Справа № 2-103/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011  року                                                                                       Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:            головуючого судді  - Черновського Г.В.

                                      при секретарі  - Біжко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

          03.07.2007 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду  м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП (а.с. 101-102).

Позивач у позовній заяві та його представник, з урахуванням уточнень, у судовому засіданні посилались на те, що 27 березня 2007 року ОСОБА_4 керуючи автомобілем «УАЗ-469 Б»(д/н НОМЕР_1 ), скоїв зіткнення, внаслідок якого пошкодив автомобіль «ГАЗ-3102»(д/н НОМЕР_2 ), який належить позивачу, чим завдав останньому моральних страждань та значних механічних ушкоджень автомобілю, добровільно відповідач заподіяну шкоду не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 8 443,31 грн., моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. та судові витрати по справі.

             07 жовтня 2007 року до Жовтневого районного суду  м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП (а.с. 6-8).

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні посилався на те, що 27 березня 2007 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ-3102»(д/н НОМЕР_2 ), виїхавши на зустрічну смугу дороги, скоїв зіткнення, внаслідок якого пошкодив автомобіль «Киа Сефия»(д/н НОМЕР_3 ), який належить позивачу, чим завдав останньому моральних страждань  та значних механічних ушкоджень автомобілю, добровільно відповідач заподіяну шкоду не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 19 436,21 грн., моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., 430,96 грн. у рахунок відшкодування витрат за проведене автотоварознавче дослідження та судові витрати по справі.

08.10.2007 року з приводу тієї ж самої ДТП до Жовтневого районного суду  м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП звернувся ОСОБА_3 (а.с. 53-55).

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні посилався на те, що 27 березня 2007 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ-3102»(д/н НОМЕР_2 ), виїхавши на зустрічну смугу дороги, скоїв зіткнення, внаслідок якого пошкодив автомобіль «Деу Сенс»(д/н НОМЕР_4 ), який належить позивачу, чим завдав останньому моральних страждань  та значних механічних ушкоджень автомобілю, добровільно відповідач заподіяну шкоду не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 28 349,62 грн., моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., 430,96 грн. у рахунок відшкодування витрат за проведене автотоварознавче дослідження та судові витрати по справі.

          Ухвалою суду від 23 січня 2008 року дані позовні заяви були об`єднані в одне провадження (а.с. 163).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та на їх задоволені наполягав.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні свої позовні вимоги також підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

          Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні факт дорожньо-транспортної пригоди за участю належного відповідачу автомобіля визнали, проте проти задоволення позовних вимог заперечували, з тих підстав, що ДТП сталося не з його вини та завдану матеріальну шкоду повинен сплачувати саме ОСОБА_4 до якого він і пред`явив позов, тому просили відмовити у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнивши при цьому його позов до ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на  його безпідставність та необґрунтованість просив відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

            Судом встановлено, що 27.03.2007 року мала місце дорожньо-транспортна пригода. Близько 19:00 годин зазначеного дня ОСОБА_2 , керуючи автомобілем “ГАЗ-3102”, д/н НОМЕР_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, біля ринку на ж/м. Перемога-4 у м. Дніпропетровську допустив зіткнення з декількома автомобілями, в тому числі з автомобілями “Киа Сефия”, д/н   НОМЕР_3 та “Деу Сенс”, д/н   НОМЕР_4 що на той час стояли без руху. Дані автомобілі належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу  (а.с. 29, 92-93).

          Зазначені фактичні обставини спірної ДТП, а також наявність вини ОСОБА_2 в її скоєнні, встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2007 року, якою відповідача було визнано винним у вчиненні ДТП за ст. 124 КУпАП, однак провадження закрито у зв`язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 94), а також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.04.2007 року, якою було встановлено що дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогам п. 10.4 Правил дорожнього руху України, що і знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

              Також встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 внаслідок спірної ДТП, відповідно до висновків автотоварознавчого дослідження склав 19 436,21 грн. та 28 349,62 грн., що підтверджується копіями зазначених висновків (а.с.9-27, 57-90).

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27 березня 1992 року зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27 березня 2007 року, приймаючи до уваги ті обставини, що спірна ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , суд приходить висновку про обґрунтованість позовів в частині стягнення з нього на користь позивача ОСОБА_1 суми у розмірі 19 437, 21 грн. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 28 349,62 грн. у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 . Також підлягають задоволенню на підставі ст. 22 ЦК України позовні вимоги в частині відшкодування за рахунок відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі по 430, 96 грн. кожному.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Не викликає сумнівів, що внаслідок спірної ДТП позивачам як власникам пошкоджених автомобілів, була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов`язаних з пошкодженням і неможливістю експлуатації транспортного засобу, необхідністю участі за рахунок особистого часу в оформленні ДТП в органах ДАІ, подальшим зверненням до суду у зв`язку з протиправним ухиленням відповідача від відшкодування заподіяної ним шкоди. Разом з тим суду не надані будь-які докази, що об`єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачам моральної шкоди і настання внаслідок спірної ДТП суттєвих негативних наслідків для їх психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 000, 00 грн. власнику автомобіля ОСОБА_1 та 1 000, 00 грн. власнику автомобіля ОСОБА_3 .

          Суд не може прийняти до уваги наполягання позивача ОСОБА_2 на позовних вимогах до ОСОБА_4 , оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

За таких обставин суд вважає можливим            ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат відмовити.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у  справі покладають на сторону, проти якої ухвалене рішення суду, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27 березня 1992 року ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП –задовольнити частково.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 березня 2007 року –19 436,21 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять шість гривень двадцять одна копійка), а також 430,96 грн. (чотириста тридцять гривень дев`яносто шість копійок) –у рахунок повернення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди –1 000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

              Позов ОСОБА_3  до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП –задовольнити частково.

              Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 березня 2007 року –28 349,62 грн. (двадцять вісім тисяч триста сорок дев`ять гривень шістдесят дві копійки ), а також 430,96 грн. (чотириста тридцять гривень дев`яносто шість копійок) –у рахунок повернення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди –1 000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

              В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судового збору –194,37 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –30 грн., а разом - 224,37 грн. (двісті двадцять чотири гривні тридцять сім копійок), а також на користь ОСОБА_3 у рахунок повернення судового збору –283,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –30 грн., а разом - 313,50 грн.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн..

          У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП -  відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

             Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска.

Суддя                                                                      Г.В. Черновськой