банком не надано згоди, в свою чергу, внесення змін до договору є правом сторони, а не обов`язком.

Отримав кредит (грошові кошти на поліпшення якості окремої квартири), позивач не пред`явив до відповідача вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та строків сплати кредиту. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговореними (погоджені сторонами) у самому договорі. Факт погодження позивача зі всіма умовами укладеного із відповідачем договору підтверджується поверненням щомісяця кредитних коштів разом із нарахованими відсотками.

Посилання позивача на зміну умов праці та їх ускладнення через економічне становище країни, а також на ту обставину, що на момент укладання договору про іпотечний кредит він керувався більш стабільною фінансовою ситуацією на валютному ринку, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дані доводи не можна віднести до передбачених ст. 652 ЦК України обов`язкових умов, наявність яких є підставою для зміни чи розірвання договору, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 звернувся до банківської установи –відповідача та отримав за своїм власним волевиявленням кредитні кошти, усвідомлюючи необхідність його повернення у відповідності до умов договору, підписав вищезгадані договори, використав кредитні кошти та зобов`язався їх повернути, що позивачем не заперечується, погодившись з умовами повернення кредиту незалежно від отриманого ним прибутку в майбутньому на протязі дії договору про іпотечний кредит.

З огляду на встановлені у судовому засіданні фактичні обставини, спираючись на неналежність представлених суду доказів щодо істотних змін обставин та зобов`язань за договором про іпотечний кредит, які погіршили становище позивача, суд критично оцінює доводи позивача стосовно наявності валютних ризиків, які несе останній, виконуючи свої зобов`язання за договором, оскільки кредит було надано у національний валюті, а тому суми грошових коштів (розмір ануїтентного платежу), які передбачені до сплати кредитним договором на момент його укладення, залишилися незмінними, що є доказом відсутності зміни еквіваленту розрахунку.

Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав для зміни чи розірвання договору про іпотечний кредит № DNG0GI0000004109 від 13 грудня 2007 року, укладеного між сторонами, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовується вищенаведеними обставинами, у зв`язку із чим приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволення позову не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 203, 16, 192, 203, 215, 553, 627 ЦК України, ст.. 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -           

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк`про зміну умов договору –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                    Є.А. Башмаков