Справа №  2-130/11р.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

22 грудня 2011 року                                                                              м.  Коломия

                                                                          Коломийський  міськрайонний суд

                                                                         Івано-Франківської області                                                     

у складі: головуючої  - судді                         Беркещук Б.Б.

секретаря                                                         Матушевської Г.Д.   

з участю представника позивача                   ОСОБА_1                       

представників відповідача                             ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_4  до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

                                                                             ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_4 та її представник  ОСОБА_6  в судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що вона позивачка ОСОБА_4 будучи приватним підприємцем прийняла на роботу відповідачку ОСОБА_5 для надання останньою допомоги при здійсненні підприємницької діяльності. Відповідно до умов цивільного договору від 03 травня 2009 року відповідачка в період з 03 травня до 18 липня 2009 року надавала послуги з реалізації продовольчих та промислових товарів у магазині «Мінімаркет»в м. Коломия по вул.. Костомарова, 1, котрий є власнністю позивачки. За період роботи з продажу товарів та розрахунків з постачальниками з вини відповідачки утворилася нестача в сумі 2175 грн. За результатами трьох ревізій відповідачка ОСОБА_5 визнала, що нестача утворилася з її вини , а саме неналежного контролю з її сторони за передаванням виторгу, прийманням товарів і повернення тари, що стверджується борговими розписками. Вказують, що відповідачка не відмовлялася від своїх зобов’язань, частину грошей віддав батько відповідачки. Відповідачка ОСОБА_5 неодноразово обіцяла повернути гроші про що написала розписки, в котрих зобов’язувалася повернути борг до 30.09.2009 року та 21.10.2009 року.  

      Однак до даного часу зобов'язання щодо повернення вказаної суми відповідачка не виконала і гроші не повернула. Крім того зазначають, що з вини відповідачки позивачка втратила в певних колах постачальників Івано-Франківської області ділову репутацію та зв’язки з ними. Позивач хворіє та постійно проживає далеко від Коломиї в місті Ірпінь, тому далекі переїзди на судові засідання  приносять шкоду її здоров’ю.  Під час розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідачки 1934,07 коп. за невиконані боргові зобов’язання, 4000 грн. моральної шкоди, 3000 грн. за втрату ділової репутації, 3673 грн. затрачені кошти на пальне і лікування  та витрати на сплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду .

      Відповідач ОСОБА_5 та її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали з наступних підстав: позивачка СПД ОСОБА_4 за усною домовленістю прийняла на роботу її відповідачку ОСОБА_5 продавцем в магазин «Мінімаркет»в м. Коломия по вул.. Костомарова, 1, щоб не укладати трудової угоди з подальшою її реєстрацією. На вимогу позивачки між ними було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг, а саме реалізацію продуктів харчування та товарів побутової хімії . В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 не заперечила факту  написання нею розписок  від 26 червня 2009 року , 22 липня 2009 року  та 21 жовтня 2009 року, однак вказує, що при написанні таких розписок на неї позивачкою здійснювавася психологічний тиск і при укладенні договору позики необхідна передача позикодавцем грошових коштів позичальникові, що насправді зроблено не було. Крім того посилаються на те, що позивачкою ОСОБА_7 не надано акт інвентаризації чи ревізії товарно-матеріальних цінностей, а також, вона, відповідачка ОСОБА_5 зазначила, що після проведення першої ревізії було виявлено не стачу коштів біля 100 гривень, однак вона продовжувала працювати у позивачки так як на її думку така нестача є незначна. Щодо стягнення з неї, відповідачки, моральної шкоди, вважає, що твердження позивача є безпідставними, оскільки позивачка не довела, що внаслідок її дій вона зазнала моральних страждань. Витрати пов’язані з переїздом до м. Коломия не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки в м. Коломия знаходиться магазин позивачки, до якого вона часто приїжджає. Стан здоров’я позивачки можливо погіршувався однак, зазначають, що це жодним чином не пов’язано з розгялдом даної справи.  

    Вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що їй відомо від співпрацівниці відповідачки ОСОБА_5- ОСОБА_9, які працювали у позивачки в магазині, що за час роботи відповідачки тричі проводились ревізії у магазині з участю як позивачки так і відповідачки, і по результатах ревізії у відповідачки було виявлено нестачі , і вона, свідок , на прохання ОСОБА_9, надавала допомогу  щодо порядку проведення ревізій так як тривалий час працює в сфері торгівлі про що відповідачка ОСОБА_5не заперечувала, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до наступних висновків.

      У відповідності до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

     Відповідно до ч.2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

     Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК). При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК).

    Судом встановлено, що  03 травня 2009 року між приватним підприємцем позивачкою ОСОБА_4та відповідачкою ОСОБА_5укладено цивільно-правовий договір, відповідно до котрого виконавець відповідач ОСОБА_5 зобов’язувалася виконати такі роботи: реалізація продуктів харчування та товарів побутової хімії в магазині продтоварів по вул.Костомарова, 1 м.Коломия в строк з 03 травня 2009 року по 18 липня 2009 року. (а.с.13), а згідно розписок відповідачки ОСОБА_5 від 03 травня 2009р, 18 травня 2009р. та 26 червня 2009 року  (а.с.а.с.42-44) остання була і матеріально-відповідальною особою.

    Відповідно до розписки від 26 червня 2009 року (а.с.4) відповідач ОСОБА_5 погоджувалась, що в результаті  ревізії, що проходила  25 червня за період роботи з 18 травня по 25 травня 2009 року недостача становить 599,26 грн.(а.с.11). Відповідно до розписки від  22 липня 2009 року ОСОБА_5 погоджувалась з результатами  ревізії від 19 липня  2009 року та що частина нестачі в сумі 1176 грн. допущена з її вини, та гроші в сумі 1176 грн. зобов’язується повернути ОСОБА_4 до 30 вересня 2009 року.(а.с.11) Відповідно до розписки 21 жовтня 2009 року ОСОБА_4 зобов’язувалась віддати 400 грн. (а.с.10). В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 не заперечила факту  написання нею розписок  від 26 червня 2009 року , 22 липня 2009 року  та 21 жовтня 2009 року. Крім того відповідач не заперечила що її батько відшкодував позивачці в рахунок боргу 540 грн.

      Твердження позивача, що до суми боргу включено  привласнені відповідачкою кошти в сумі  299,07 грн., які були їй передані  для розрахунку з представником «Фудз трейд»судом до уваги не беруться, оскільки  про дану суму не зазначено у вищезгаданих письмових розписках відповідачки ОСОБА_5..

     Отже, письмових доказів, які б  свідчили про безгрошовість укладеного  сторонами позики відповідач ОСОБА_5 не подала. Крім того відсутні докази, що розписка була написана відповідачем під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. ст. 230 - 233 ЦК), унаслідок чого допускаються в якості доказів пояснення свідків і правочин визнається недійсним.

     За наполегливим клопотанням відповідача в судові засідання особисто викликалась позивач ОСОБА_4, яка понесла витрати пов’язані з переїздом з міста Ірпінь до міста Коломиї, однак  нарахована позивачем сума  затрачених коштів на пальне і лікування в розмірі 3673 грн. (ліки -427 грн.15 коп., пальне –3245,86 грн.) , суд вважає, завищена. Відповідно до ст.. 85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

     Абзац 4 пп. 140.1.7 ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом №3609-1, дозволяє відносити до складу витрат на відрядження витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження. У 2011 році відрядженому працівникові виплачують добові в сумі 188,20 грн. при відрядженні в межах України.

    Тому виходячи із того, що позивач та її предстаник були присутні в судових засіданнях у 2010р. та 11 лютого, 27 квітня, 30 травня, 17 червня, 08 липня, 20 липня, 20,21,22 грудня 2011 року, а також  відповідно  до довідки вартості проїзду громадським транспортом, вартість проїзду з м. Коломия до м. Київ становить 168,21 грн., та враховуючи, що по стану здоров я позивачці рекомендовано здійснювати тривалий переїзд з одного населеного пункту в інший у супроводі, слід визначити суму витрат пов’язаних з переїздом в розмірі 2000 грн.

      Вимоги позивачки щодо  стягнення з відповідачки 3000, 00грн. за втрату ділової репутації, суд вважає безпідставними, оскільки  ділова репутація – це оцінка діяльності людини чи  юридичної особи з точки зору його ділових якостей . Її втрата неминуче тягне за собою втрату цінності нематеріальних активів власника, по суті –перешкоджають йому в отриманні матеріальних благ та вигод. Позивачем ОСОБА_4  не доведено погіршення ділової репутації внаслідок неповернення коштів відповідачкою ОСОБА_5 згідно письмових розписок.

     Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.

     При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4   підлягають до часткового задоволення : суми по розписках від  26 червня 2009 року,   22 липня 2009 року та від 21 жовтня 2009 року відповідно  599,26 грн., 1176 грн . та   400 грн.  слід стягнути з відповідачки на користь позивачки. Щодо стягнення  на  користь позивачки  4000,00 грн. завданої моральної шкоди, то враховуючи, що  правовідносини, що виникли між сторонами  в даній справі є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, то в цій частині позову слід відмовити.  

На підставі наведеного та ст.ст. 625,1046,1047,1049,1050,1051,1167 ЦК України, керуючись ст.ст.88,209,213,214, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

      Позов задовольнити частково .

    Стягнути з ОСОБА_5, 03.04.1990року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки м. Коломия, вул. Моцарта, 52/1 Івано-Франківської області на користь  ОСОБА_4 1635 (одну тисячу шістсот тридцять п’ять ) грн. 00 коп. за невиконані боргові зобов’язання  від 26червня 2009р., 27 липня 2009р., 21 жовтня 2009р., та  2000 (дві тисячі ) грн.. 00 коп. витрат пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору та 120 (сто двадцять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовити.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.   

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, або отримання його копії.     

Суддя:БеркещукБ. Б.